blank

У спекотний липневий день багатьом смакує чудовий напій – лимонад. Зі шматочками лимону та льоду в прозорому стакані чи в модній зараз маленькій баночці з м’ятою або з чорницею, з  трускавками чи навіть з огірком. Виявляється, це один з найдавніших напоїв, а кількість рецептів лимонаду неосяжна.

Основа лимонаду – лимон, країною походження якого вважають Індію, точніше місцевість, що сьогодні займає штат Ассам. Звідти майже 2500 років тому лимон «перебрався» до Китаю, де його надзвичайні лікувальні властивості використовували в медицині. Далі фрукт мандрував через Південно-Східну Азію до Месопотамії (це там де зараз Ірак та Сирія) – тут сік лимону використовували як антисептик та протиотруту від змій. Близько Х століття наш герой з Палестини подорожує до Італії та поступово розповсюджується Європою.

Древні греки вважали, що лимони мають походження з міфічного саду німф Гесперид. Прадавнім євреям  цитрон  був відомий ще до часів Христа, на римських мозаїках Карфагену і Помпеїв знаходили його зображення.

Лікар арабського полководця Саладіна, Ібн Джамі, ще у XІІ столітті написав науковий трактат про лимон, а єгиптяни у XIV ст. з його соку робили «кашкаб» – напій з ферментованого ячменю, до якого додавали чорний перець та листя м’яти.

Лимонад – один з найдавніших напоїв, до наших часів дістався майже незмінним, хоч виник він майже випадково. Легенда оповідає, що один невторопний слуга короля Людовика XІV, подаючи до столу його величності  вино, помилково взяв сік лимону. Дорогою, збагнувши наслідки, додав до нього мінеральної води.  Хто вже знає, як він те подавав королю, але Людовику неочікувано сподобалось!

Є й більш буденна історія: лимонад в класичному вигляді виник в середині XVII століття у Франції. Це напій з води (могла бути мінеральною), лимонного соку або лимонної настоянки та цукру. З часом лимонад з’являється в Італії, де спритні італійці урізноманітнили його, додаючи трави, фрукти, корені, прянощі.

У 1767 році англієць Джозеф Прістлі, експериментуючи з газами в броварні, створив газовану воду, через 3 роки шведський вчений Улаф Бергман винайшов пристрій для  насичення води вуглецем – сатуратор. В Німеччині ювелір та годинникар Йоган Швепп (хто б міг подумати) витратив 20 років, щоб впровадити застосування згаданих винаходів та отримати патент на виробництво газованої води. Винахід лимонної кислоти шведським фармацевтом Карлом Шеєле додав завершеності виробництву, і з 1833 року лимонад став самим відомим з газованих напоїв.

blank

Маючи підприємницький хист, ініціативний Йоган Швепп створив компанію «J.Schweppe&Co», яка розпочала випуск різноманітних лимонадів під загальною назвою Schweppes Lemonade.  Гучний успіх надав їм можливість стати постачальниками до Королівського двору в Англії, а згодом і багатьох країн Європи. Відтоді й до сьогодні «J.Schweppe&Co» є одним з лідерів по виробництву лимонаду.

З плином часу кожна країна, кожен виробник додавали до лимонаду своїх смаків: в Єгипті – лимонного соку та цукру, в Індії – імбир, шафран, кумін, часник,  в Англіїї – ягоди малини, ожини. Є лавандовий лимонад, тощо.

Зараз кожен має смогу обрати той напій, який йому до смаку. Нині вибір лимонадів та їх смаків необмежений!