Про злочини у Черкасах та неподалік майже 100 років тому розповів місцевий краєзнавець та журналіст Борис Юхно виданню “Нова Доба“.

Найнебезпечнішими тоді вважалися тракти в Ірдинських лісах. У цьому районі довго діяла чимала банда з 30–35 осіб. Більшість її членів удень займалася мирною селянською працею і дехто навіть числився активістом, а із сутінками перевертні виходили «на широку дорогу». Остаточно розбійників ліквідували під зиму 1924-го.

На дніпровських островах орудували самогонщики. Особливо густо заносило з Кабанівки і Спорного навпроти Червоної Слободи, що тепер затоплені. Зо півтора десятки хвацьких хлопців не знали спочинку ні вдень, ні вночі, успішно поєднуючи розбій із гуральним промислом. Банда грабувала кооперативи, церкви, непманів, просто подорожніх, що прямували до млина чи на пристань Полісної. Щоб ліквідувати зграю, яка вкінець за тероризувала місцевий люд, міліції довелося створювати агентурну групу. Одному з іі членів під виглядом покупця великої партії самогону вдалося потрапити на місце та з’ясувати, що за отамана там такий собі «батько Григорій», а на підхваті у нього завше до десятка «молодців». Решта відпочивають чи «щупають» у Черкасах.

Із секретної поштотелеграми міліціонера Киркова до Київського губвідділу ГПУ відомо, що кримінальників блокували в одному із кабанівських урочищ. Була застосована зброя. Відрізані водою, злочинці не змогли скористатися човнами, тож після хаотичної метушні чагарниками, вони здалися. «Одночасно затримано і три коняки», – повідомив оперативник та додав, що разом «вилучено 175 відер закваски, а готову горілку – 370 відер, – знайшли прикопаною у бутлях аж на Спорному». Вже на дачах Козачина виявили «виробку самогону на повному ходу» та, зрештою, «вкупі з повозом та конякою громадянина села Мутихи (нині теж під водою) Попенка Грицька, 55 років, двоє синів його з рушницею і обрізом встигли зникнути». Саме той Попенко й виявився «батьком Григорієм».

А в Черкасах – здебільшого дрібні грабунки. Часто настільки специфічні, що сміх і гріх. «У громадянина Гершка з вул. Шевченківської буд. 88 у ніч на 29 лютого 1924 року через пробуравлену стіну викрадено халву на базар. Така сама крадіжка була скоєна по вул.. Свердлова, 46. По справах затримано гр.. Смородинського, який зізнався ще у кількох крадіжках провіанту через дірки в стінах і якому за спосіб скоєння злочинів дали оперативне прізвисько Черв’як».

Та найпоширенішим видом злочинів були кишенькові крадіжки на базарі. Декому НЕП дозволив непогано розбагатіти, тож поцуплені суми траплялися солідні. «1 лютого 1924 року на базарі в Черкасах невідомо ким викрадено з кишені гр. Капослева 40 тисяч рублів, а ще тоді ж 10 тисяч у гр. Культенка». 100 тисяч – це 10 золотих червінців зразка 1922 року, приблизно стільки міг коштувати кінь «б/у, на ходу». Коней, до речі, теж крали. Нерідко – з вини самих базарувальників. «29 січня 1924 року на базарі в Черкасах у гр. села Леськи Коваля Матвія невідомо ким вкрадено коня з упряжжю і саньми вартістю 25 червінців». На запитання, як це сталося, гр. Коваль відповів, що не може знати, бо ще досі святкує Різдво»