В країні колгоспів і радгоспів “Овочі – Фрукти” були неминучими, як самі урожаї полів і садів. Вони потребували реалізації. За телефонним довідником 1982 року я легко з’ясував, що таких спецмагів “Оптово-розничного комбината Горплодоовощ” у Черкасах налічувалося мало не три десятки. Всі вони мали порядковий номер від 201 до 231. Само собою, з назвами не креативили, хоча винятки таки були: “Огірочок” на Урицького, 225; “Дари ланів” на Комсомольській, 96; “Мліївська красуня” на Ільїна, 287. Розповів чергову історію із життя обласного центру краєзнавець Борис Юхно.

Чи треба казати, що овочеві – не ті магазини, відрядження до яких мене радували малим? Там пахло землею і квашнею та було брудніше, ніж в інших. Зі стелі звисали стрічки з мухами. До всього, овочеві мого дитинства, – два на Казбеті: один на самісінькому розі Шевченка – Воровського, інший за 50 метрів на території базару, – мали величезні вітрини, тому в помідорний сезон добряче нагрівалися. От по помідори мене найчастіше і спроваджували: 8-12, зрідка 15 копійок за кіло. І саме у спекотному серпні там товклося найбільше спітнілих фактурних тіток, цвітасті попереки яких ніяк не обійдеш, бо черга. Утім… Приблизно тоді, коли вийшов отой довідник, в магазинах городини почали продавати перші радянські жуйки “Калев” по 15 копійок. Одна монетка – одна “жувачка” і кулею на вихід без найменших шансів для котроїсь з тіток погорлати про чергу.

blank

Що продавали в овочевих окрім профільної продукції? Ніби дурне питання, та як пригадати… Соки у трилітрових банках – томатний і березовий. В такій же тарі – жовтуваті огірки, штук п’ять в одній. Морську капусту в півлітрових. Якісь консервочки типу “М’ясо кріля” (не кроля) по 30 коп. за бляшанку, які попитом ніколи не користувалися, бо за 30 коп можна було купити “нормальну консерву”, а не удвічі меншу. Оцет, сіль, спеції, мінералку, сірники на здачу. Може що забув – так асортимент мене взагалі мало цікавив.

Останнім з таких магазинів, щоправда – вже не “класичним”, став “Кооператор”. Його відкрили влітку того ж таки 1982-го поблизу Будинку торгівлі.

blank

Все було класно у новому універмазі, а от овочів у ньому не купиш, не передбачено. Треба спочатку на ринок, тоді вже сюди, чи навпаки, але однаково трохи побігати. Тож вирішило партійно-торгівельне начальство піти назустріч побажанням трудящих (аргументація 95 відсотків усіх новацій) та поруч із “БТ” збудувати… Ну щось таке середнє між гастрономом та овочевим. Щоб огірки, яблука, ковбаса, кваснина, мед – але культурно. Без базарного колориту. Отак, власне, й з’явилася ідея “Кооператора”. І не слідом за “торгашем”, а ще у березні 1977-го.

Минуло п’ять років, відкрили “Кооператор”. Коли покупці трохи обдивилися та примірялися до його формату, 6 серпня 1982 року “Черкаська правда” прозвітувала про подію презентаційною публікацією. Тож, рекомендую дещо з оригіналу, бо це завжди краще, ніж мотиви з приводу.

blank

“Черкаський архітектор І.Ф. Помазан, який створював проект “Кооператора”, підкреслено-індивідуальний, проявив добре розуміння, так би мовити, і естетики, і функцій. Естетика в новому магазині – це сучасна архітектура, прямі лінії, без химерностей, і разом з тим виразна. Це вдало знайдені деталі, які надають площинам рельєфності та пластичності. Це алюміній, дерево та зелень в інтер’єрі, оздобленому зі смаком. Є тут на чому зупинитися оку, є від чого потішитися погляду. Щоб зробити приміщення затишним, ввели, зокрема, в різних місцях декоративні решітки, ніби поділивши ними зали”. А ще – тематичні панно, одне з яких на фотографії Ігната Діамента. Днями ж Олександр Сердюк виклав фото вітражів, які прикрашали горішні вікна “Кооператора”, але найцікавіше, що ці фото зроблені 2010 року. Звісно, я “не міг пройти повз таку красу” і тепер вона тут.

Стосовно “прямих ліній без химерностей” автор публікації трохи спростив ситуацію, бо початковий варіант “Кооператора” якраз був доволі кучерявий (ч/б репродукція з газети), але згодом його спростили. Далі.

blank

“Загальна торговельна площа “Кооператора” становить 1100 квадратних метрів. Не набагато менша площа підсобних приміщень-складів, холодильних камер, до речі, обладнаних відмінно. І ще одна особливість нового магазину: для нього не передбачено подвір’я в тому вигляді, в якому ми звикли його бачити. Вантажний двір сховано під землю, автомашини заїжджають прямо у підвали. А зверху – клумби, газони, доріжки”. Уявляєте, над чим ми ходимо?

“Що ж пропонують тут покупцям у перші дні? Передусім, у широкому виборі продукцію консервних підприємств. Скажімо, консерви, варення і джеми десь з півсотні найменувань. М’ясо, ковбаси і копчення теж у чималому асортименті. Сподобалися покупцям кондитерські вироби, знову ж, з маркою кооператорів Черкащини. А ось про паляниці з Руської Поляни й говорити не доводиться: йдуть на розхват. Знають же там секрети особливого смаку хліба. Приємний сюрприз – соковий бар, який пропонує своїм гостям, у тому числі й зовсім малим, різноманітні соки, напої та ласощі. Ми виписали назви деяких з цих напоїв: кофейний, чайний, медовий, мандариновий, яблучний і навіть буряковий. А на відкритому майданчику, який прилягає до магазину (це ще 400 тквадратних метрів площі), під тентами можна поласувати морозивом. Сюди ж виносять торгівлю овочами і фруктами”.

blank

Гадаю, для умовно-ностальгічного спомину досить. Злукавив би, коли б сказав, що в дитинстві любив “Кооператор”. Самі розумієте, не хлопчачий профіль. А їсти на площадці морозиво, коли звідкілясь заносить печенею чи кропом, – то вже краще потерпіти до молочного кафетерію. Але тисячі дорослих черкащан, які вирушали на накуп до “Кооператора” за його прямим призначенням, точно думали інакше. Хоча зазвичай йшли туди не по овочі-фрукти, а таки по шикарні ковбаси.