“Слідами нацистів”: чи реально засудити Росію за воєнні злочини?

Україна і низка країн світу заявляють про скоєні Росією воєнні злочини під час масштабного вторгнення в Україну, що розпочалось 24 лютого, і вже почали відповідне розслідування.​ Прокурор Міжнародного кримінального суду Карім Хан заявив 3 березня про початок збору доказів у розслідуванні ситуації в Україні і додав, що до МКС звернулися 39 країн: «Ці звернення дають змогу моєму офісу розпочати розслідування ситуації в Україні з 21 листопада 2013 року і далі, охоплюючи, таким чином, будь-які попередні та поточні звинувачення у воєнних злочинах, злочинах проти людяності чи геноциді, скоєних на будь-якій частині території України будь-якою особою».

Окрім того, справу України проти Росії слухають у Міжнародному суді ООН. Київ звинувачує Москву в перекрученні поняття геноцид задля виправдання агресії, пише «Радіо Свобода».

Яке може бути покарання і коли? Хто може опинитися на лаві підсудних? Та чи зможуть українці отримати компенсації?

516 мирних жителів загинули в Україні з 24 лютого до 9 березня, заявили в ООН із зауваженням, що справжні цифри «значно вищі», бо рахувати важко.

Ці дані були оприлюднені без урахування російського авіаудару по пологовому будинку в Маріуполі Донецької області 9 березня. Саме російського, бо інформацію підтвердив міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Мовляв, «пологовий будинок був захоплений батальйоном «Азов» й іншими радикалами», а пацієнтів і персоналу там, за його словами, не було.

Кількість жертв, зазначає українська влада, свідчить про зворотне – 3 людини загинули (серед них – маленька дівчинка). За даними українського омбудсмена, від початку масштабного вторгнення РФ в Україні загинула 71 дитина.

• Загалом, зазначає українська влада, усі скоєні воєнні злочини на території України: убивства дітей, жінок, медиків, журналістів; обстріли та бомбардування житлових будинків, шкіл, дитсадків, лікарень – вже розслідують у Гаазі.
• Після нападу Москви на Київ 39 держав подали найчисельніше звернення в історії Міжнародного кримінального суду. Тамтешній головний прокурор оголосив про збір доказів для трибуналу та відправив до України групу слідчих.
• А в іншому суді Гааги – Міжнародному суді ООН – вже розпочалися перші слухання за позовом Києва до Москви. Щоправда, російські представники у «Палац миру» на них не з’явилися. Міжнародний суд заявив, що ухвалить рішення за позовом «якнайшвидше». Україна домагається ухвали суду, щоб Росія «негайно зупинила військові операції», розпочаті Москвою 24 лютого, «заявленою метою яких РФ назвала запобігання геноциду» у районах Луганської та Донецької областей, де підтримувані Росією сили воюють з урядовими військами з 2014 року.

То на кого і коли чекає правосуддя?

«Історія повторюється»

Із 20 листопада 1945 року до 1 жовтня 1946-го на Міжнародному військовому трибуналі у Нюрнберзі судили лідерів нацистської Німеччини.

Злодіяння, які зараз чинить Росія проти України – це ганьба для людського суспільства!
Бенджамін Ференц

Останній живий прокурор «Нюрнберзького процесу» – Бенджамін Ференц – в інтерв’ю виданню The Mirror заявив: не може повірити, що у свої 102 роки «знову застав такі ж злочини проти людяності, як нацистські під час Другої світової війни».

А новина про російські ракети, які вдарили по Києву: у район меморіалу Голокосту «Бабин Яр», його змусила навіть скрикнути:​ ​«Винні повинні відповідати за агресію, злочини проти людства та вбивства!». Так пояснив Ференц і вказав на президента Росії та його підлеглих. Він певен: на них теж чекає трибунал.

Які злочини розслідують?

«Необхідно чітко розмежовувати військові та воєнні злочини. Військові злочини вчиняють військовослужбовці проти порядку несення військової служби, наприклад, дезертирство, невиконання наказу тощо. Воєнні злочини – це серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, норм, які містяться у Женевських конвенціях про захист жертв війни», – зауважує Тимур Короткий, віцепрезидент Української асоціації міжнародного права. Зокрема, пояснює він, мова йде про навмисні напади на беззбройних людей, віроломство (використання військовими при нападі цивільного одягу), атаки на атомні електростанції, школи, культурні об’єкти.

«Тобто все те жахіття, що ми бачили за ці трагічні дні після нападу збройних сил Росії – це воєнні злочини, які не мають терміну давності», – додає науковець.

За його словами, перелік воєнних злочинів доволі широкий, і вже документується та фіксується не лише українськими правоохоронцями, а й іноземними.

