Аби не “гуманні” суди, браконьєри на Черкащині стали б “вимерлим видом”, – Віктор Іванько

Рівно рік минув від часу офіційного призначення Віктора Іванька на посаду головного мисливця на водних браконьєрів, а якщо офіційно – начальника Управління Державного агентства рибного господарства у Черкаській області. За 12 місяців роботи топ-посадовця поліції, рибоохорона Черкащини влаштувала справжній геноцид браконьєрів на Кременчуцькому водосховищі. Та навіть відкрила відповідний YouTube-канал “Мисливці за браконьєрами”. Тож ми зустрілися з Віктором Михайловичем та поспілкувалися про VIP-браконьєрів, спецоперації рибного патруля, “приватні острови”, найгуманніше правосуддя та заборону промислового вилову риби на Дніпрі.

 – Ви все життя пропрацювали в міліції, а потім вже поліції, працювали на одній з найвищих посад в поліції Черкащини. Чому пішли в рибоохорону?

Коли я ніс службу в зоні проведення АТО, вийшло так, що при реформуванні моя посада попала під скорочення. В цей же час друзі-правоохоронці сказали, що після повернення з війни я ж не збираюсь сидіти без діла. Що триває конкурс на начальника рибоохоронного патруля. Що треба хтось, хто візьметься дійсно навести порядок на Дніпрі.  Таким чином я пішов і виграв конкурс. Проте, шість місяців мене чомусь не хотіли призначати… Ця галузь і посада керівника завжди була такою, де можна “заробляти” гроші. Тож за посаду постійно точилася боротьба, проводились конкурси, потім скасовувались. Мені довелося звертатися з офіційними листами і скаргами і врешті-решт мене призначили.

– Де важче бути на керівній посаді, в поліції чи рибоохороні?

– Тут значно легше. В поліції, як би гарно не працював, все одно завжди отримуєш шквал критики. В рибоохоронному патрулі ж, 90 відсотків людей підтримують і схвально оцінюють твою роботу із захисту нашої екології, природи. Тут найбільша мотивація не в зарплаті, а у тому, як суспільство оцінює твою працю і результати.

– Яка зарплата в мисливця на браконьєрів?

– Середня зарплата патрульного близько 10 тисяч. Тобто така ж приблизно, як і в патрульного поліцейського.

– Не секрет, що рибінспектор завжди був “в ділі” з браконьєром…

 – Тут немає чого заперечити. Раніше дійсно так і було, що головний браконьєр це власне і є рибінспекція. У нас у штаті має бути 53 патрульних. На сьогодні, залишилось працювати 40 осіб. Тобто 20 відсотків працівників, що думали, що і надалі будуть працювати по-старому – кришувати браконьєрів… вже у нас не працюють.

Наприклад, коли я тільки прийшов на посаду, ми одразу на Канівщині затримали цілий браконьєрський “конвеєр – рибзавод”. Там нарахували риби на 100 тисяч гривень. І одразу виявилось, що рибінспектори місцеві були частиною цього “бізнесу”. Одразу ж ми їх звільнили і передали матеріали в поліцію. Таким чином показали усім рибінспекторам, що “по-старому” вже не вийде робити. Тож ті, хто не зміг перелаштуватися на законний лад, вже в рибоохоронному патрулі не працюють.

– Крім Дніпра, на малих річках теж полюють на браконьєрів?

– Звичайно. У нас діє підрозділ внутрішніх водойм. Там працюють сім наших працівників, що проживають по області. Але ми їх періодично змінюємо, аби ті не “обростали знайомствами: куми, свати, друзі”.  Також, я дав дозвіл будь-якому інспектору працювати по всій території області, якщо у нього є інформація щодо браконьєрів. Тому жодному браконьєру вже ніхто не зможе гарантувати якусь “місцеву кришу”, адже в будь-який момент будь-який інспектор може на будь-якій водоймі зупинити незаконні дії, скласти матеріали і викликати слідчо-оперативну групу .

Відтепер, оскільки черкаські рибоохоронці є одними з найкращих в Україні, нам вже передали під патрулювання і частину Кіровоградщини. Також, відтепер в нас там є стаціонарна база.

 – Основна проблема, як я розумію, є професійні артілі браконьєрів?

