Для червонокнижних птахів Ірдинське болото у Черкаському районі — домівка. Видобуток торфу, осушення чи вирубка дерев можуть знищити унікальну екосистему, пояснив орнітолог, директор ННІ природничих та аграрних наук ЧНУ Максим Гаврилюк. Тому науковці звернулися до Комітету Верховної ради з питань екологічної політики з метою надання Ірдинському болоту статусу Національного природного парку. Чому важливо зберігати водно-болотні угіддя? Яке вони мають значення? Та на якому етапі створення заповідної зони, Максим Гаврилюк розповів в інтерв’ю Суспільному.
Історія створення цієї природоохоронної території сягає ще 20-х років минулого століття. Чому досі Ірдинське болото не є об’єктом природо-заповідного фонду?
Те, що ця територія є надзвичайно цінна з природничої точки зору, науковці звернули ще увагу на початку ХХ століття. Ботаніки, зоологи здійснили ряд експедицій, це були провідні науковці з Києва. Вони подали наукове обґрунтування на створення заповідника на Ірдинських болотах. Але, на жаль, на той момент винайшли поклади торфу.
В цей час питання ресурсів було набагато більш актуальне, ніж збереження природи. Тому було прийнято рішення не на користь природи, а на користь видобутку торфу. І з того часу почали добувати торф. І, на жаль, питання створення там заповідної території відклались на дуже довгий період.
Чому водно-болотні угіддя мають таке важливе значення в природі?
По-перше, водно-болотні угіддя в цілому регулюють рівень ґрунтових вод і поверхневих вод. Тобто, це важливі резервуари прісної води. По-друге, водно-болотні угіддя, в тому числі болота, беруть важливу роль у стабілізації кліматичних змін, що надзвичайно важливо. Крім того, болота і всі водно-болотні угіддя — це надзвичайно цінне і унікальне місце для існування багатьох рослин і тварин. І, нарешті, вони мають значення для людини, адже сьогодні я вживаю такий термін як надання природою екосистемних послуг.
Як саме болото регулює паводки?
Загалом, ми розуміємо, що всі поверхневі і підземні води між собою пов’язані. І особливо яскраво ми бачили вплив таких опадів, коли на Закарпатті проходили дощі і наставали повені. Екологи пояснили так: в результаті вирубування лісів вся вода, яка випала, швидко стікає і не затримується. В цьому плані болота я б порівняв з губкою. Губка може накопичувати вологу і повільно її видавати. Крім того, болота здійснюють дуже важливу функцію розподілу вод поверхневих і підземних. Тому що це запас води, який поступово використовується всіма природними екосистемами. Тому болота це ті унікальні місця, які дозволяють зберігати прісну воду, а ми бачимо зараз останні роки, наскільки актуальним є питання вимоги посухи, збереження вологи не тільки для сільського господарства, а й в природних екосистемах, і тому розуміємо значення боліт.
Міндовкілля у фейсбуці писали про те, що болото поглинає більше вуглекислого газу, ніж ліси. І 30% всього наземного вуглецю залягають саме в болотних системах. Розкажіть, як він там накопичується?
Спочатку перенесемось на 300 мільйонів років назад, у кам’яновугільний період. Ми знаємо, що атмосфера містить, перш за все, азот, кисень, те, що нас цікавить, і лише 0,3% вуглекислого газу. 300 мільйонів років тому кількість вуглекислого газу в атмосфері була більша. І рослинам для того, щоб рости потрібна вода, сонячне світло. Але їхня зелена маса утворюється з вуглецю або карбону. Вони її беруть з вуглекислого газу. Тому карбоновий період — це був вибух рослинності через те, що в атмосфері було багато елементів, які потрібні рослинам. Вони інтенсивно розвивалися. Ми знаємо зі школи, що кам’яновугільний період — це розквіт папоротеподібних та інших рослин. Але потім кількість СО2 в атмосфері стала зменшуватися, клімат змінився. Ці рослини почали за мільйони років відмирати. І в результаті почали утворюватися осадові гірські породи, такі як торф, кам’яне вугілля, антрацит. І що відбулося? Ці рослини вилучили карбон вуглець з атмосфери, зв’язали його у вигляді хімічних сполук і накопичили у вигляді осадових гірських порід. В результаті кількість карбону в атмосфері зменшилася, а сформувалися величезні поклади.
