Як же тяжко бути «фейсбучним активістом» у Черкасах. Маються на увазі не якість багаторічні борці в «драних сандалях», які послідовно і ґрунтовно боролись із злочинними режимами, добивались соціальної справедливості і ризикували свободою, а часто і життям заради високих ідеалів. І, звісно, за всі десятиліття своєї діяльності заробили собі хіба що болячок, а не будинки-машини-магазини. То все сьогодні не модно. Зараз в тренді – хто гучніше закричить в соцмережах, осідлає якогось суспільно-затребуваного «коника» і виїздить з нього щось і для себе, – той і «громадський активіст». А як же інакше? А найперспективніших коник нині – боротьба за «Гроші на ЗСУ».

Так от, ми про них – як же їм, біднесеньким, непросто. Як вони періодично бідкаються – вони вигоряють, аж так, що треба летіти на відновлення в якийсь закордонний вирій, бажано із лазуровим морем та білесеньким пісочком. Треба возити себе на таксі, водити в ресторани і до психологів, і тратити-тратити на себе, любесеньких, гроші. Бо ж їхня тендітна психоорганізація не витримує напруги боротьби за «Гроші на ЗСУ». А коли мова йде про їхні власні персони, дбати про себе – першочергово, тут уже принцип «всі можливі гроші таки ж на ЗСУ» – не розповсюджується. Звісно, всім іншим черкасцям цього не треба, бо ж вони «не так» вболівають за ЗСУ, «не так» донатять і «неправильно» живуть, тож активісти не втомлюються усьому трьохсоттисячному місту нагадувати, що ялинка – зась, лікування і реабілітація у всяких там «буржуазних» соляних кімнатах (яку збираються побудувати в Терцентрі для пенсіонерів) – зась, ремонти шкіл-садочків-лікарень – зась, матеріальна підтримка малозабезпечених чи породіль – зась, навіть символічні відзнаки за сумлінну працю-волонтерство – зась. Натякаючи, що нехай би ті мінімальщики, що живуть на мінімальні пенсії-зарплати, самі дбали про себе, в очевидь, також возили себе на таксі і водили в ресторани. Як казала до обезголовлення королева Франції Марія-Антуанетта: «Якщо в них немає хліба, то нехай їдять тістечка».

Ну, і звісно ж, особливе роздратування в «активістів» викликає закупівля техніки для комунальних підприємств. І то дарма, що у всіх комунальних підприємствах її регулярно вилучають для потреб військових, а в деяких – забрали майже половину, і щоб забрати решту – необхідно, щоб комунальники купили нову, бо інакше стануть і водоканал, і теплокомуненерго, а відповідно можуть залишитись без води і тепла ті «зажирілі» (на думку «активістів») пенсіонери, які, попри війну, не «хочуть перетоптатись». І з якими стажданнями на обличчях, напевне, «активісти», десь в теплих кафешках за келишком винця, продовжують строчити свої повчальні пости в соцмережах. Бо ж лише вони точно знають, як правильно. Ба навіть краще за самих військових, з якими також вступають у запеклі перепалки. Тож якби Черкаська міськрада оголосила тендер на закупівлю танків, то, не сумнівайтесь, вони зразу б побачили, що в тих танках гусениці не такі, гармати не правильні, і ціна – завищена.

Та міськрада не може оголосити такий тендер, хоч він одразу б розставив би усі крапки над «і» цієї вдаваної боротьби, і це дуже шкода. Тоді, можливо, стало б зрозуміло, а що саме вважають «активісти» «справжньою» допомогою ЗСУ, як не субвенції на військові частини (для закупівлі дронів і інших необхідних речей), передачу техніки, будівельних матеріалів, реабілітація та фінансову підтримку родин загиблих та зниклих безвісти? Бо ж після того, як на громадське обговорення було винесено проект розподілу Бюджету розвитку, вони знову підняли лемент і збираються знову виходити на мітинги у суботу. Мовляв, з програми Допомоги ЗСУ купують техніку, яку передадуть ЗСУ. І це неправильно. З програми Допомоги ЗСУ передають кошти на бойові підрозділи СБУ – і це також неправильно. Облаштування пилорами, на якій пилятимуть дошки, в тому числі, для тієї ж для Третьої штурмової, – неправильно. Наче Третя штурмова – не ЗСУ, і вона не бойові завдання на нулі виконує, а десь поряд з активістами на сонячних пляжах «перезавантажується». То що повинна купити міська рада, щоб вони перестали водити козу під її стінами? «Залізний купол», ракети «Томагавк» чи винищувач 6-го покоління? Цікаво, а якби хтось роздав «протестувальникам» по сто доларів, то «праведний гнів» багатьох «невдоволених» різко упав би, нє?

І волають «активісти» на всі соцмережі, що міську владу треба «лінчувати» за закупівлі, скажімо, снігоприбиральної техніки. При чому паралельно, коли випадає сніг і комунальники, через брак цієї ж техніки, не встигають прибрати його миттєво, – вимагають «лінчувати» міські владу і за це.

Але і коню зрозуміло, що в такій «безкомпромісній» боротьбі «активісти» свято вірять, що вони, і тільки вони є справжніми моральними авторитетами. Тому всі їхні аргументи – повинні сприйматись як належне. А що не так? Якщо депутат має зайву вагу – значить «зажрався на казенних харчах», опонент має проблеми зі здоров’ям – «допився», а якщо ще й осмілився аргументовано заперечити – «обкурений наркоман». Словом, мистецтво ведення дискусії за класикою Михайла Жванецького – якщо ти кульгавий, то що ти можеш говорити про мистецтво танцю. Це якби стосовно них хтось сказав щось подібне – то це був би лукізм, сексизм чи дискримінація. А вони ж «авторитети» – тому нє, терпіть і слухайте.

І саме тому в коментарях під такими «викривальними» постами цілком природньо з’являються заклики розфігачити міську раду разом із всіма депутатами російською ракетою. До речі, саме за подібні висловлювання, але в приватній розмові, колаборант Олександр Замирайло отримав цілком реальний вирок. Але ж то ОПЗЖист. А це «борці за справедливість». А їм, виходить, – можна. Цікаво тільки, це для цього вони публічно наперед розганяють по соцмережах час і місце усіляких людних збіговиськ? Щоб прилетіло і прифігачило? І що, вони тоді святкуватимуть свою «велику перемогу» над «злочинною міською владою»?

А щоб ви не думали, що ми щось вигадуємо, ось скріни різних дописів «активістів» у соцмережах та деяких коментарів до них.

Поліна Котова