Черкасець Юрій Бревнов висаджує горіхи на міській алеї у пам’ять про загиблих військовослужбовців. Нині на вулиці Сергія Амброса росте 17 дерев у пам’ять про тих, хто боронив Україну від російської армії. Перший саджанець Юрій Бревнов висадив у 2018 році, тоді загинув його товариш, розповів він Суспільному. Згодом продовжив почате:
“Чорний горіх я посадив у пам’ять про героя України Олександра Мацієвського, якого розстріляли за слова “Слава Україні”. Після того як загинув мій товариш Богдан Кузик посадив перші дев’ять дерев, на жаль, вижило тільки троє. З тих пір і після повномасштабного вторгнення підсаджую регулярно. На жаль, люди гинуть, саджаю дерева в пам’ять про тих, кого знав особисто або батьків знав, земляків із села”.
Нині на алеї по вулиці Сергія Амброса росте 17 дерев.
Один з горіхів пан Юрій посадив у пам’ять про Олександра Коцуконя.
“Один горішок посадив в пам’ять про Олександра Коцуконя, на позивний «Арс». Він народився в моєму селі. Один у пам’ять про Ваню Коваленка”.
Мати загиблого військовослужбовця на позивний “Арс” Оксана Коцуконь розповіла, що встановили на алеї пам’ятну табличку, аби підтримати ініціативу та увіковічити імена полеглих.
“Я завжди говорю про те, що пам’ять — це єдине, що нас тримає потім, коли ми втрачаємо своїх близьких. Бо дуже нам хочеться, щоб суспільство про них не забувало, щоб пам’ятали, якою ціною, щоб знали їхні історії. Ми так з родинами поспілкувалися і вирішили, що буде доречним встановити там табличку, щоб люди, котрі проходили повз, знали, на честь кого і навіщо висаджені ці дерева, цей скверик”.
Горіхи саджає подалі від будинків та дороги, пояснив, аби коріння дерев не пошкодило водопровід та лінію електропередач. Про кожне дерево пан Юрій дбає — навесні обкопує, аби забезпечити доступ повітря до коріння після зими, а молоді саджанці — поливає. Їх вирощує на своїй дачі, де має три різновиди горіхів.
“Всякі саджаю і грецький, і чорний американський, і сірий американський, це рідкісні дерева”.
Військовослужбовець Кирило Стромець проходить повз алею щодня, та кому вона присвячена, розповів, не знав:
“Приємно те, що небайдужі люди зробили дитячий майданчик та посадили дерева. Я думаю, пам’ять повинна бути у будь-якому випадку. Це правильно, але мало хто про це знає”.
Юрій Бревнов додав, що є й ті, хто дерева ламає.
“Сліди є: топтався хтось по ньому, зламали. Я підрізав гілля. Є спляча брунька, але ж ось резервне деревце, я посадив поруч. У пам’ять про Момота я вже саджаю четверте дерево, то я там саджав горіх і буквально росло воно два дні, через два дні приходжу демонстративно вирване і покладене поруч”.
Та саджати горіхи, додав пан Юрій, не полишить і далі:
“Як я відчуваю, я дерева посадив, вони як мої діти, ну і пам’ять про хлопців, які загинули за волю України”.
КОМЕНТАРІ