У черговий раунд нападок на місцеву владу спробували учора перетворити громадські слухання про Бюджет розвитку так звані черкаські борці за «Гроші на ЗСУ». Схоже, за їхнім сценарієм обговорення мало нагадувати гостросюжетний трилер, де б «активісти» грали роль жертовних героїв-рятівників, однак, по факту, вийшла недолуга комедія, коли деякі викрики із залу вражали відсутністю взаємоповаги і незнанням елементарних речей про муніципальні фінанси. І особлива іронія була в тому, що слухання відбувались – у школі, нагадуючи економічний лікбез для початківців.
На відкрите зібрання прийшли міський голова Анатолій Бондаренко із заступниками та керівниками структурних підрозділів міськвиконкому, секретар міськради Юрій Тренкін з депутатами та керівники комунальних підприємств. Зібрались і кілька десятків адептів так званого «Спротиву Черкащини». Спочатку влада презентувала проект бюджету, а тоді спробувала обговорити видатки. Начальниця фіндепартаменту Тетяна Харенко, як терпляча вчителька, модерувала слухання, без надії сподіваючись на фахову дискусію.
«Цьогоріч обсяг бюджету розвитку складає 832,3 млн грн. З них 296,7 млн грн. – заборгованість попереднього року. Вона виникла передусім через те, що бюджет минулого року за доходами не виконано. Нагадаю, у листопаді 2023 держава заднім числом забрала у місцевих громад військовий ПДФО. Ніхто до останнього не вірив, що у правовій державі таке можливо, але сталось так, як сталось. Тож місту не вистачило фінансового ресурсу, щоб розрахуватися за усі роботи, виконані минулоріч. А варіанту не розрахуватись, у нас немає, бо мова йде виключно про виконані роботи, і у разі непогашення заборгованості підрядники подадуть на міську раді до суду, виграють процес, і ми змушені будемо заплатити борги, судовий збір, витрати на адвокатів, інфляційні, а це ще десь плюс 25% до суми боргу, тож місто переплатить», – розпочала вона, наголосивши, що проект бюджету буде подано на розгляд сесії, де остаточне рішення приймуть депутати. На розгляд сесії буде передано і пропозиції «активістів».
Однак, по ходу, за дві з лишком години в частини «активної громадськості» так і не склалось із елементарними задачками з додавання – віднімання. Що вже говорити про особливості використання державних субвенцій, бо дехто і слів таких раніше явно не чув. Прямо хотілося, щоб толерантна Харенко, яка спокійно, по декілька разів поспіль, пояснювала бюджетні особливості, на мить перетворилась на свою легендарну попередницю (хто знає – той зрозуміє) і просто затюкала недалеких опонентів «трансфертами» і «реверсами». Бо інколи люте упередження та войовниче невігластво деяких «активістів» було настільки очевидним, що, здавалось, і самому їхньому «речнику» Івану Подоляну ставало ніяково, коли він намагався по пунктах озвучити претензії щодо розподілу грошей, а представники влади розжовували, що це і для чого.
Першого стільця з-під спроби нав’язати владі образ «зажерливих злочинців» вибив офіцер мобілізаційного відділу Черкаського ТЦК Сергій Маслов. Його однозначна заява, що військові заберуть у комунальних підприємствах значно більше техніки, ніж місто запланувало купити в 2024 році, щоб компенсувати відтік за минулий рік, – одразу погасила наростаючу хвилю протестного ентузіазму. Та і відкрито сперечатись із представником ТЦК – багатьом було стрьомно.
«Кожне підприємство має військово-транспортний обов’язок. Комунальні підприємства в цьому плані дуже відстають, адже, наприклад, їм потрібна техніка для прибирання снігу. Але ми йдемо на зустріч, і не вилучаємо її зразу, щоб у місті не настав колапс під час снігопаду. Але вона буде вилучена, тому, я так розумію, почався процес, щоб купити нову. Яка з цієї техніки буде залучена на фронті, я сказати не можу: чи це буде нова, чи вживана. Деякі військові частини потребують нової, деякі вживаної, старої, яку легше відремонтувати десь у полі. Всі потреби також озвучити не можу, бо це інформація для службового використання», – пояснив він.
Із залу пролунало лише кілька запитань: чи не краще купувати більше старої техніки замість нової, або віддати гроші ТЦК, щоб воно саме закривало потреби військових. Було таке враження, що все це говорилося, аби хоч щось говорити. Бо ж ми добре пам’ятаємо, як ті ж «активісти» на попередніх зібраннях кричали, що місто саме має купувати обладнання і техніку для військових, бо у військових частинах «немає для цього кваліфікованих фахівців». Та і всі ж знають, що ТЦК не проводить жодних подібних закупівель. Ну, і заяложена мантра, що підтримку треба спрямовувати лише на «бойові підрозділи», а не на потреби організації тероборони чи безпеку, – звучали вже якось, м’яко кажучи, дивно.
