Пробували допомагати по-різному, однак шлях повернув до написання пісень. Так в ефірі “18000” говорять про перші дні повномасштабної війни учасники черкаського гурту “Спів братів” Артем та Дмитро Осичнюки.

За словами музикантів, ще в перші години великої війни вони разом зі сім’єю зібралися на нараду, аби обговорити: що робити та як діяти далі.

– Ми точно знали, що залишаємося тут. Питання було тільки в тому, що найкраще можемо зараз робити: піти в тероборону, волонтерити чи щось інше, – говорить учасник гурту Дмитро Осичнюк. – Як наслідок, ми  ухвалили рішення, що залишаємося на місці та точково намагаємося допомогти людям. Тож у перші дні ми надавали свою студію як укриття містянам та чергували там.

Брат Дмитра Артем додає: також у перші дні війни гурт возив продукти в центр допомоги біженцям. Та зрештою музиканти з’ясували: найефективнішим для них був шлях написання музики, адже, як з’ясувалося, їхні пісні піднімали бойовий дух українців.

– Ми не те, щоб повернулися до шляху написання пісень, а продовжили його. Просто змінилася тема. Це не було заплановано, що от зараз ми сідаємо й починаємо писати пісні про війну. Навпаки: у тебе всередині наскільки все закипає, що зрештою воно виливається в пісню і ти хочеш її представити, – ділиться Дмитро.

Водночас гурт додає: перша їхня пісня на тематику війни “Час для розмов прийшов” вийшла за два дні до 24 лютого та стала пророчою.

– Я пам’ятаю, як ця пісня була написана. Про війну вже говорили: вчили збирати тривожні валізки, вчили, як поводитися під обстрілами. І в котрийсь із вечорів до мене просто дійшло: а що, якщо й, справді, це станеться? І ці мої емоції перетворилися в пісню. Це було своєрідне застереження, – говорить Артем.