Жителі будинку Сергія Білоушенка номер 3, що у Корсунь-Шевченківському, після програшу судів усіх інстанцій щодо скасування перейменування вулиці на честь героя Російсько-українскьої війни, вирішили звернутися до міської влади аби їх будинок юридично перенесли на іншу вулицю, названу не на честь українського воїна. Традиційно для Корсуня, міськвиконком задовольнив дивне прагнення мешканців і дозволив їм “жити за адресою на вулиці Миру”.

blank

Варто зазначити, що Корсунь-Шевченківський, стимульований міською владою та, ймовірно, місцевими священниками Московського патріархату, став справжнім епіцентром проросійського сепаратизму в центрі України.  Свого часу, міський голова Корсуня Олександр Гайдай ледь не зазнав розправи від ветеранів війни за свій виступ на похоронах загиблого на війні місцевого воїна Олександра Бардалима в минулому році, коли у виступі назвав росіян “братнім народом”.

Також, Корсунь “відзначився” спробою будівництва пам’ятника радянському солдату, що воював на боці Китаю в 1939 році, у той час коли в місті не збудовано жодного меморіалу українським воїнам, що загинули у війні з Росією. Тоді, протидія спілки АТОвців і втручання обласної влади зупинили цю спробу.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Корсуні скоро збудують меморіал герою Китаю?

Історія з перейменуваннями вулиць в Корсуні подекуди доходила до повної трагікомедії. Як наприклад, перейменування вулиці Князя Олександра Вишневецького на “Володимира Рябошапки”. На прохання місцевого олігарха, що мав дружні стосунки з померлим посадовцем часів Віктора Януковича. І тільки суд зумів зупинити цю авантюру місцевих чиновників мерії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Корсунський АТОвець через суд скасував скандальне рішення про переіменування вулиці (Фото)

І на цей раз, спробу познущатись над українським солдатом, що віддав життя в бою за Україну, місцеві атовці, журналісти та громада зуміли зупинити. На сесії Корсунь-Шевченківської ради депутати вирішили все таки скасувати дивні прагнення жителів будинку “юридично переселитись” на іншу, менш патріотичну вулицю.

В свою чергу, перед сесією міської ради керівник корсунської спілки ветеранів АТО Іван Журавльов навіть оприлюднив список місцевих чиновників, що затвердили це, м’яко кажучи, неоднозначне рішення.

Сергій Білоушенко

Сергій Білоушенко пішов захищав Україну у перший, найтяжчий рік наступу російських окупаційних військ. Загинув 27 липня 2014 року в боях під містом Торез.

“Мотив зміни адреси не зрозуміє ніхто при здоровому розумі, хоча він очевидний: відійти-таки від назви вулиці Білоушенка Сергія. Аби ця почесна назва зовсім мало фігурувала в міській документації. Знівелювати подвиг Захисника України, знецінити жертовність українського бійця. Потоптатися по його пам’яті. Завдати ще більшого болю рідним…” – обурюється журналістка, очільниця місцевого радіо Галина Добровольська.

“Обурює позиція членів виконкому, які йдуть на повідку у людей, що демонстративно, упродовж довгого часу воюють з пам’яттю нашого загиблого воїна. Деякі місцеві посадові особи отримують зарплату від держави і своїми рішеннями зневажають пам’ять українських загиблих на війні воїнів, знущаються над їх рідними. Знущаються над пам’яттю молодого хлопця, героя, який за можливість мати цю державу заплатив найвищу ціну. Такий вчинок вже переходить всі межі моральності” – зазначає корсунчанка Оксана Степаненко, що постійно долучається до боротьби з сепаратиськими намаганнями місцевих чиновників.

Оксана також зазначає, що для місцевих держслужбовців є нормальною практикою у всеукраїнський День пам’яті жертв Голодомору влаштувати, наприклад концерт жартівливих пісень “Лісапетного батальйону” чи щось подібне.

Варто тільки сподіватись, що місцеві вибори цієї осені, трохи змінять фактично проросійський розклад сил у міській владі міста в самісінькому центрі України. Адже, толерування владою хотілок місцевих ностальгуючих за СРСР і танками Путіна, як показує історія Придністров’я, Абхазії, Південної Осетії, Криму і Донбасу, ні до чого доброго не приводить.

Можливо наступного разу, якомусь із будинків в Корсуні заманеться перейти під повну юриздикцію РФ і місцева влада дозволить? Чи взагалі, місцеві чиновники Корсунь об’єднають, наприклад, з Воркутою Республіки Комі РФ?

І у світлі цих подій, саме собою виникає риторичне питання про доцільність тлінного існування Управління СБУ в Черкаській області… Адже поки тільки місцеві атовці, журналісти і небайдужі громадяни протистоять перманентним прагненням влади Корсуня влаштувати чи то “маленький СРСР”, чи “маленьку ЛДНР” посеред Черкащини та України.

blank