Днями з’явилось повідомлення, що виконавча служба хоче стягнути з КП «Черкасиводоканал» 22 млн. грн. боргів. Зрозуміло, що така сума для комунальників непідйомна, тож загрожує блокуванням рахунків і навіть імовірними перебоями із водопостачанням. Як комунальне підприємство, яке фактично працює за рахунок коштів громади, потрапило у фінансову безвихідь, як буде справлятись із ризиками і як це позначиться на працівниках та самих жителях Черкас, ми запитали в директора водоканалу Сергія Овчаренка.

– Чи можете пояснити, що це за борг, звідки він взявся і яка ситуація із його погашенням?

– В мене склалось таке враження, що ми живемо в державі, де панує абсурд. Тобто відбуваються речі, не сумісні з логічними діями. В першу чергу це стосується Уряду та національного регулятора ринку надання послуг. Так, справді, сьогодні у КП «Черкасиводоканал» є заборгованість перед фіскальною службою по штрафних санкціях, яка нарахована внаслідок невчасної реєстрації податкових накладних. Кожного року тарифи водоканалам України штучно занижуються і, відповідно, створюється збитковість, яка потім фіксується і відшкодовується державою. Для компенсації різниці в тарифах у 2017 році Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №332 від 18.05.2017 року, якою передбачалося  погашення заборгованості держави перед підприємствами водопостачання в сумі їх боргу з ПДВ та вартості спожитої електроенергії. На її виконання нашим підприємством було підписано договори про організацію взаєморозрахунків.

Однак, взаєморозрахунки Міністерством фінансів України не були проведені. Відповідно, підприємство, маючи податковий борг, не мало змоги реєструвати податкові накладні у визначені податковим кодексом терміни.

Відповідно, у нас на підприємстві створилась податкова заборгованість – по податку за додану вартість в розмірі близько 9 млн. грн. за перше півріччя. Ми сподівались, що в другому півріччі, маючи заборгованість держави перед нами по ще діючій на той час постанові, ми отримаємо кошти з бюджету на погашення цього боргу.

– А ви цих коштів не отримали?

– Так, Уряд не виконав свої зобов’язання щодо виділення субвенції, і Мінфін не дав з державного бюджету ні копійки на погашення боргів, хоч всі протоколи для проведення взаєморозрахунку вже були підписані.

– Можливо, в бюджеті просто не було таких грошей?

– Зазначу, що держава у 2017 році під названу постанову виділила майже мільярд гривень. Тобто урядовці дали впевненість, що нам виділять ці кошти, адже їх передбачили в бюджеті. Можна згадати історію, коли в Києві виникла проблема з постачанням гарячої води. Тоді всі кошти, які б мали розійтись по Україні, віддали одній структурі – «Київенерго». Ось так і тут, ми залишились кинуті напризволяще власною ж державою.

– І що тепер буде?

– Коли ми зрозуміли, що в підприємства заборгованість близько 9 млн. грн. з податку на додану вартість, яку потрібно терміново погасити тому, що там жорсткі умови нарахування пені і штрафних санкцій і потрібно не зволікати, тоді ми, затягнувши паски сильніше, стали економити, не в повній мірі розраховуватися з контрагентами, з постачальниками матеріальних ресурсів. І це мало результат – до травня ми виплатили борг.  Утім, в період, коли борг був ще не погашений, підприємство не мало права реєструвати податкові накладні, тому що вони реєструються тільки тоді, коли на електронному рахунку є кошти.

– Якщо ви повернули борг, то звідки взялась така пеня?

– Здавалось би, начебто розібрались з нашими проблемами, але не тут то було. В кінці 2017 року до Податкового Кодексу було внесено зміни в порядок нарахування штрафних санкцій. І їх нарахування «Черкасиводоканалу» відбулось вже по-новому, по більш жорсткому механізму. Тут і з’являється заборгованість у розмірі 22 млн. грн.. Коли це все з’ясовується, ми подали до Черкаського адміністративного суду позов про те, що нарахування штрафних санкцій відбулось за нормативними актами, які на період створення заборгованості ще навіть не існували. Суд розглянув справу і прийняв рішення на нашу користь. Тобто нарахування заборгованості в повному обсязі визнали не правомірним.

– Однак борг, як ми розуміємо, все одно залишився?

– Так! Залишився! Державна фіскальна служба подала апеляцію до Шостого Апеляційного суду міста Києва і виграла цю справу там! Звісно, адже рішення в цьому суді, які стосуються державного бюджету, приймаються досить швидко і, звісно ж, на користь держави. Виходить, підприємство обов’язково має стягнути з громади міста ці 22 мільйони, тому що по-іншому ніяк не можна.

– Але це ж повна нісенітниця – бо насправді ніхто нікому нічого не винен, це пеня, яку штучно було накручено на борг, який був виплачений!

– Так я і кажу, що складається враження, що ми живемо у якомусь повному задзеркаллі, де держава дурить своїх громадян. Ми абсолютно не погоджуємось з такими безпідставно прийнятими рішеннями і подаємо касацію у Верховний суд України. Зараз ця касація розглядається, і коли буде прийняте рішення – не відомо. Але при цьому – зверніть увагу – штрафні санкції продовжують нараховуватися!

– А скільки «Черкасиводоканалу» винна сама держава через невідшкодування згадуваної вами різниці в тарифах?

– Держава винна нам 52 млн. грн., з яких не повернуто жодної копійки. І це не якісь там «намальовані» пені чи відсотки, це реальні кошти, які підприємство частково перекрило власними ресурсами, частково за допомогою міста. А Уряд продовжує намагання «витрясти» кошти з комунального підприємства, яке живе за рахунок громади.

– Як підприємство збирається діяти далі?

– Зараз ми чекаємо рішення Верховного суду. А поки в Черкаському міськвиконкомі створена робоча група, яка шукає шляхи вирішення цієї проблеми. Можливо, навіть місто візьме на себе зобов’язання сплатити цю заборгованість. Будемо робити все можливе і неможливе, щоб проблеми не відчули пересічні жителі Черкас і вода в оселі продовжувала постачатись.

Александра Полянська