 – Так, як тільки я прийшов на посаду, ми зіткнулися з групами браконьєрів, що цим промислом заробляли гроші. Вони вкладали великі кошти в потужні човни і інше знаряддя. Не секрет, що без “зеленого світла” працівників рибоохорони ці бригади, що діяли по всій протяжності водосховища, вони не могли обходитись.

Ми почали активно ловити їх і вилучати ці коштовні човни. На жаль, суди їм повертають плавзасоби. Проте, штрафи і судова тяганина все одно доволі коштовна і тривала для них справа. Тож наразі вони затихли. Ми “повибивали” усі такі бригади. Але ж вони нікуди не зникли, просто зараз чекають якихось, мабуть, змін в державі, чи кадрових змін в рибоохороні, щоб прийшов якийсь більш “зговорчивий”.

Інколи вони звичайно роблять пробні вилазки, такі-от, як учора з електровудками. На жаль, на гарячому не завжди вдається їх узяти. Адже вони вже діють великими групами з вартовими, що чатують по периметру на наших патрульних. І як тільки відчувають небезпеку, одразу позбуваються речових доказів.

Проте, навіть такі організовані групи ми рано чи пізно ловимо. В нас працює 16 чоловіків, що мають оперативний досвід роботи в поліції. Тож проводять цілі спецоперації з маскуванням, працюють під прикриттям імітуючи рибалок, аби вичислити і задокументувати злочинну діяльність. Адже найголовніше потім мати в суді достатню доказову базу, особливо для організованих браконьєрських бригад.

Звичайно, є й мешканці прибережних сіл, які чомусь досі вважають, що вони можуть в нерест вільно поставити сітку, бо це ж їх “вотчина”.

Але і їх поступово перевиховуємо. Адже для нас головне не нагнати показник, скільки ми зловили дідусів і бабусь та притягнули до відповідальності, а вплинути на свідомість цих людей.

Наприклад, всі ж знають про сумнозвісну “Чорну яму”. Тепер там вже побачити човен майже нереально. А якщо хтось і з’являється – то вже надзвичайна подія для нас.

– Як ділите повноваження і територію з екоінспекцією і водною поліцією?

– Раніше дійсно не могли визначитися, хто буде їхати і перекидали ту ж “Чорну яму” між різними структурами. Тепер ми реагуємо на всі порушення самі. За необхідності залучаємось підтримкою і екологічної інспекції, і водної поліції. Зараз вже ніхто не дивиться, в кого, які повноваження, ми ж робимо спільно одну справу.

 – На Дніпрі працюють офіційні бригади, що за квотами займаються промисловим виловом риби. Також, не є великим секретом, що ніхто цих квот не дотримувався.

– Дійсно, один з наших, як структури Держрибагенства, пріоритетних напрямків роботи – саме нагляд за промисловим рибальством. Коли я тільки почав працювати, то дуже був здивований свавіллям промисловиків, що жили ще десь в 70-х роках і робили, що хотіли на Дніпрі. Тож одразу на них було накладено близько півмільйона гривень штрафів за правопорушення на які усі раніше закривали очі.

Зокрема, у них на сітках були бирки зразка 72-го року і вони їх дублювали скільки хотіли. Тож, перше, що ми зробили – запровадили на всі сітки промисловиків сучасні бирки з QR-кодами. З цього часу жодної підробленою ми не виявили. Тож тепер усі засоби лову промисловиків у нас під контролем.

Звичайно, після цього промисловики на мене почали писати скарги голові Держрибагенства. Але нічим це не закінчилось, тепер вони вимушені ловити тільки облікованими знаряддями лову, що врятувало неймовірну кількість риби на Дніпрі.

Також ми в половину скоротили кількість рибоприймальних пунктів, тож відтепер ми можемо контролювати , чи дотримуються квот вилову промисловики.

Ми дійшли згоди, що промисловики мають збільшити кількість зариблення мальком Дніпра у більше, ніж три рази. Звичайно, що вони теж на мене і за це почали писати скарги, але переживемо і це. Хоча, вже деякі з них розуміють, що це було правильне рішення і кількість риби на Дніпрі зростає.

