Одне з черкаських видавництв із початком повномасштабного вторгнення припинило роботу. Однак нині працюють – повернутися до видавничої справи мотивували військові, розповіла Суспільному директорка Юлія Чабаненко.

З її слів, щойно відновили роботу, почали отримувати запити на продукцію від військових.

“Треба було військові частини забезпечити журналами обліку”, – пояснила видавчиня.

Згодом відновили роботу і над випуском книг, які автори замовили ще до 24 лютого. За цей період надрукували дванадцять.

Один із перших авторів, які озвалися – Станіслав Мазурик. Він видав свою першу збірку поезій. Також у Берлін поїхала хрестоматія «Історія Чеченської республіки Ічкерія». Це видання, які почалися до війни, але закінчилися вже під час воєнного стану”, – пояснила директорка видавництва.

Потреба, з її слів, нині є й у виданнях, пов’язаних з війною. У колективі, додала вона, усе намагаються робити на позитиві:

“У нашому видавництві розробили такий щоденник, де щодня треба опрацьовувати сторіночку, виконувати завдання та аналізувати свої емоції, щоб залишатися позитивним”.

Збиральниця продукції типографії Лариса Поліщук розповіла: від початку повномасштабного вторгнення роботи менше не стало, а от терміни готовності видання зменшилися.

“Деякої роботи навіть додалося. Влітку у нас не дуже багато замовлень, а цього літа їх більше”, – зазначила жінка.

Ціни на матеріали зросли на 50%, розповіла директорка видавництва Юлія Чабаненко. Найбільша проблема з папером: в Україні його не виготовляють, тому інколи доводиться тижнями чекати постачання із закордону.

“Логістика нині порушена. А буває таке, що, наприклад, потрібної щільності паперу немає. Тоді беремо трохи тонший, якщо є в наявності, якщо немає часу чекати”, – розповіла вона.

Знаходять альтернативу і державним замовленням, які на період воєнного стану скасували: “Складніше знайти спонсорів, бо все фінансування йде на ЗСУ і це важливо, це потрібно. Державні програми скоротили: всі проєкти, всі програми, які були до повномасштабної війни, нині не працюють. Зате з’являються грантові програми”.

Усі потреби у замовленнях, які створювали до війни, поступово повертаються, розповіла графічна дизайнерка Анастасія Білокінь.

“Продовжуємо робити те що робили до війни. Після першого місяця було важко перемкнутися, але робота допомогла. Ти не читаєш новини кожні три секунди робота поглинає повністю”, – зазначила вона.

Попри певні труднощі, жінка у всьому шукає позитив, і вірить: після перемоги роботи додасться.