Коли приїжджаєш у Катеринопіль, що на Черкащині, складається враження, що повернувся назад в срср. У самісінькому центрі селища красується церква московського патріархату (УПЦ), священнослужитель якої міцно тримається за російські скрєпи, ревно виконуючи настанови сіятєльного душогубця патріарха московського кіріла. Місцеве керівництво на чолі з головою громади Володимиром Коваленком цьому всіляко сприяє. Нібито в нас нема своєї церкви, мови і своїх традицій, які варто було б розвивати та шанувати. Пише видання “Вісті Черкащини“.
Друге, що впадає в око – це тоталітарні символи біля пам’ятнику Слави. Здавалося б: так просто прибрати їх з очей. Однак пан Коваленко їх не те, що не прибрав, а ще й фотографується біля них на свята, популяризуючи таким чином і разом нехтуючи закон про «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Що тоді говорити про звичайних катеринопільчан, якщо влада подає їм такий приклад?
«Невже так складно зняти ті комуняцькі символи, це ж нічого не коштує!» – дивується пані Ксенія у фейсбук.
«Люди віддають життя за захист державного суверенітету, а місцеве ледаче бидло лінується зняти московський знак і символ окупації з пам’ятника! Що у вас там відбувається?!
Місцева влада, ви ж повинні подавати приклад громадянам, на вас повинні рівнятися, ви, в першу чергу повинні виконувати закон! Яке ви маєте право вимагати виконання закону інших, якщо самі не виконуєте!!
Місцева влада вважає себе поза законом? Якщо сьогодні не завели кримінальну справу, то заведуть завтра. Фотодокази є, вони там геть береги поплутали і думають що на росії живуть? Чи чекають поки путін прийде і їх похвалить? Катеринопіль жде братів-росіянців, щоб з ними разом святкувать «дєдовоєвало»?! Люди, куди ви дивитеся?» – запитує Максим Сагайдак.
Третє – це відсутність Алеї Слави, яка б вшановувала пам’ять полеглих Героїв у сучасній російсько-українській війні. Питання про неї родичі загиблих підняли ще наприкінці минулого року, хоч у більшості громад такі меморіали відкрили на Покрову 2023, а то й раніше. В Катеринополі ж – на премії кошти є, на надбавки є, а на Алею Слави досі шукають.
У цьому контексті вражає лицемірство керманичів селища, які раніше не могли знайти по 2 га землі для учасників АТО/ООС, забезпечивши в першу чергу своїх дітей, наближених та представників ВО «Черкащани», а тепер не можуть спромогтися навіть поставити меморіал Героям.
Четверте – це послідовний спротив влади селища перейменуванню містечка, яке відповідно до експертного висновку Українського інституту національної пам’яті в своїй назві містить символіку російської імперської політики, зокрема – вшанування російської цариці Катерини ІІ, за часів та на честь якої Калниболото стало Катеринополем. Катеринопільське керівництво, всупереч державній політиці, зробило все можливе, щоб зберегти існуючу імперську назву селища, внісши його у список назв для голосування та не пояснивши мешканцям реальної суті справ.
«Організоване місцевою владою опитування було маніпуляцією, адже збереження назви «Катеринопіль» суперечило закону про деколонізацію (а саме цей варіант набрав 85%). Жителів Катеринопільщини свідомо ввели в оману і дали їм надію зберегти назву. А яким би був результат голосування, якби там не було завідомо неможливого?!» – запитує один із мешканців громади Сергій Радченко.
Власне, чому дивуватися, якщо коло влади товчуться все ті ж. Трудова біографія керівника Катеринополя Володимира Коваленка сягає в глибоку совдепію. Тож для нього абсолютно закономірно – До дня місцевого самоврядування нагородити медаллю «30 років Незалежності» (2021) Катерину Пшабельську – колишню заввідділом по радянській пропаганді, що цькувала свого часу в пресі керівника Народного руху України, визначного українця В’ячеслава Чорновола.
Політична біографія Володимира Андрійовича теж за себе говорить: в минулому від прогресивно-соціалістичної партії Наталії Вітренко (нині заборонена в Україні як проросійська партія лівого спрямування) до соціал-демократичної партії (об’єднаної) кума путіна Віктора Медведчука.
