Дитячі пісні про весну – це те, що може підняти настрій, коли за вікном ще не так тепло, як хотілося б. У давнину ж спів дітей мав зовсім іншу вагу.

Вважалося, що якщо весну не закликати наспівами, то вона не прийде, а зима не зможе покинути світ. Обрядові пісні, які наші предки використовували для цього, в різних регіонах називалися гаївками, гагілками, ягілками, ридзівками. В радянські часи їх стали звати просто веснянками.

Традиція співати веснянки та гаївки поступово відроджується – ці пісні ще й гарна нагода обговорити з малюками зміну пір року та метаморфози в довкіллі. А що традиційно співали їх жінки та діти – це ще й можливість організувати спільне цікаве та веселе дозвілля мами й малечі.

“УП.Життя” зібрала для українські веснянки народного авторства та від класиків української літератури.

Вийди, вийди, Іванку, заспівай нам веснянку

Вийди, вийди, Іванку,
Заспівай нам веснянку!
Зимували, не співали –
Весни дожидали.
Весна, весна, наша весна,
Та що ж ти нам принесла?
Старим бабам по кийочку,
А дівчатам по віночку!
Звила ж я віночок вчора
Звечора, звечора
З зеленого барвіночку
Та й повісила на кілочку.
Матуся вийшла,
Віночка зняла,
Віночка зняла
Та нелюбові дала.
Коли б же я теє знала,
Я б його розірвала,
Я б його розірвала,
Ніж нелюбові дала!

Ой кувала зозуленька

Ой кувала зозуленькаВ лісі на горісі,
Шануй мене, мій миленький,
Як ластівку в стрісі.
Як мя не меш шанувати –
Не будеш мя мати.
Бо ж я тобі не наймичка
У полі орати.
Бо я ж тобі не наймичка.
Але ж я газдиня.
Куди підеш, звідти прийдеш,
Хата не пустиня.
Ой кувала зозуленька
У полі, у полі.
Краще мати жінку гарну,
Ніж сто моргів поля.
Бо у полі наробишся,
Врожаю не буде,
А як маєш файну жінку –
Підеш межи люди.

Подоляночка

Десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона сіла,
Тут вона впала,
До землі припала,
Сім літ не вмивалась,
Бо води не мала.
Ой устань, устань, подоляночко,
Ой устань, устань, молодесенька!
Умий своє личко,
Та личко біленьке,
Біжи до Дунаю,
Бери молоденьку,
Бери ту, що скраю!

Ой минула вже зима

Ой, минула вже зима,
Снігу й льоду вже нема…
Ой, нема, ой, нема,
Снігу й льоду вже нема…
Прилетіли журавлі
Й соловеєчки малі…
Ой, малі, ой, малі,
Соловеєчки малі…
В лузі квіти вже цвітуть,
Вівці травку вже пасуть.
Ой, пасуть, ой, пасуть,
Вівці травку вже пасуть.
Всі веснянку співаймо,
Весну красну вітаймо!
Вітаймо, вітаймо,
Весну красну вітаймо!

Веснянка, Олександр Олесь

 А вже красне сонечко
припекло, припекло,
ясно-щире золото
розлило, розлило.
На вулиці струмені
воркотять, воркотять.
Журавлі курликають
та летять, та летять.
Засиніли проліски
у ліску, у ліску…
Швидко буде земленька
вся в вінку, вся в вінку.Ой сонечку-батечку,
догоди, догоди!
А ти, земле-матінко,
уроди, уроди!

Веснянка, Леонід Глібов

«Весна прийшла!
Тепло знайшла!»
— Кричать дівчатка й хлопчики.
«Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!»
—Клопочуться горобчики.

Прибіг дідок,
Зліз на горбок
— У хаті буть не хочеться.
Тепляк дмухнув,
Крилом махнув,
По бороді лискочеться.

Все ожило,
Все розцвіло.
І рій дітей привітненьких
На той горбок
Несе вінок
З фіалочок блакитненьких.

Бринить дідок,
Як той мачок,
Крипчастий і повнесенький;
Кричать, гудуть,
Далеко чуть
Таночок голоснесенький:

«Весну шануй,
Не спи, воркуй,
Наш голуб зозулястенький!
Не в’янь, рости,
Красуйся ти,
Королику квітчастенький!»

«Цвірінь! Цвірінь!
Журбу покинь!»
— Підспівують горобчики;
І я зрадів,
Помолодів,
Як ті дівчата й хлопчики.

Розлилися води на чотири броди.

Розлилися води на чотири броди.
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.
Що в першому броді зозуленька кує,
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.
А в другому броді щука-риба грає,
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.
А в третьому броді соловей щебече,
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.
А в четвертому броді дівчинонька плаче,
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.
Зозуленька кує, бо літечко чує,
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.
Риба-щука грає, кригу розбиває,
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.
Соловей щебече, травиченьку кличе,
Гей, діти-квіти, весна красна, зілля зелененьке.

Веснянки, Іван Франко Розвивайся, лозо, борзо

 Розвивайся, лозо, борзо,
Зелена діброво!
Оживає помертвіла
Природа наново.
Оживає, розриває
Пута зимовії,
Обновляєсь в свіжі сили
Й свіжії надії.
Зеленійся, рідне поле,
Українська ниво!
Підоймися, колосися,
Достигай щасливо!
І щоб всяке добре сім’я
Ти повік плекала,
І щоб світу добра служба
З твого плоду стала!