blankВідомий уманський казкар та культурний діяч Сашко Лірник був приголомшений тим, які низькопробні пісні російською мовою замовляють черкащани в кафе.

«Вчора з братом повечеряли в кафе, чи то вже ресторан. На трасі біля Умані. Ну, бо так сталося, не було можливості вдома щось готувати. Капєц, як смачно було. Але там була типу «музика». І радісні бухі пергідролеві «дєвушкі», з такими ж бухими «мудчінами»( це обдруківка, але мені сподобалось) радісно замовляли, підспівували і гоцали під «девушка, садісь мая машина, я хачю тєбья лубіть а женіцца нє хачу»(капєц я відстав від життя!). А потім підряд ішли «пьяная женщіна, пьяная», «пьяная вішня, пьяная»,«прінєсі пустой стакан, я сіводня нах..р п‘ян», «я хоть сільна пьян, но я сіводня тібья нікому нє атдам», «я сіводня напьюсь і буду тебья любіть», «мілий мой, ти покурі, а я побуду дєсять мінут бєз любві», «шльопки- тапки» і т.д. Реально така …ня без перерви і на замовлення. Живий виконавець під мінусовку, чи як воно зараз називається і радісні жлоби і жлобіхи із «цвітами на васьмоє марта» вже почали «святкування». І на фінал – «ахвіцери, ваше сєрце пад пріцелам, ахвіцери – УМАНЧАНЄ, пусть свабода вассіяєт…», – описав музичний супровід народних гулянь Лірник.

Варто зауважити, що подібна ситуація в більшості розважальних закладів області, не лише на Уманщині. В Черкасах, де є жива музика і можливість замовити пісню, – картина була б такою ж. І це, на думку Лірника, свідчить про глибоку деградацію більшості українського народу.

«Реально ця хе..ня викликає фізичний біль і судоми. Я думав не про смаженого коропа а про вогнемет… Який нахрін народ? Те, що мертве, вмерти не може. Це навіть не бидло. Це булькаюче гавно на стадії агонії. Це не лікується. Згадав, як Мойсей пішов на гору до Бога, а коли повернувся, то побачив, що «народ» зробив золоте теля і поклоняється йому, і радісно бухає і веселиться.. Тоді Мойсей взяв своїх родичів, і вони вночі закололи всіх цих «поклонятелів». Завжди жахався від цієї історії – ну як же так можна? Це ж «свої», ну, проспляться, ну, очуняють, ну, прозріють.. Тепер я його розумію», – написав Лірник.