«Із закупівлею нової техніки для воєнних частин комунальними підприємствами є проблема, бо ми можемо купити техніку лише з врахуванням вартості розмитнення і з ПДВ. Це плюс 30% від вартості. А для військових згідно закону закупівлі мають проходити без ПДВ і митного збору. Тому комунальне підприємство одразу чинить протизаконно, бо переплачує ці 30% – і це нецільове використання бюджетних коштів. А всі закупівлі техніки сьогодні ретельно перевіряються аудиторською службою, мушу зазначити. Тому простіше купувати техніку не для військових, а для підприємства, ставити на баланс, а потім військові її можуть вилучити. Адже теоретично, техніка залишається нашою, і після війни, якщо вона вціліє, її мають повернути. Хоч нам з 2014 року ще жодної одиниці не повернули, але то вже таке. Із закупівлею вживаної техніки також багато проблем, бо такі закупівлі також надзвичайно суворо контролюються», – спробував фахово розрядити обстановку директор КП «Черкаситеплокомуненерго» Павло Карась, та після проблем із відніманням на такі його фінансові «мертві петлі» більшість «громадськості» дивилась, як на марсіанські космічні кораблі.
«Представник ТЦК не може це озвучити, то озвучу я. Вас влаштує таке пояснення, що і 70% нової техніки, яку ми запланували купити, також буде вилучено для військових? У 2024 році в бюджеті залишаються лише критичні витрати, які впливають на життєдіяльність міста, і максимально будуть спрямовані кошти на підтримку обороноздатності. Зрештою, у нас же всіх одна мета – допомога військовим?» – вставив невелику ремарку Анатолій Бондаренко.
«Не влаштує! Хто вам сказав, що у нас з вами одна мета!» – заволали на це із залу. І навіть не помітили, як спалились. Як-то кажуть, обмовились за Фрейдом.
А далі – повна класика. Коли дійшли до обговорення облаштування поховань загиблих Героїв, у залі почали кричати, що з цим можна почекати, доки закінчиться війна.
«Скажіть це матерям і дружинам загиблих Героїв. Ми маємо підтримувати воїнів на фронті, бо кожне життя кожного воїна надзвичайно цінне. Однак ми також маємо гідно вшановувати тих, хто загинув. Підтримувати родини загиблих, бо вони вже віддали за нас найдорожче!» – спробували заперечити директор департаменту освіти Богдан Бєлов та директор департаменту ЖКГ Сергій Отрешко.
«А ми і кажемо, це може почекати!» – якось уже зовсім огидно прозвучало із залу у відповідь.
Картину довершила претензія активістів, що, мовляв, треба пропонувати більше соціальних проектів на підтримку різних стартапів для підприємців, які б працювали у сфері забезпечення фронту, інших соціальних програм. На що вже обурились представники Департаменту соцполітики, адже саме на вимогу активістів під час голосування за Загальний фонд бюджету левова частка видатків цього департаменту була знята «як не пріоритетна». То де гарантія, що якщо депутати раптом підтримають ідею відкласти облаштування могил загиблих на потім, завтра ті ж активісти не вийдуть і не заявлять: «Бачите, яка влада – злочинна, не хоче вшановувати Героїв». Наприклад, ми – навіть не сумніваємось, що вийдуть.
Та і вимога «не ремонтувати дороги» звучала більше як передвиборне кліше, як спроба нівелювати одне із основних досягнень Анатолія Бондаренка як міського голови, який давав обіцянку привести до ладу страшні «постодаричевські» черкаські вулиці, і виконав її. А згодом і зовсім переросла в твердження, що влада ремонтує не ті дороги, а треба ті, які вони навперебій почали називати.
«То я вже не розумію, то нам не ремонтувати дороги і всі гроші спрямовувати на ЗСУ, чи таки ремонтувати дороги?» – зіронізував директор Департаменту архітектури Артур Савін, додавши, що всі кошти на дороги, що закладені в бюджет 2024 року – це борги за минулі роки, за роботи, що вже давно виконані.
По факту, ключову річ озвучив Директор департаменту освіти Богдан Бєлов: у міста немає непріоритетних витрат, адже Кабінет міністрів своєю постановою чітко окреслив завдання для місцевого самоврядування: займатись енергозбереженням (а це оті всі утеплення, які так часто критикували), будувати укриття (це всі оті капітальні видатки на школи і садочки) і дбати про реабілітацію військових (видатки на медичні заклади, закупівлю медичного обладнання, облаштування тієї ж соляної кімнати в Терцентрі). І до всього, будь-які видатки із місцевих бюджетів строго контролюються військовими адміністраціями, і без цих дозволів не витрачається жодна копійка. Тож, виходить, якщо активістам ці пріоритети не подобаються – то нехай би йшли з плакатами під Кабмін, або хоч під ОВА. Але ж в тому то і питання, що це – даруйте на слові, надзвичайно сцикотно. Бо то Бондаренку можна цвіркати в очі, а державній владі у воюючій країні – то можна і нарватися.
Поліна Котова
КОМЕНТАРІ