Допомагають зі збором доказів і різноманітні волонтерські організації.

Ці докази, на думку правника, є підґрунтям для низки нових міжнародних судових процесів, як і нещодавно ухвалена резолюція ООН, у якій 141 держава закликала Росію вивести війська з України.

Проти були лише сама Росія, а також Сирія, Північна Корея, Білорусь і Еритрея.

Юридичний фронт

У Міжнародному суді ООН, за словами Захара Тропіна, доцента кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка, «роками розглядають порушення Росією конвенцій про фінансування тероризму та про ліквідацію всіх форм расової дискримінації»: «У Європейському суді з прав людини – справу України проти Російської Федерації через порушення прав людини; у різноманітних арбітражних трибуналах – про порушення Кремлем норм міжнародного морського права тощо».

Водночас правник зауважує: конкретно у Гаазі судові процеси розділені: Міжнародний кримінальний суд доводить провину конкретних осіб, скажімо, тих чи інших високопосадовців та військовослужбовців, а Міжнародний суд ООН займається міждержавними суперечками.

7 березня 2022 року там почали розглядати справу, за якою Київ звинувачує Москву в спотворенні, тобто перекручуванні, поняття «геноцид» для розв’язання війни.

Адже раніше російська влада оголосила про «військові операції» із метою «запобігання геноциду російськомовних та росіян» на території Донецької та Луганської областей.

«Російська Федерація виправдовує свої дії проти України, зокрема, посиланням на нібито якийсь уявний, вдаваний, міфічний геноцид, який, цитую, «київський режим вчиняє проти людей на Донбасі», а насправді чинить геноцид проти українців», – заявив після засідання представник України у Міжнародному суді ООН Антон Кориневич.

В українській делегації вірять, що у рекордно короткі терміни судді Міжнародного суду ООН оголосять проміжне рішення і накажуть Кремлю зупинити бойові дії.

«Я хочу нагадати історію з такою самою риторикою, коли Російська Федерація відмовилася брати участь у засіданні щодо наших моряків. Не минуло й… зовсім мало часу – і вона їх відпустила», – у коментарі Радіо Свобода зауважила Оксана Золотарьова, представниця України у Міжнародному суді ООН.

Хоча тоді у Кремлі обґрунтували це обміном полоненими, а не виконанням ухвали суду.

На нинішні ж засідання Москва свою делегацію не відправила, тому коментарів від неї отримати не вдалося.

Механізмів юридичного примусу – аби Росія виконувала рішення міжнародних інстанцій, опитані «Радіо Свобода» правники не бачать.

З тих же причин, кажуть, поки не порушене й «головне провадження – про пряму агресію Росії проти України».

«Механізмом примусу (певної держави – ред.) до відповідальності є міжнародні санкції… А ось органом, який має вирішальний голос щодо кваліфікації агресії та може застосувати примусові заходи є Рада безпеки ООН. Наразі неефективна через наявність права вето у Росії», – пояснює Тимур Короткий.

«Бюрократія»

Проблеми з розслідуванням імовірних воєнних злочинів Росії існують і через ігнорування тамтешньою владою Римського статуту – базового документу Міжнародного кримінального суду у Гаазі, твердить у коментарі Радіо Свобода Гюндуз Мамедов, колишній заступник генерального прокурора Україна. Утім, одразу звертає увагу на нюанси:

«Те, що вони не визнають юрисдикцію Міжнародного кримінального суду, ще не означає, що вони зможуть вільно пересуватися світом. Тому що понад 120 держав є державами-учасниками Римського статуту, і ордери, коли їм (росіянам – ред.) випишуть, максимум, де вони зможуть відпочивати – у Південній Осетії або Абхазії (самопроголошених республіках – ред.)», – підсумовує він.

На додачу, каже він, в окремих країнах щодо різноманітних російських високопосадовців теж почнуть порушувати кримінальні справи та розслідувати ймовірні воєнні злочини на території України – зокрема, як це вже зробили у Німеччині, Польщі, Литві, Естонії.

Кримінальні справи, переконаний Мамедов, чекає і на керівництво Білорусі.

Водночас у Міжнародному кримінальному суді справу за самим фактом повномасштабної агресії, тобто війни Росії проти України, кажуть українські правники, не порушують. Лише за злочини проти людяності та воєнні злочини. Чому? Бо справа такої категорії, пояснюють вони, можлива, якщо держава-відповідач визнала Римський статут, чого не зробила Москва.

Я коли їздив, наприклад, в Гаагу – сидів там безправно, без права голосу
Гюндуз Мамедов

Складна ситуація з документом і у Києва, каже ексзаступник генпрокурора. Влада його визнала, але досі не ратифікувала.