За президентства Петра Пророшенка Коваленко працював заступником голови Катеринопільської райдержадміністрації Ольги Ніколенко, яка прославилася тим, що успішно, не без його допомоги, розвалила Катеринопільський район на три громади з роздутими штатами і опинилася в заступниках нинішнього очільника Звенигородської РДА Юрія Піковського.
Сам Коваленко з крісла заступника, а потім голови Катеринопільської РДА успішно перескочив у крісло голови Катеринопільської громади. Яку державницьку позицію може займати людина, що була представником Вітренко, Медведчука? Як гадаєте?
А ще у Катеринополі є депутат обласної ради від ВО «Черкащани» Олександр Коваленко, який під час голосування на сесії жодного разу не підтримав питання про заборону діяльності УПЦ МП в Черкаській області.
Також Коваленко, вважає за потрібним лишати партію ОПЗЖ у обласній раді. Адже 17 листопада 2023 року під головуванням Анатолія Підгорного проходить сесія обласної ради де обговорюють питання про дострокове припинення повноважень депутатів Черкаської обласної ради VIІI скликання, які були обрані за партійними списками від політичної партії «Опозиційна платформа – За життя». Голова облради заявляє, що він проти того, аби виключити проросійську партію з обласної ради і сам не голосує за припинення повноважень депутатів від ОПЗЖ. А Олександр Коваленко його підтримує і теж не голосує за це питання.
Тут і не дивно, адже сам голова Черкаської облради, однопартієць Коваленка, теж курує московський патріархат.
Від редакції «Дзвону». Здавалося б, нічого надзвичайного у матеріалі журналіста Анатолія Герасименка на сайті «ВіЧе» немає. Ну, подумаєш, стоїть у Катеринополі храм московської церкви… Та їх в нашій області ще кілька сотень… А на пам’ятнику Слави красуються символи почилого в бозі ссср, тобто минулого комуністичного тоталітарного режиму. Мабуть, по багатьох селах та містечках Черкащини такі символи теж ще не рідкість. І назву таку милозвучну для людського вуха – Катеринопіль – місцеві жителі хочуть зберегти. То й що тут поганого?
Але якщо ці окремі частинки скласти в одну цільну мозаїку, то вималюється яскрава картина якогось прокомуністичного прокремлівського заповідника, дух якого ревно охороняє і випещує місцева влада. Як слідує з публікації, московську пропутінську церкву тут підтримує місцеве керівництво, на що його благословляють високопосадовці та депутати обласного розливу. Ну, а тоталітарні символи на пам’ятнику, скоріше за все, совєтської слави, то такі собі квіточки на промосковському тортику. Якщо на них моляться місцеві чиновники, то й зрозуміло, чому вони не поспішають спорудити Алею Слави нинішнім українським борцям за незалежність України…
Ну, а щодо перейменування колишнього райцентру, то взагалі найбезглуздіша та найдивовижніша історія, про яку ми вже писали в матеріалі: «Абсурди провінційного містечка: як назву Катеринопіль прив’язують до матері Шевченка, а не до російської цариці». Саме так, місцеві владці не визнають історичний факт, що за московської імперії у 1795-му році славне козацьке містечко Калниболото було перейменовано на честь російської імператриці Єкатєріни. Про це стверджують науковці, дослідники старовини, громадські діячі… Але для місцевої влади вони не авторитет. Як зазначають місцеві депутати у зверненні до Верховної Ради: «Сам факт видання такого указу (указ Катерини II про нову назву містечка – Єкатєрєнополь, – ред.) не може бути належним доказом перейменування містечка Кальниболото на честь російської імператриці…» Отож, визнаючи факт перейменування козацького поселення на Єкатєрєнополь указом цариці, місцеві народні обранці стверджують, що для них це не доказ. Хоча, враховуючи шанобливе ставлення представників катеринопільської влади до московської церкви, символів тоталітарного комуністичного режиму, то, може, і збереження цієї «царської» назви тішить їх душі?
Особливо гріє душу голові Катеринопільської громади Володимиру Коваленку, який свого часу обожнював промосковську прогресивну соціалістичну партію Вітренко та пропутінську СДПУ (о) Медведчука…
От тільки дивно, що «кришують» цей заповідник комуністично-імперського минулого із промосковським душком начальники та депутати із високих обласних кабінетів. Хоча, мабуть, не так і дивно, враховуючи їх батьківське ставлення до прокремлівських ОПЗЖистів із облради та попів із московської церкви…
КОМЕНТАРІ