“Нам не дано предугадать…” І в думці не мав залипнути в 1925 році, але ж зачепився. Ну так, прохідна кругла дата: 95 літ тому півтора десятки переляканих руськополянських селян привезли трьома підводами в соснівський ліс, і так получився курорт. Фершали їх обмацали, обміряли (чим ще більше перелякали), попросили покашляти, та й залишили аж на два тижні в кількох хатах… оздоровлюватися. Тобто фактично – виживати. Розповів чергову цікавинку з життя старих Черкас краєзнавець Борис Юхно.

Нє, годували звісно, і взагалі нічого лихого з тими людьми не сталося, тільки ж страху вони натерпілися! Чого комісарам треба? Навіщо при здорових дохтора?

Та минулося. По всьому відправили їх додому, а не на той світ. Чи хоч і цей, але кудись далеко. На тепло ті хати наново вибілили, щось там підлампічили, кроватів завезли та картоплі. Прибула нова партія слабосилих, вже більша. І так – ціле літо. А 19 листопада 1925 року президія Черкаської окружної планової комісії вирішила обстежити усе селище Сосновка та “опрацювати єдиний план благоустрою, розробити правила сандогляду, норми й порядок заселення території”. Тож медмережа відкритих того ж року будинку санітарної освіти, протитуберкульозного диспансеру, дитячої консультації, агітполіклініки (?) доповнилася ще й оздоровницею. Спочатку місцевого, згодом республіканського значення.

…Сьогодні вже нічого не дивує, хіба факти з архівних документів. І допоки ото вештався нашою околицею 95-річної давнини (хочете ви того чи ні, а ми таки завжди живемо минулим: у сучасності – хіба секунду, наступної й вона стає близьким минулим, а майбутного не передбачиш, що тільки-но й було блискуче доведено всіма провидцями й екстрасенсами світу)… так от, допоки там був, довідався таке. Чи більше нагадав в подробицях. Соснівки воно не стосується, але цікаво. Повторюся: то не мої фантазії про селян на підводах (спокуха, селяни були настоящі, і дата унизу точна, а от як вони на курорт добиралися – то лише уява), а дані з “Відчиту Черкаського округового виконавчого комітету за 1925 рік” та документів обласного архіву, адаптованих до неспеціального читання. Бо навіщо вам за кожним реченням нудне “Ф.Р.-174, оп. І, од.зб.56, с.104” або ж подібне. Отже.

“На кінець 1925 року серед жителів Черкас (39,5 тисяч осіб) українці складали 51,9%, євреї – 33,4%, росіяни – 12%. Серед інших національностей були поляки, німці, греки, вірмени, молдавани (…) Подальше піднесення культурного рівня населення було пов’язане з оволодінням літературною українською мовою, широким її використанням в державних установах, в діловодстві. Успішно здійснювався процес українізації апарату в установах міста. В характеристиках особам, яких брали на певні посади, вказувалося, як вони володіють українською мовою. З метою вивчення української мови 1925 року в Черкасах були створені курси, які відвідували 701 чоловік. Це сприяло тому, що на кінець року процес українізації апарату в установах міста було успішно завершено”.

І традиційно, невеликий календар на найближчі дні.

3 квітня

1942 – За окупаційної влади у Черкасах розпочало діяльність добровільне спортивне товариство “Січ”.
1988 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: У пам’яті багатьох кіно- і телеглядачів його ім’я асоціюється, насамперед, з двома героями – Ларіосиком з “Днів Турбіних” і Кузнечиком зі стрічки незабутнього Леоніда Бикова “У бій ідуть одні “старики”. Звичайно, були потім ролі, багато ролей, але не всі вони так точно співпадали з особистістю актора. Розгледіти її в новачку, недавньому випускнику театрального інституту, безпомилково змогли Володимир Басов і Леонід Биков. І Сергій Іванов назавжди зберіг вдячність до цих митців.

Цього актора студії художніх фільмів імені О. Довженка черкасці по праву можуть вважати своїм земляком: у нашому педагогічному інституті довгий час працював його дідусь, професор М.А. Жовтобрюх, у Черкасах пройшли не одні канікули київського хлопчика.

Тому з особливим почуттям завжди приїздить кіноактор на Черкащину. Ось і цими днями відбулися творчі зустрічі із глядачами. Сергій Іванов розповів їм про свою роботу над ролями, поділився творчими планами (а вони тепер пов’язані не тільки з кіно, але й літературною роботою). Тож будемо чекати нових зустрічей з Сергієм Івановим – на кіноекрані і сторінках журналів”.

4 квітня

1925 – У Соснівці відкрито першу санаторію (за тодішніми нормами правопису) для селян, розраховану на оздоровлення 15 осіб щомісяця.

1968 – ГАЗЕТИ ПИСАЛИ: “Географія” продукції черкаських консервників – різні райони нашої країни. Ось тепер на адресу торговельних організацій Приамур’я відправлено шість вагонів з овочевими консервами (перець, щі, томатна паста). В Мурманськ відправлено велику партію закусочних консервів. До відкриття навігації на Лені відвантажено близько двадцяти вагонів різноманітної продукції, призначеної для жителів Якутії”.

“Новий парк імені 50-річчя Жовтня, створюваний біля Сосновки, прикраситься ажурною спорудою мосту. Металеву арку перекинуть через яр, який прорізає паркову територію. Проектують новий міст інженери Одеси, а втілять їх задум черкаські мостобудівники. Будівельні роботи розпочнуться нинішнього року”.

“До редакції надійшов лист тов. Олещенка, який скаржиться на те, що в Черкасах не завжди можна заправити шарикову ручку. Подібних листів редакція отримує чимало.

На наше запитання з цього приводу в.о. директора міськпобуткомбінату А. Шавлов повідомив, що пункт по заправці шарикових ручок працює дещо з перебоями, бо облпостачзбут не постачає потрібної потрібної кількості пасти. Вживаються заходи до поліпшення постачання пасти. Крім того, у міськпобуткомбінаті виготовлено експерементальний зразок пасти, який зараз випробовується”.
2011 – В адмінкорпусі Центрального стадіону відкрито експозицію Музею спортивної слави Черкащини.