«А якби ми були державою-учасницею Римського статуту, то могли б там голосувати (у Міжнародному кримінальному суді – ред.), вимагати якнайшвидшого порушення певних проваджень, пропонували б своїх кандидатів у прокурори, судді», – додає Гюндуз Мамедов.

Новий «Нюрнберг»?

У січні 1942 року в Лондоні представники дев’яти держав підписали декларацію, яка заклала підвалини Нюрнберзького трибуналу, йдеться у повідомленні українського МЗС, і у ХХІ столітті прецедент може повторитися.

При чому «участь у створенні нового трибуналу для нового агресора – Росії – візьме коаліція держав». Деталей у своїй заяві міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба не оголосив, проте зауважив: таке рішення доповнює наявні справи Києва проти Москви у міжнародних судах.

Олексій Плотніков, юрист-міжнародник, у перспективи нового трибуналу вірить: «Із сучасної історії можна назвати Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії, Міжнародний трибунал щодо Руанди та Міжнародний трибунал щодо Сьєрра-Леоне. В межах цих трибуналів велика кількість фізичних осіб була притягнута до відповідальності. Не уникли правосуддя і вищі керівники держав, наприклад, Слободан Мілошевич (експрезидент Югославії та Сербії – ред.)», – і в ряд з цими державами може стати і Росія, переконаний фахівець. Однак терміни називати не береться.

В інтерв’ю виданню The Mirror прокурор Нюрнбергзького процесу Бенджамін Ференц також провів аналогії із трибуналом щодо колишньої Югославії. На його думку, російський президент може опинитися за ґратами, як і лідер боснійських сербів Радован Караджич: якого у 2016 році засудили до довічного ув’язнення за воєнні злочини та геноцид, хоча скоєні вони були ще у 1992-1995 роках.

А на Володимира Путіна, за словами російський політолога із Вашингтона Андрія Піонтковського, може чекати зовсім не суд, а шибениця. І порівнює російського президента із Адольфом Гітлером, тільки з ядерною зброєю.

Репарації та компенсації

Для України важливе не лише правосуддя щодо окремих персоналій, вважають опитані Радіо Свобода правники, але й «відновлення держави коштом держави-агресора». Тобто – репарації, які згадував у зверненнях і президент України. Їхні умови прописуються окремим договором, зауважують юристи, і це може бути швидше, ніж судовий розгляд.

«Цікавим прикладом репарацій була компенсація шкоди за наслідками війни в Перській затоці в 1991 році. Рішення про виплату репарації Кувейту (державі, а також фізичним і юридичним особам з Кувейту) було ухвалене Радою безпеки ООН. Ірак погодився виконувати це рішення, і була створена Компенсаційна комісія ООН», – наголошує Захар Тропін, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ імені Тараса Шевченка. На його думку, «в російсько-українській війні виплати з боку агресора вже мають стати предметом переговорів». Якщо ж у Кремлі відмовлятимуться, додає він, то Україна цілком може претендувати на різноманітні російські активи за кордоном, і не лише державні.

«Воєнні злочини неможливі без пропагандистів, які їх прикривають. Хочу сказати їм одну річ: ви будете відповідати так само, як всі ті, хто наказує скидати бомби на мирних людей. Ми знайдемо всю власність пропагандистів і пов’язаних із ними осіб. Ми зробимо все, щоб її конфіскували всюди, де б вона не була. Ви ж любите багате життя, любите благополучні країни. У вас цього більше не буде», – заявив 10 березня у зверненні президент України Володимир Зеленський.

А ось майно різноманітних російських бізнесменів на Заході вже почали арештовувати.

Російське військове вторгнення в Україну триває з ранку 24 лютого. Російські війська завдають авіаударів по ключових об’єктах військової та цивільної інфраструктури, руйнуючи аеродроми, військові частини, нафтобази, заправки, церкви, школи та лікарні. Обстріли житлових районів ведуться з використанням артилерії, реактивних систем залпового вогню та балістичних ракет. Колони бронетехніки російської армії намагаються оточити Київ та кілька обласних центрів неподалік російського кордону.

Росія заперечує, що веде проти України загарбницьку війну на її території та називає це «спеціальною операцію», яка має на меті «демілітаризацію і денацифікацію».

Після нападу Росії, який почався 24 лютого, в Україні ввели воєнний стан і оголосили загальну мобілізацію. Країни Заходу вводять проти Росії потужні економічні санкції та продовжують надавати Україні зброю. Однак на прохання президента Володимира Зеленського запровадити над Україною безпольотну зону НАТО відповіло відмовою.

Низка лідерів західних країн та генсек НАТО Єнс Столтенберґ заявляють, що запровадження безпольотної зони означало б прямий конфлікт НАТО з Росією.