Геніальний вчений, наш земляк, уродженець села Козацьке на Звенигородщині, академік Іван Григорович Підоплічко був переконаний, що деякі слова української мови виникли ще тоді, коли наші пращури на обох берегах пра-Дніпра жваво ганялися за мамонтами, волохатими носорогами, тікали від шаблезубів та будували з гігантських кісток мамонта унікальні споруди, тогочасні «пункти незламності», де можна було врятуватися від лютих вітряних холодів і агресивних хижаків. Про це розповіла науковиця Черкаського обласного краєзнавчого музею Лариса Сиволап.
Висхідним саме до епохи мамонтової фауни Підоплічко вважав архаїчне українське слово «мосол» (велика довга кістка) та похідні від нього «маслак» (досить крупна кістка з кістковим мозком всередині) і знайоме всім апетитне слово «масло», яке в епоху пізнього кам’яного віку позначало смачний та делікатесний для мисливців на мамонтів тваринячий кістковий мозок. Дотичними за змістом до слова «мосол» та спорідненими з ним є на думку вченого такі українські словами як «сула» чи «шула-ошула» що також означає крупну кістку або стовб у будові.
У своїй монографії, присвяченій результатам досліджень Межиріцької стоянки мисливців на мамонтів, Іван Григорович писав: «Слово масло деякі мовознавці пов’язують із словом мосол. Якщо врахувати, що кістковий мозок як жирна речовина використовувався в їжу за багато років до появи масла як тваринного або рослинного продукту, то можна з впевненістю припустити, що первісні поняття жирної речовини – масла – виникли у зв’язку з маслянистістю кісткового мозку, а він як масло був пов’язаний в своїй назві зі словом мосол. А з точки зору виникнення в епоху палеоліту назв господарського начиння заслуговують уваги слова череп і чашка, міх, мішок. Черепа мамонта використовувались в пізньопалеолітичному господарстві як будівельний матеріал, а черепа цілого ряду тварин – як посудини і навіть як ємкості для надвірних та інтер’єрних світильників і обігрівачів».
КОМЕНТАРІ