Тобто якщо ці поклади сягають періоду кам’яного віку, то скільки років такому болоту, як Ірдинське?
Ірдинському болоту значно менше років, тому що тут не кам’яне вугілля, а поклади у вигляді торфу. Але ми говорили про те, в чому небезпека для кліматичних змін. Людина використовує ці поклади, перш за все кам’яне вугілля, а також торф для спалювання, тобто для отримання тепла. І в результаті цього карбон знову перетворюється на вуглекислий газ і в результаті кількість в атмосфері вуглекислого газу збільшується. Оскільки ми живемо з вами в індустріальний період, то з кінця ХХ століття науковці дуже чітко простежують стрибкоподібне зростання концентрації вуглекислого газу в атмосфері. І це саме пов’язано з використанням викопного палива. В цьому і небезпека процесу.
Як це може загрожувати людині?
Я думаю, що всі знають, що зараз ми живемо в період, коли відбуваються великі кліматичні зміни, і перш за все клімат стає більш теплим. Вуглекислий газ разом із іншими сполуками, з водяною парою утворюють так званий парниковий ефект. Тобто, потрапляючи в атмосферу, сонце в ультрафіолетових променях легко проходить крізь атмосферу, відбивається від землі і зустрічається зі сполуками, в тому числі із вуглекислим газом, і утворюється своєрідний парник, який не дає теплу вийти за межі атмосфери землі. І на сьогодні доведено, що це вагомий фактор, який призводить до збільшення температури на землі в цілому. Отже, зв’язок який? Утворились поклади, ми їх використали, викинули СО2, виник парниковий ефект.
Тоді якраз говоримо про те, що близько 40% світових видів рослин і тварин проживають саме у водно-болотних угіддях. Ці ризики можуть впливати на популяцію рослин і тварин?
Я думаю, не треба бути біологом-екологом, щоб розуміти, що організми, які мешкають у воді, вони не зможуть мешкати в лісі, на полі чи на луках і так далі. Тому є цілий ряд тварин, які пов’язані з водно-болотними угіддями.
Беремо риб, вони крім води ніде не можуть існувати. Ми з вами не бачимо, але у воді є тисячі видів безхребетних тварин, які створюють цілу екосистему. З водно-болотними угіддями пов’язані тисячі видів водно-болотних рослин, які в інших місцях не можуть зростати. І так само земноводні, плазуни, птахи, а також ссавці, які через ланцюжки живлення пов’язані саме із болотами та іншими подібними екосистемами.
Можете назвати зникаючі види, які мешкають тільки на Ірдинському болоті?
Ми почали з того, що ця територія надзвичайно унікальна. Я, наприклад, як орнітолог дуже люблю їздити в ці місця, тому що саме тут можна побачити таких птахів, яких в інших місцях на Черкащині зустріти просто неможливо.
Саме на Ірдинських болотах ми знайшли єдине відоме в Черкаській області гніздо чорного лелеки. Цей вид не тільки занесений до Червоної книги, але він характерний саме для заболоченої місцевості. І в Україні він мешкає в Поліссі, а також місцями в Карпатах. Так само тут гніздяться сірі журавлі. Саме на Ірдинських болотах гніздиться такий надзвичайно цікавий хижий птах, як змієїд. З назви зрозуміло, чим він живиться, тому що він тут полює на вужів змій, а гніздиться у прилеглих лісах. Там можна зустріти орлана-білохвоста, занесеного до Червоної книги України. І цей перелік можна було б продовжувати.
Ви також сказали в своїй розповіді, що болото — це джерело екосистемних послуг. Про що йдеться?
