ЗАГС, РАЦС, Палац одружень і навіть Будинок Щастя – як лиш не називали за останніх 50 років колишній особняк чи то Афанасія, чи Захарія, а може й Андріана Щербини. Всі ці імена зустрічав в різних джерелах, як і дату закінчення будівництва знаменитої місцевої архітектурної пам’ятки: 1892, 1907, 1911, 1912 роки. Як і кілька “достовірних” даних про час, відколи тут реєструють шлюби: 1969, 1970 і навіть 1983 (!) роки. Ну, не буду далі насипати – з найбільшою ймовірністю то Афанасій, 1912 та 1967. Розповів чергову черкаську цікавинку краєзнавець Борис Юхно.
На підтвердження кінцевої дати даю копію фото із книги “Слава Черкащини”, виданої день у день на 50-річчя Жовтня. Чорним по білому: “Палац Щастя – так називають черкасці Будинок шлюбу”. Щоправда, ще одне фото на тій же сторінці свідчить, що “Щосуботи до центрального скверу Черкас під’їжджають заквітчані “Волги”. Звідси, від міського ЗАГСу, починається спільна дорога молодого подружжя”. Цей сквер – то нинішній безіменний на Хрещатику за обласною адміністрацією. Можливо, що 1967-го переїхали, а може ЗАГС і Палац Щастя – не одне й те саме 🙂
Відколи колишні домоволодіння Щербини полишили піонери, а до половини 1960-х то був їх Палац із скульптурками сурмачів при вході, вони безліч разів перебудовувалися. Востаннє фасад та інтер’єри оновлювали у 2010 – 2011 роках, і так вдало, що вже з підсвіткою наш Палац одружень потрапив до топ-рейтингу тижневика “Фокус”. На півтора мільйони щось там ще робилося 2016-го, але вже не будемо вдаватися: подієва фоточка Юрія Ткаченка, Анатолія Бондаренка та відомої в Черкасах пари є, і цього достатньо.
Чи слід казати, що за піввіку в ЗАГСі-РАЦСі (запис актів громадянського стану чи їх реєстрація як цивільного – то вже деталі, мені ЗАГС звичніше) та неподалік, в гостьовій зоні, чого тільки не траплялося!
Найбомбезніша історія – дефіле голої красуні посеред серпня 2010-го. Чи парі вона програла, чи колишньому так помстилася, але допоки на передньому плані пара налаштовувалася на фото, на задньому сталося найцікавіше: “Єва” минула людні коридори, спокійнесенько собі вийшла, спустилася сходами і граційно попрямувала до піцерії. От переді мною операторська викадровочка, реально гарна дівчина. Але не ставитиму, бо мєсна полюція нравів знову забанить.
За дві секунди нюшка була вже в шортах і футболці, а наступної миті просто зникла. Дарма дядьки з весілля, озираючись, слідом потяглися… Ну що сказати: респект і уважуха. Так феєрично виступити на передній план чужого весілля в цілому світі мало кому вдавалося.
Наступна історія ще однієї дивної героїні – від керівниці РАЦСу Лідії Літовкіної, розказана нею 2017-го. “Декілька років тому щовівторка біля РАЦСу можна було бачити жінку приблизно 50-річного віку. Протягом року раз на тиждень вона чекала своє кохання, французького льотчика. Взимку і влітку стояла з ранку і до вечора в очікуванні нареченого. Наші працівниці неодноразово запрошували її до приміщення, але щораз вона відмовляла, боячись пропустити свого льотчика. Все, що казала, – “Не можу, він зараз приїде”. Приблизно за рік візити загадкової пані припинилися, її доля невідома”.
Хочеться вірити – дочекалася свого Антуана і живуть вони собі щасливо десь у Фландрії чи Провансі, а не вона на самоті десь неподалік Сміли. Канєшно, Інна Володимирівна скаже, що я ужасний цинік, але ж справді хочеться…
Тут мінялися прізвищами, замовляли повноцінні шлюбні обряди до срібного весілля, наново одружувалися через місяць після розлучення, розписувалися уночі, губилися, реєстрували заяви від одного й того самого “жениха” з різними обраницями рівно 25 разів… А знаєте чому? Просто діло було перед 1990-ми та на самісінькому їх початку, в часи тотальних дефіцитів, то чувак знайшов такий спосіб розживатися ними в “Рубіні” і “Лілеї”. Красавчик, що тут скажеш. Я й сам пам’ятаю ті оборудки з талонами на золото, імпортне взуття і навіть капіталістичні засоби гігієни, але в іншому місті. Мабуть, таке коїлося скрізь. В “Ретро Граді” про все те трохи є, то виправдано повторюся.
“Магазин “Лілея”, на місці якого тепер торгують пивом і ковбасками, мав дві зали. Більша призначалася винятково для подружніх пар, тож в ній можна було придбати фати, білі сукні, весільні рукавички, постільну білизну, взуття, рушники, стрічки і взагалі всю передбачену ритуалом святкову атрибутику. У другій пропонувався асортимент подарунків: сувеніри, парфуми, трикотаж, посуд, мельхіорові столові набори і т.п.
Між іншим, ми з дружиною брали шлюб специфічного 1991 року, коли “не було нічого”, а якщо й було, то аби його придбати, кожного карбованця вимагалося підкріпити відрізним купоном. Так ось, щоб отримати талон на обручки, бо у вільному продажу їх також не було, тітонька з РАЦСу відправила нас, “брачующихся”, до “Лілеї”, аби ми спочатку купили… факел: дерев’яну таку довбню з бляшанкою на одному кінці. Радянська практика “товарів в нагрузку” – то окрема тема і, вочевидь, цей сувенірний непотріб просто затарювався в підсобках. Але на переконання служниці культу він. факел тобто, щось там символюзував. І довелося купувати, бо як без обручок? “Смолоскип” довго висів у нас на веранді, а в часи, коли за графіком вимикали світло – ще й не зовсім непотребом…”
До слова, бо тепер то тренд, ми побралися 2 лютого: 02.02.1991. Теж наче як “магічна дата”, бо чотири пари однакових цифр, хоча вперше зауважили на такому факті десь за місяць. Ну просто не мали часу про дурниці думати. За теперішніх часів то ціла епідемія – молодята впевнені, що красива комбінація цифр захистить їхній шлюб від усіх напастей із зуроченням включно. Так от, фігня то всьо: 02.02.2002 – 9 шлюбів, 3 розірвано; 07.07.2007 – 76, 21 розірвано; 08.08.2008 – 39 і 16 відповідно; 08.08.2018 – 15, 2 розірвано; 18.08.2018 – 27, 1 розірвано; 19.09.2019 – 24 шлюби і жодного розлучення! Нарешті! А, ну да… 5 місяців тому… До речі, незабаром ще дві “чарівні” дати: 20.02.2020 та 22.02.2020. “Однак, якщо вірити астрологічним прогнозам, це вкрай невдалі дати для укладання шлюбів”, – підсумовує колега Тетяна Роговська, яка й проаналізувала всю відповідну статистику в “Акценті” від 5 лютого цього року. Даних, з яких випливає невтішний висновок: відсоток розлучень в “щасливі” шлюбні дні такий самісінький, як і в усі інші.
КОМЕНТАРІ