Свистунці Ольги Отнякіної-Бердник з Черкас стали окрасою осель у різних куточках світу та екземплярами міжнародних виставок. Мати понад тисячу робіт в колекції 30 років тому було мрією її, яка нині втілилася в реальність.
“Обрізаю виноград, а в голові звірі”, — так про своє захоплення керамічними “диво-звірами” розповіла Суспільному художниця та заслужена майстриня народної творчості Ольга Отнякіна-Бердник.
Дитинство минуло в творчій атмосфері, адже батько займався живописом, розповіла художниця:
“Я була пов’язана з мистецтвом з дитинства, тому що батько мій малював і я в цьому середовищі виросла. В Київ я вступила в інститут культури на відділення художньої літератури, літератури мистецтва, тому що там була можливість вивчати історію мистецтв. А потім мистецтво мене вже забрало і тут вже нічого не зробиш. З того часу я працюю і не хочу більше нічого”.
За словами пані Ольги, виготовленням свистунців майстриня займається майже 40 років, із 1988 року. Ще тоді формою для них вона обрала диво-звірів:
“За кожною з моїх звіряток багато років моєї праці, мого руху. Перші мої роботи з’явилися тоді ще у 1988 році, це вже була кераміка, відразу воно пішло. До диво-звірів я звернулась і досі працюю, дещо змінюється, змінюються образи, змінюється уява моя, але техніка така сама. Коли людина любить свою справу, не рахується ні з часом, ні з чим”.
Звучання майбутнього музичного інструменту залежить від розміру порожнини у фігурці, зазначила майстриня. Після висушування свистунці необхідно пошліфувати:
“Наше завдання зробити роботу, яка буде порожниста, наскільки великий резонатор ось цей простір, чи більший простір, тим глухіший буде звук. Я і голову роблю порожнисту і шию, це досить такий процес технологічний, цьому треба вчити. Після того як робота зліплена висушена, її треба зашліфувати, тому що розпис потребує гладенької такої поверхні як в яйця”.
Ідеї щодо майбутніх виробів зʼявляються і під час іншої роботи, розповіла пані Ольга:
“Весь час працюю, якщо я день якийсь не працюю, то мені щось муляє, мені вже не вистачає. Он чоловік може сказати, їздимо на дачу, а я вже скучила, не можу, хочу за глину, хочу малювати, хочу з фарбами, щось собі уявляю, воно саме, тут не можна себе примусити це робити. Ти обрізаєш виноград, а в голові крутиться звір”.
За словами художниці Ольга Отнякіної-Бердник, українське народне мистецтво розвивається у контексті світового мистецтва, адже символи на виробах можуть бути схожі:
“Чим більше я пізнаю народне мистецтво і мистецтво різних народів світу, тим більше я розумію, що ми занурені у світовий, загальноєвропейський контекст. Ось солярний знак, знак сонечка, такий самий знак як є на наших півниках, на наших звірятках, на наших кониках”.
Нині художниця працює над благодійним проєктом для військових на реабілітації — вони розмальовуватимуть вироби майстрині на заняттях із арттерапії:
“Коли займаєшся мистецтвом, ти відключаєшся від реальності на якийсь час і тому трохи зберігаєш себе. Зараз мені запропонували зробити серію робіт, керамічних іграшок не розписаних, щоб їх розписували воїни на реабілітації”, — розповіла пані Ольга.
КОМЕНТАРІ