Ми почали з того, що раніше тут видобували торф. Тобто, донедавна людство сприймало природу як джерело певних ресурсів для себе. Тобто, є болото, є торф, значить, нам вигідно добувати торф. На болоті, в тому числі, ростуть дерева, нам вигідно їх зрізати для отримання деревини. Це частина екосистемних послуг. Природа надає нам послугу у вигляді певних матеріальних цінностей. Ми їх можемо навіть обрахувати в грошах: скільки коштує торф, скільки коштує деревина. Але більшість людей не задумується над нематеріальною ціною боліт. Тобто, це місце для відпочинку і це неможливо виміряти у грошах. Крім того, будь-які екосистеми, в тому числі водно-болотні, продукують кисень, адже там зростають рослини. Ми з вами дихаємо киснем. Це теж, в принципі, можна виміряти в грошах, але це не так теж очевидно. Крім того, болота — це місце для туризму. Інколи це можна виміряти в грошах, але це більше теж про емоції. Наприклад, у мене є один добрий товариш Петро, який як турист об’їздив всю Україну, і він каже, що для нього краще Ірдинських боліт немає місця в Україні. Він разом з друзями до війни, звісно, сплавлявся там на байдарках. І коли ми говоримо, для чого зберігати болото — треба пам’ятати про ці екосистемні послуги, про рідкісні види рослин і тварин, і відходити від унітарного підходу до збереження природи.
Робоча група із вивчення екологічних наслідків війни в Україні дослідила, що навесні 2022 року у болотах Полісся затонули десятки російських танків. Тобто, болота можуть мати оборонну функцію для нашої країни?
Справді, така інформація була і вона є перевіреною. Ми пам’ятаємо, що в лютому-березні 2022 року відбувався наступ російських військ, як з боку Російської Федерації, через Сумську, Чернігівську область, так і з боку Білорусі, через Київську область. І це територія Полісся. Там, де були прокладені дороги, вони могли просуватися своїми колонами, але були місця, де вони хотіли ще вклинитись, і вони наткнулись на непереборні перешкоди у вигляді боліт, і справді їхня техніка затонула. Цей факт пізніше був проаналізований військовими разом з екологами, і цілком серйозно зараз обговорюється питання місцями відновлення боліт, як засіб убезпечення країни від майбутнього наступу ворога. Скажу більше, поляки теж звернули увагу на цю справу, адже вони теж думають про захист своїх східних кордонів, і цілком серйозно планують наповнювати водно-болотні системи водою, для того, щоб у випадку наступу на їхню територію можна було себе убезпечити. Тому що це ж набагато дешевше, ніж будувати інженерні споруди. Достатньо затопити певну територію, і від цього виграє і природа, і людина.
За останні 100 років в Україні було осушено понад один мільйон гектарів боліт. Про це пише Всесвітній фонд природи WWF. Як приклад, неподалік Ірдинського болота, функціонував Черкаський торфобрикетний завод. Така промислова діяльність може бути шкідливою?
Видобуток торфу на Ірдинських болотах був катастрофою для цих екосистем. Як він відбувався? Заболочена місцевість, торф залягає на невеликій глибині — один-два метри. Але спочатку проривалися канали для того, щоб понизити рівень вод, тобто здійснювалася меліорація. Далі включалися насоси і з певної території вода просто відкачувалась, щоб знизити рівень вод. Далі вже цей торф ставав більш-менш на суходолі і його просто екскаваторами добували. Тобто, на місці, де росли ліси або водно-болотні рослини, утворилася фактично пустеля, яка затоплена водою і, на жаль, навіть сьогодні досить значна частина Ірдинських боліт виглядає саме так, як місце колишнього видобування торфу.
Чи можна відновити болото і скільки це може коштувати?
Ми вже говоримо про те, що сьогодні в Європі усвідомили цінність боліт. І, на превеликий жаль, в Західній Європі боліт залишилось дуже мало, так само, як і в Україні. І тому сьогодні виникла потреба відновлювати болота. І в країнах Західної Європи є чимало успішних проєктів, які дозволяють відновити водно-болотні угіддя. Переважно це інженерні рішення. Тобто там, де був меліоративний канал створюють ще інші перешкоди для того, щоб регульовано піднімати рівень поверхневих вод. Але так ми тільки обводнюємо певну ділянку, а щоб створилися заболочення, потрібен набагато довший процес. Згідно з оцінками у Західній Європі, залежно від того, які роботи треба проводити, один гектар відновлення боліт коштує від 500 до 1200 євро. Тобто ми з вами стоїмо на порозі того, що в Україні теж постане питання відновлення боліт. І, до речі, це вимога до нас з боку Євросоюзу — збереження довкілля, зменшення карбонових викидів і так далі. Тому це реальність, і такі проєкти вже реалізуються в Україні. Виникає логічне питання, може нам дешевше зараз зберегти болота, ніж потім витрачати кошти на їх відновлення.
