Як відомо, нині сотні тисяч українців шукають кращої долі за межами нашої держави. Зрозуміло, що не від доброго сьогоднішнього життя у рідній стороні, на своїй українській землі. Як показує статистика, більшість наших земляків обирають шлях для підробітку в країнах Європейського Союзу, де рівень заробітних плат в рази перевищує вітчизняні. До речі, чимало українців хочуть не просто заробити гарну «копійку» на плантаціях полуниці у Польщі, чи на будівельних майданчиках Бельгії, але й прагнуть знайти можливості залишитися в Європі назавжди. Не секрет, що загальний рівень життя громадян в країнах Євросоюзу і у нас, м’яко кажучи, суттєво відрізняється…
До речі, багато вихідців з України прагнуть на Заході створити свій бізнес, адже рівень захищеності підприємництва там також поки що набагато вищий, ніж у нашій наскрізь корумпованій країні. Отож, прагнення українців залишатися працювати, жити і навіть відкривати власну справу в країнах ЄС зрозуміле і логічне…
А від так, часто насторожує бажання успішних європейських бізнесменів залишити свою справу у ситій, демократичній, цивілізованій Європі і перебратися господарювати в українське занедбане село. Що ж їх так приваблює на наших не зовсім цивілізованих сільських теренах?
Перш за все, українська держава, проголосивши курс на цивілізовану демократичну багату Європу, запрошуючи з хлібом і сіллю закордонних інвесторів, «забуває» поставити певні обмеження та застороги, які діють у тому таки Європейському Союзі. Це, в першу чергу, як раз стосується земельних питань, де ті ж країни ЄС ввели суворі заборони і щодо оренди земельних сільгоспнаділів, і щодо умов хазяйнування на них. Цікаво, що у багатьох європейських державах взагалі існує повна заборона іноземцям купувати землю, введені серйозні обмеження щодо її оренди, не кажучи про жорсткий контроль за збереженням родючості, та де діють жорсткі санкції за порушення правил сільгоспвиробництва. Безумовно, що і вартість оренди одного гектара землі у тій же Європі у десятки разів більша, ніж в Україні. Так само не зрівняти і оплату праці найманим працівникам у аграрній галузі в країнах ЄС і нинішній українській державі…
Отож, користуючись прогалинами в українському «земельному» законодавстві, використовуючи вище означені переваги роботи на наших землях, в Україну «косяками» пішли європейські «продвинуті» фермери. Вони, за ідеєю нинішньої нашої влади та єврочиновників, мають показати приклад європейського господарювання на українських землях у наших не зовсім європейських селах.
Як це відбувається у нинішніх реаліях, можна побачити на прикладі роботи такого собі європейця із бельгійським паспортом Тома Ван Гоі, який заснував ТОВ «Гранекс-Черкаси» і господарює у селі Деньги Золотоніського району. Тут він орендує не бачені в Європі майже три тисячі гектарів сільськогосподарських угідь. До речі, пан Ван Гоі в одному з інтерв’ю і сам зазначав, що в рідній йому Бельгії його родина мала усього кілька десятків гектарів. Зрозуміло, що отримавши для господарювання тисячі гектарів українських чорноземів та маючи на меті прихопити ще сотні гектарів української земельки, знищивши місцевих українських фермерів по-сусідству, бельгійський «інвестор» подає себе великим «благодійником». Хоча орендну плату в районі пропонує на рівні місцевих сільськогосподарських підприємств, і дає зерно на пай так само, як усі, і зарплату працівникам виплачує майже таку ж, як середня в районі, але вихваляючись, що цим самим чинить небувалу «доброчинність». Та от тільки все це тяжко назвати справжньою «благодійністю» ще й з інших причин, адже має вона глибоко приховані підводні камені. По-перше, зарплата та – навіть в гривнях менша, ніж у тій же Бельгії в євро. Ну, а щодо орендної плати за землю, то вона у нас взагалі смішна, порівнюючи з країнами БЕНІЛЮКСу (а це – Бельгія, Нідерланди, Люксембург), де за 1 га в середньому треба щороку платити 791 (!) євро… Переведіть по курсу і оцініть зиск нашого «добродійника» на кожному орендованому у селян паї…
