Вимушені переселенці, які живуть в одній зі шкіл у селі Онопріївка на Черкащині, облаштували власний город. На ньому вирощують овочі, які споживають взимку. Люди вирішили займатися городництвом, аби не сидіти без роботи та економити гроші на продуктах, розповіла Суспільному завідувачка освітнього закладу Людмила Приліпко.
Переселенка з Бахмутсього району Оксана Танцюра проживає у школі. У свій вихідний пані Оксана виходить працювати на городі — прополоти грядки та зібрати овочі до столу:
“Ми в основному на роботі, а як вихідний день, то чимось же потрібно займатись. Це ж не те, що сіли, ноги задерли й лежимо, нічого не робимо. Це ж все наше, ми ж їсти хочемо теж”.
Робота на землі нагадує про дім, який втратили, додала пані Оксана. Там теж був город, за яким доглядали багато років:
“У нас вдома було 13 соток городу. В своєму будинку жили і прибудови були, і корови, і свині, і кролики — все було. Ми звикли до землі, і тут те саме”.
Та й свіжі овочі, нині коштують дорого, тож більшість із них вирощує сама, аби економити сімейний бюджет, додала вимушена переселенка. Разом із нею на ділянці порається й родина Курбатових. На землях Донеччини вони теж вирощували продукти:
“Саджаємо картоплю, помідори, огірки, капусту — все, що продається, все саджаємо. Все, що вдома садили, те і тут саджаємо. У нас в Кураховому був свій дім і дача. І жінка попросила тут, в керівництва, землю”, — розповів Руслан Курбатов.
Окрім городу облаштовують і клумби. Цей квітник прикрасила переселенка з Покровська Тетяна Хижняк. Вона засадила ділянку хризантемами, чорнобривцями, петуніями, ліліями та м’ятою:
“Дома любила цим займатися, а теж же сидіти цілий день в кімнаті — це не вихід, треба щось робити”.
Тут пані Тетяна живе із вересня 2024 року. У селі немає чим зайнятися, тож свою енергію вона вкладає в землю:
“Все життя в місті прожила, а в селі тут звісно важко звикнути, немає куди себе діти. Такий вік і здоров’я, ще б може і попрацювала. А тут ніде немає нічого, то ми оце і займаємося то в школі, щось допомагаємо, то шпалери клеїли, то підкрасити то ось клумбу, щоб якось трохи себе відволікати”.
Повертатись, адже й нема куди — її будинок, як і весь Покровськ, розбили російські військові, додала Тетяна Хижняк. Тож тепер її дім тут.
Ця земельна ділянка належить школі, де облаштований шелтер для переселенців, де нині тут проживає 49 людей. Власний город захотіли мати п’ять родин, користуються землею, як і житлом безоплатно, зазначила завідувачка прихистку Людмила Приліпко. За її словами, такі заняття, як город чи клумби, не дуже популярні серед мешканців. Адже більшість із них — пенсіонери або люди з інвалідністю:
“Людям важко, бо люди тут похилого віку, а хто молодший то бере. І хто не на роботі. Продукти дорогі то вони вирощують собі і на зиму їм хватає і цибулі і картоплі. Оце в них помірне життя на пенсії, а так є трохи людей, які допомагають — ті з ремонтом, ті на клумбі, ті косять загрібають в основному, працюють усі хто може вийти той й працює”.
КОМЕНТАРІ