Ви говорите про те, як людина може вплинути на процес регулювання масштабів боліт. Чи може природа відновитися самостійно?
Цей процес можливий, але він буде дуже тривалий. Та зовсім нещодавно, минулого року, був такий цікавий випадок. На кордоні між Польщею і Чехією хотіли відновити болото. Але в Євросоюзі бюрократична система теж доволі складна. І вісім років природоохоронці збирали документи і розробляли проєкт, як і що треба збудувати, які споруди, щоб підняти рівень природних вод. Бобри зробили загату на території Польщі, і в результаті на цій ділянці Чехії піднявся рівень ґрунтових вод і болото утворилося природним шляхом. Це така серед екологів відома історія, коли бобри зекономили екологам декілька мільйонів євро.
Назвіть, будь ласка, перспективи збереження водно-болотних угідь в Україні і що може статися, якщо люди будуть безгосподарно використовувати природні ресурси?
Я надзвичайно тішуся, що все більше і більше людей розуміють, що довкілля треба берегти для нас із вами, для всього людства, для наших дітей, внуків і так далі. Але, на жаль, не всі люди готові практичні якісь дії робити, але є позитивні приклади. Зокрема, ми другий рік, як науковці, співпрацюємо із Драбівською селищною громадою, яка спершу звернулась до нас з пропозицією створити одну природно-заповідну територію неподалік від Драбова. І вона була створена — це ландшафтний заказник “Лисичка” площею 50 гектарів. В цьому році вони звернулись до нас, щоб ми провели наукове обстеження і ми вже встановили, що є багато цікавих, рідкісних видів рослин і тварин на ділянці площі 150 гектарів. І це заплава річки Золотоношка, яка, я маю надію, буде створена як заказник. Це приклад того, що можуть робити громади. Тобто не чекати, коли прийде хтось і створить замість вас заказник. Це привід не чекати, коли прийде недобросовісний землекористувач і якісь водно-болотні системи просто розоре або забудує, тому треба створювати самостійно ці території. У районі Ірдинських боліт вже близько ста років є бажання створити об’єкт природно-заповідного фонду. Ми, як науковці, вже останні роки провели обстеження цієї території, описали, скільки видів рослин, тварин тут трапляються і подали наукове обґрунтування в Міністерство захисту довкілля і природних ресурсів України щодо створення національного об’єкту. За нашим задумом цей об’єкт повинен включати не тільки саму заболочену частину, а й прилеглі ліси як комплексну екосистему, де пов’язані і лісові види, і водно-болотні види. І це, на нашу думку, найкраще дозволить зберегти цю унікальну територію. На Ірдинському болоті створили декілька природоохоронних об’єктів. Один із них — це гідрологічний заказник Ірдинське болото, але його площа лише понад 700 гектарів, тобто це лише дуже маленька його частинка. Тому важливо зберегти весь комплекс Ірдинських боліт.
Чи можна тут відпочивати, рибалити, ходити пішими маршрутами?
Безумовно можна, тому що ми якраз пропонуємо створити Національний природний парк, а не заповідник. Тому що заповідник — це територія, куди можуть ходити тільки науковці з метою дослідження. Національний природний парк має декілька зон. Невеличка зона — це ядро, яке є заповідним, де ми всі домовляємося, що ця територія має найбільшу цінність, ми туди не ходимо і залишаємо її недоторканою. Є ділянки, де можна проводити господарську діяльність, звичайно, під наглядом.
Коли можемо сподіватися на надання статусу природоохоронного об’єкту цій території?
Ми вже підготували наукове обґрунтування і буквально днями отримали відповідь від Міністерства природних ресурсів та довкілля України, що вони схвалили це наукове обґрунтування і повинні передати місцевій адміністрації. Далі за роботу береться управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної військової адміністрації. Вони проводять роботу перш за все по узгодженню із землекористувачами щодо створення цього об’єкту природного заповідного фонду. І тут багато буде залежати від землекористувачів, чи готові вони на цій ділянці припинити або обмежити свою діяльність, чи готові вони створити Національний парк. Це буде індикатором не слів про любов до природи, а справді діла.
КОМЕНТАРІ