А по-друге, є в його солодких «цукерочках» і більш страшна загроза. От скажімо тим, хто терміново потребує десь позичити гроші, Том Ван Гоі одразу зголошується виділити потрібну суму, однак натомість просить – таку дрібничку – підписати угоду оренди паю на довготривалий термін. Найчастіше – на 49 років. Як розповідали селяни, за таких умов бельгієць одразу виплачував наперед орендну плату, за всі 49 років. Та тільки комусь давав 60 тисяч гривень, а комусь 90. Все залежало від «гостроти» потреби сім’ї у грошах і від її «благополучності». Наприклад, багатодітним неблагонадійним родинам давав значно менше, ніби підкреслюючи, що такому «люмпену» досить і стільки. Та й взагалі, за європейськими мірками, що таке ті 60 чи навіть 90 тисяч гривень? Це смішні як для європейських лекал 2 – 3 тисячі євро. У тих же країнах БЕНІЛЮКСу вартість 1 га ріллі складає від 26 до 78 тисяч євро. Звичайно, економлячи на українських землях і наших селянах фактично мільйони «євриків», можна вдавати із себе і «матір Терезу»…
Але й тут не все так просто із бельгійською «благодійністю». Проста арифметика говорить, що мав би він усім заплатити в рази більше навіть з нашими орендними ставками. Наприклад, середня нормативно-грошова оцінка земельного паю у 2,6 гектара у межах Деньгівської сільської ради складає 94 тисячі 554 гривні. Саме від цієї суми іде розрахунок орендної плати на рік. Нині господарства, що працюють у Деньгах, дають і по 12,5% – це по 11 тисяч 800 гривень. Помножте цю суму на 49 років: і вийде більше, ніж півмільйона гривень! І це без урахування інфляції, майбутніх змін орендної плати, коливань курсу…
І тих, хто потрапив у фінансові тенета спритного іноземця, в селі вже майже сотня!
Утім, і це не найстрашніше. Як знову ж таки шепочуться у селі, деякі з укладених із Томом Ван Гоі довгострокових договорів, містять елементи емфітевзису. Це мудре слово означає, що користувач паєм зможе продавати своє право оренди чи передавати його у спадок. Тобто за жменю дріб’язку деньгівці можуть позбутись свого паю назавжди! І більше ніколи своєї землі собі не повернути, позбавивши такої можливості і своїх дітей та онуків. Знову доводиться запитати, а чи могло таке трапитися у тій же цивілізованій Європі, яку представляє наш славний бельгієць? Чи погодився б він сам віддати на таких умовах хоч одну сотку своєї землі у тій же Бельгії?
Отож…
Цікаво, що в тій же Європі напередодні новорічно-різдвяних свят їхні багатії, власники заводів і земель, дякують своїм працівникам преміями, суттєвими грошовими винагородами. До ювілейних же дат європейських фірм їхні господарі розкошелюються, як кажуть, по повній програмі…
І в цьому випадку наш бельгійський фермер суттєво виграє. Днями до 15-ліття діяльності «Гранекс-Черкаси», а відповідно зимових свят, Том Ван Гоі привітав селян концертом і застіллям. У подарунок – роздавалися чашки із намальованими прапорами Бельгії та України. Щоправда, селяни розповідають, що цього разу все ж таки дійство відбувалося крутіше, ніж у минулі роки. Принаймні у приміщенні клубу і за багатим столом. Бо раніше перед Новим роком бельгієць вивозив людей під відкрите небо, садив на солому і годував хот-догами із пивом. Ну, як не як, ювілей…
КОМЕНТАРІ