Після того, як нам передали під патрулювання частину акваторії на Кіровоградщині, то там ми виявили взагалі жахливу ситуацію. За перший тиждень наклали штрафів на промисловиків приблизно на 2 мільйони гривень. Там вони дрібною сіткою, що категорично заборонено, виловлювали дрібний судак. Але, вже там ми поламали їм ці схеми вилову просто усієї риби, навіть дрібної. Звичайно, вони спробують з нами судитись, аби не платити мільйонні штрафи. Кажуть, тепер нам, а що їм робити?  Це ж не наші проблеми, що вони вибили усю рибу і вже доловлювали дрібну.

 – Можливо, варто заборонити взагалі промисловий вилов риби? На Черкащині, зокрема, є велика кількість водойм, у тому числі штучних, де можна штучно вирощувати рибу для продажу.

– Я теж вважаю, що ми прийдемо до заборони промислового вилову. Але треба виважено підходити до цього питання. Тут мають бути економічні розрахунки, розрахунки вчених.

Сьогодні на базарі рибу можна придбати за 30 гривень, тобто значно дешевше свинини чи курятини. Риба доступна пенсіонерам, не секрет, які пенсії вони отримують і відповідно не можуть дозволити собі купувати дороге м’ясо. Тож, я б зараз так радикально не забороняв промисловий вилов, аби риба була по кишені усім черкащанам.

У нас на території області близько трьох тисяч ставків. Перш за все варто дати законодавчу підтримку тим людям, що хочуть вирощувати рибу.

– На воді з браконьєрами можуть виникнути різні ситуації… Працівники патруля озброєні?

– Раніше, якщо чесно, зброя була, але не зовсім офіційно оформлена. Зараз ми вже усю зброю відповідно оформили. На озброєнні патруля є бойова зброя – автомати, пістолети та револьвери. І водний патруль має законне право у разі необхідності її застосовувати.

– Транспорту на таку величезну акваторію Дніпра вистачає?

– Наразі вже на патрулюванні 7 човнів. Плануємо відновити великий човен, що буде виконувати функцію плавбази і буксира. Також є два позашляховика “Renault Duster” і декілька “Нив”. Проте, хотілося б, аби з автотранспортом нам допомогла обласна влада.

В минулому році завдяки фінансовій допомозі від обласної адміністрації – 400 тисяч, ми закупили високотехнологічне обладнання, зокрема тепловізори, аби вночі виявляти браконьєрів.

 – Деякі острови на Дніпрі вже нелегально забудовані і поділені між певними людьми…

– На жаль, ми не уповноважені у питаннях порушення земельного законодавства. Дійсно багато островів в акваторії Дніпра стихійно забудовані без жодних на те документів і дозволів. Є цілі “шанхаї”, де раніше масово базувалися браконьєри. Там з дошок збиті ці, як їх назвати.. гетто. В літній час на Дніпровських островах живе маса людей. Якраз вчора в одному з таких “шанхаїв” ми і затримали браконьєрів на сомів з електровудкою і вибухівкою.

Позиція браконьєрів

Під час розмови в Віктором Іваньком на базу мисливців прибули двоє чигиринців, що, сплативши штрафи, приїхали повертати свій надувний човен. Суд їм присудив 1500 гривень штрафу за 68 карасів та 2 лящів.

 – Ловили рибу сіткою у Стецівці на Чигиринщині. Сітку вилучили, човен вилучили, рибу вилучили. Штраф і судові збори обійшлись більше двох тисяч. Не рахуючи бензину, що ми сюди за човном приїхали. Тривало це все декілька місяців. Інспектори сказали, що “нільзя такого робить”. Та ми ж не браконьєри… для себе ловили. Чепуху наловили – 60 карасиків. Де сітку взяли?… Хто ж вам правду скаже. Щас же все доступно, в інтернеті можна купити все шо хочеш.

Чоловіки попросили контакти журналістів, адже кажуть, що працівники патруля грубо з ними себе поводять під час затримань…

Віктор Іванько переконаний, що якби не “гуманні” суди, які подекуди повертають браконьєрам навіть вилучені незаконні знаряддя лову, то браконьєри б вимерли на Черкащині, як мамонти. Аби у декількох конфіскували човни за десятки тисяч доларів, як те дозволяє закон, то ніхто вже б не ризикував виходити на нелегальний промисел.

Проте, попри посередні штрафи, спійманий браконьєр отримує довгу судову тяганину та вилучення плавзасобу до рішення суду. Тож, на разі кількість браконьєрів на Черкащині зменшилася в десятки разів за рік роботи оновленого водного патруля.