Черкащанка Інна Флоріанчик як соціальний працівник здобуває досвід у міжнародній організації. Зараз вона перебуває в Колумбії, де вивчає можливості реінтеграції дітей до нормального життя після перенесених травматичних подій. Інформацією ділиться у «Фейсбуці», пише «Прочерк».

blank

«Колумбія пережила більше 60 років внутрішніх збройних конфліктів. Було 7 млн. постраждалих, 6 млн. переселенців і понад 220 тис вбито. Жертвами конфлікту стали діти і молодь, чиї права було жорстко порушено: вони примусово потрапили у партизанські групи і змушені були виконувати різні служби. За різними джерелами, в Колумбії від 11 до 14 тисяч колишніх дітей-солдатів. У 2016 р був підписаний мирний договір, передусім з найбільшою партизанською групою (герилья) FARC.

Тому великим викликом зараз є реінтеграція постраждалих дітей. В місті Медельїні зараз близько 1200 «ресоціалізаційних випадків», серед яких хлопчики, яких колись навчили рубати ворогів бензопилами, та дівчата, яких викрали у віці 12 років і виростили як партизанських повій. До них суспільство спрямовує благородні цілі прощення та інклюзії, але є припущення, що ніхто не знає чітких механізмів цього процесу», – зазначає черкащанка.

blankЗа словами Інни, допомагають в роботі з дітьми релігійні організації.

«Релігійне об’єднання Католицької церкви Salesianer Don Boscos (Селезіяни Дона Боско, далі – SDB) в партнерстві з міжнародною організацією Don Bosco Mondo (DBM), яка є активною у 132 країнах світу, орієнтовані, в основному, на захист дітей та молоді з вразливих груп (крім дітей-солдатів, це і діти вулиці, неповнолітні матері) і фокусуються на освіті як шляху до їхнього розвитку та боротьбі з бідністю», – розповідає Інна.

DBM була заснована в 1980р. у м. Бонн (Німеччина), звідки і координується близько 600 проектів. Із кількома такими проектами Інна Флоріанчик ознайомилась у місті Медельїн (Колумбія).

«В установах Ciudad Don Bosco селезіани розробили спеціальну програму реінтеграції –проект “Träume schaffen” (Творити мрії) для колишніх дітей-солдатів, щоб поступово повернути їх суспільству і забезпечити доступ на ринок праці через професійне навчання. Велику роль відіграють також селезіанські монахині – сестри, які надають певної сталості цим проектам, що дуже важливо», – розповідає черкащанка.

blankПри цьому наголошує, що ці проекти можливі завдяки солідарності ряду країн, зокрема Німеччини та Швейцарії.

Каже, що Колумбія – класична країна дітей вулиці, на сьогодні їх близько 30 тисяч. Дуже часто бідність і насильство в сім’ї є причинами того, що діти залишають свої родини. Спочатку вони заробляють на життя різними дрібними підробітками. Відсутність доступу до навчання та отже, до роботи, призводить до зростання фрустрації (психічний стан дезорганізації, зневіри) і сприяє ризикованій поведінці: вживання різних видів наркотиків, дитяча проституція з усіма її наслідками. Пізніше ці діти стають злочинцями.

Якраз для таких дітей існує проект Patio 13 – школа для дітей вулиці.

Patio 13 був заснований у 2000 р. німецьким університетом Хайдельберга та колумбійським центром підготовки вчителів ENSMA. Він пропонує дитячі садки, школи та курси вступу до університету. Крім цього, звичайно, робиться акцент на різних формах і видах терапії в більшій чи меншій мірі, травмованих дітей. Особливо увага приділяється також курсам для викладачів і соціальних працівників, оскільки їхня робота є важливою в майбутньому.

SDS має великий досвід в співпраці проектів з національними та міжнародними NGOs (Non-Governmental Organizations), з

державними донорами (наприклад BMZ – Федеральне міністерство економічного співробітництва і розвитку) або з національними підприємствами.

До речі, за словами черкащанки, і в Україні можна побачити досить пристойні центри від цих організацій.

Так, перед поїздкою за кордон, Інна Флоріанчик побувала у Львові, де мала можливість відвідати Родинний дім «Покрова» і навчальний центр св. Боско у Львові. Це піонерський проект салезіан, який з 1992 існує в Україні, спрямований на захист і навчання дітей і молоді з соціально вразливих груп.

blank

«Я дуже рада цьому українсько – німецькому проекту від SDB, який орієнтується на актуальність ринку праці. Зараз вони оснащують і облаштовують авторемонтну майстерню, яка буде навчальною базою для учнів, які вивчатимуть автомеханічну дисципліну в навчальному центрі Дон Боско. Окрім цієї, у закладі є й інші затребувані дисципліни: стиліст по зачісках, повар, бармен, швея», – розповідає черкащанка.

Понад 25 років селезіани в Україні наполегливо працюють над тим, щоб надавати підтримку в заповненні прогалин в освіті країни. Завдяки роботі їхнього навчального центру багато української молоді з Львівщини отримали доступ до освіти.

«І ось, маючи досвід роботи у проектах в Колумбії, я бачу, що в Україні, на жаль, підтримка таких речей містами чи державою фактично відсутня. Але я переконана, що проекти таких організацій, як Don Bosco – це дуже ефективна, соціально-педагогічна робота, яка сприяє і розвиває дітей з вразливих груп та є «сяючим знаком» для їхнього майбутнього у нашій країні. На жаль, традиційні і застарілі державні інституції до сих пір є недалекоглядними і їхня робота не завжди ефективна. Тому думаю, що особливо зараз – у час розпочатих реформ у соціальній, медичній, освітній галузях – важливо знайти місце і підтримку для таких значних проектів», – наголошує Інна Флоріанчик.