13-річна Марія Самовол із Гельмязева, що на Черкащині, збирає старовинні українські пісні. Їх презентує на сцені, бере участь у конкурсах і допомагає війську. Місцеві називають її “гельмязівським соловейком”. Як збирає пісні та як співи допомагають війську, дівчина розповіла Суспільному.

У своїх нотатниках Марія уже зібрала пів сотні старовинних композицій. Розповіла, що змалку шукала автентичні пісні по всіх куточках села.

Намисто, а до нього дукач — до автентичних пісень і одяг потрібен відповідний:

“Сорочку мені подарувала жителька сусіднього села Піщане, яка почула, як я співаю. Я пишаюся, що таке вдягаю”.

Про кохання, долю і звитягу. Почуті від бабусь, забуті для загалу, але не для неї — в українські пісні минувшини Марія закохалася ще у вісім років:

“Мені дуже сподобалося, як співають бабусі і я почала записувати пісні. Записала їх понад шістдесят. Записувала і у своєму селі, і в Золотоніському районі”.

Дівчина нотує кожен почутий рядок старовинного фольклору, аби представити його людям.

“Недавно я почала співпрацю з фольк рок гуртом «Крутий заміс» із Холодного Яру, я з ними збираю гроші для ЗСУ. Займаюся із Наталією Сайченко, щосуботи їжджу на заняття”, — розповіла вона.

Марія бере участь у конкурсах і мріє про велику сцену:

“Хочу виступати, прославляючи українську пісню, фольклор”.

Свої здібності Марійка, яку часто називають “гельмязівським соловейком”, планує розвивати, розповіла її мама Валентина:

“Українська пісня – це ніби батарейка, вона дає заряд бадьорості для ветеранів війни. Збираємо гроші для армії, на фестивалі й конкурси їздимо.

Старовинними піснями з дівчиною діляться учасниці гельмязівського фольклорного колективу “Калина”. Кожна пісня в їхньому репертуарі — окрема історія.

“Була така пісня – «На городі коло хати», стародавня. Мелодія припала до душі і слова в нас пішли дуже легко”, — розповіла учасниця колективу Валентина Кобзаренко.

Віра Лобунець додала: співають за кожної слушної нагоди:

“Без пісні у нас не було жодного дня. Чи то веселі, чи сумні пісні. Оце стають мама коло печі — і щось починають”.

Варвара Гриб теж навчилася співати вдома:

“Я від своїх сестер навчилася співати. Сестри дуже гарно співали”.

Тепер ці пісні пліч-о-пліч співають кілька поколінь: голосами доповнюють одна одну.

Учасниці колективу тішаться, що співочий спадок буде кому лишити.