Вечір 8 червня 2023 року назавжди закарбувався в пам’яті жителів Умані. Близько 22:00 російські окупанти поцілили по промисловому об’єкту та автомийці. Вибухова хвиля зачепила супермаркет і магазини поряд.

Найбільше постраждала того дня 28-річна Олена Голубенко. Вона працювала медсестрою у приватній школі і ніколи не могла подумати, що її життя кардинально зміниться.

Своєю історією вона поділилась з виданням gazeta.ua.

Супермаркет, тривога, ракета

— Ми були молодою сім’єю, яка будувала свої плани та мрії. Ми жили своє щасливе життя… Але 24 лютого 2022 року все змінилося. О 5:00 ми прокинулись від вибухів та гулу літаків. Трусилося все — двері, вікна. Було дуже страшно, — згадує Олена початок повномасштабного вторгнення.

Сім’я Голубенків спершу вирішила виїхати до села. Але пробули там недовго — лише п’ять днів. Після цього повернулися додому.

А вже 8 червня 2023 року сталася трагедія, яка торкнулася родини особисто.

— Я пішла до місцевого супермаркету. Дорогою мене застала повітряна тривога. Ховатися було нікуди, — говорить Олена про той фатальний день.

За кілька хвилин земля здригалась від “гуркоту” ракет.

Пощастило, що поряд був військовий

Ракета впала всього за кілька метрів від Олени. Уламок повністю відтяв їй ногу. Втім, вчасно накладений турнікет врятував її життя.

— Після важкої чотирьохгодинної операції лікар-хірург сказав, що один відсоток таких пацієнтів виживають, а 99 відсотків – помирають на операційному столі, — розповідає Олена.

Вона вижила, але прийняти свій стан було важко. Іноді про майбутнє не хотілось думати взагалі.

Шість операцій і протезування в Америці

Далі була нова черга випробувань. Олену госпіталізували до Київської міської клінічної лікарні №8, де вона перенесла шість операцій. Найскладнішою з них було видалення кульшового суглоба (дезартикуляція).

Це було надзвичайно важко як емоційно, так і фізично. Далі був довгий шлях реабілітації, включаючи протезування в Америці.

Після виготовлення протеза перші кроки було робити важко. Але щоденна практика дала результати – зараз вона розуміє всі функції протеза і вдало ним користується. Але наслідки травми іноді нагадують про себе у вигляді фантомних болів.

“Я повернулася до життя завдяки родині”

Попри труднощі, Олена знайшла сили жити далі.

— Зараз мені 28, У мене чудова сім’я, коханий чоловік і маленька донька, — говорить вона з гордістю. — Вони дають сенс моєму життю і в найважчі моменти знаходяться біля мене. Це безмежне кохання та неймовірна підтримка. Завдяки їм я повернулася до свого життя, — ділиться вона, не приховуючи емоцій.

Зараз Олена адаптується до життя у США, вчить мову та пізнає нову себе. Поранення змінило її життя на 180 градусів.

— На протез люди реагують по-різному: хтось може дивитися, не зводячи очей, хтось може пройти повз мене навіть не звернувши уваги, а хтось – може навіть підійти і обійняти, — ділиться вона.

 Олена залишається оптимістичною і прагне підтримати інших, хто пережив подібний досвід.

— Я хочу щоб всі, хто переніс подібний досвід, ніколи не здавались. Це дуже непросто — починати життя з початку, але дуже важливо непохитно вірити в себе та долати різні вершини. Життя одне і його потрібно жити на повну, — переконана дівчина.

Зараз Олена та її сім’я також взяли на себе важливу місію — розповідати світові про війну в Україні.

— Ми всім нашим американським друзям розказуємо про війну та показуємо живі наслідки війни сьогодення в Україні, — підсумовує дівчина.

Автор: Артур ГОР