Майстерню з відкритим доступом «PreciousLab» у Черкасах створили шалені ентузіасти, у хорошому розумінні схиблені на екологічних технологіях та вторинній переробці. Вони роблять незвичні речі з підручного матеріалу і запрошують приєднуватися усіх, хто хоче повправлятися у технічній творчості.

Майстерня виникла із інтересу до екологічного напрямку. Після того, як сама почала сортувати сміття, Ліда Криштоп вирішила ділитися досвідом і з іншими. Вигравши в інкубаторі громадських проектів «Ідея – Дія – Результат», дівчина почала читати лекції у школах. Зрозумівши, що одних розповідей про сміттєву культуру недостатньо, перейшла до практики.

«Часто люди кажуть: «навіть якщо я почну сортувати сміття, то все одно воно опиниться в одному контейнері, який відвезуть на полігон». Тому у мене з’явилася ідея зробити майстерню. Щоб люди приходили і самі своїми руками робили щось, і це не йшло на смітник. Через пару місяців після цього ми зробили свій шредер, що подрібнює пластик на гранули. Ми збираємо пластикові кришечки, подрібнюємо та переплавляємо їх, створюючи нові речі», – розповідає Ліда.

blank Все почалося рік тому зі шредера. Пізніше команда розширилася та знайшла приміщення під майстерню. Тут екоактивісти зробили не просто лабораторію пластику, а фаблаб (англ. Fabrication laboratory) – майстерню, де пропагують екологічні технології та показують, скільки всього можна зробити своїми руками.

«У нас багато гуртків для дітей – Станція юних техніків, клуб науки QUARK, а дорослому немає де повчитися. Я, до прикладу, хотіла спробувати себе у гончарстві і ми знайшли єдине місце у Черкасах, де цьому вчать, і там працюють тільки з дітьми. Мені не зрозуміло, чого для дорослих нічого такого немає. А мій колега Макс хотів навчитися точити метал, і він з’ясував, що єдине місце, де це є, окрім технікумів, – у тюрмі на Хуторах. Тепер до нас можуть приходити дорослі вчитися токарній справі. Я подумую зробити гончарний круг для майстерні», – зазначає очільниця майстерні.

У майстерні зібрали усе, чого не вистачало для технічної творчості (електролобзик, токарний станок, 3D-принтер). Її господарі розповідають: тут можна зробити майже все, аби було бажання та готова ідея.

blank

«Не у кожного вдома є швейна машинка чи торцювальна пилка. Орендувати інструмент дешевше, ніж купити. Сюди приходиш і за символічну плату користуєшся усім необхідним. Можна виготовити все, що спаде на думку. За потреби і ми можемо підсобити. У перспективі хочемо створити цілу спільноту, щоб разом покращувати благоустрій міста, можливо, продовжити роботу Майстерні вуличних меблів (ред. – майстерня, де кожен міг виготовити вуличні меблі, обравши запропоновану модель або спроектувати власну)», – розповідає екоактивістка.

Із червня майстерня запрацювала у новому режимі – відкрита для вільних відвідувань. Однак, аби попрацювати у майстерні, краще попередньо домовитися.

«Тут має бути хтось із нас, хто розкаже, як це все працює, ознайомить із технікою безпеки, щоб ніхто не покалічився. Нам нещодавно хлопець писав: хотів полагодити зламану швабру. Довелося перенести зустріч, бо якраз у той час нас не було на місці. Поки що він приходив до нас на майстер-клас», – розповідає очільниця майстерні.

З червня майстер-класи у майстерні планують проводити щотижнево. Тут уже друкували на 3D-принтері, проектували друковані плати, шили екоторбинки – замінники одноразових пакетів в магазині, робили туристичний гамак, який одразу і протестували у парку.

blank

Окремий напрямок, який Ліда хоче запустити в майстерні, – робота з дівчатами.

«У мене є задум зробити жіночий напрямок. Тим паче, що дівчатам самим це цікаво. От робили ми для смілянського дитячого інтернату комплект пінопластових різаків. Прийшли до нас дві дівчини, і ми вчили їх користуватися шуруповертом. У Каневі я робила майстер-клас по цих різаках. Дуже активно цікавилися їхнім виготовленням і дівчата. Підходили, розпитували, все детально записували. Якщо говорити про більш практичні речі, то можна було показати, як поміняти колесо на велосипеді. Зараз якраз сезон. Я можу навчити робити меблі із палетів. Є ще купа речей, які дівчата не вміють робити, бо не доводилося з цим раніше стикатися, але у той же час із цим впоратися цілком реально», – пояснює Ліда.

Ліда зізнається: наші люди ще не звикли до майстерні такого формату, часто у них викликає подив те, що таке заняття обрала для себе молода дівчина.

«Ми ще розвиваємося і зрозуміло, що про нас знає не так багато людей. Ті, хто підписаний на наші сторінки, в темі і досить активно беруть участь у наших заходах. Коли ж про нашу роботу розказуєш людям, яких бачиш уперше, у них одразу виникає купа питань: а для чого? у вас оренда? прилади можна приходити і забирати додому? Такий формат ще новий для України, а майстерень, як наша, одиниці. Часто люди не розуміють, чому я це роблю. Часто таки і питають: нащо ти цим займаєшся, ти ж дівчинка? І тому я кажу, що дівчата теж мають приходити і займатися тут. Для чого кликати чоловіка, щоб вдома цвях забити?» – додає Ліда.

blank

Нині майстерня відкрита для нових ентузіастів, які готові втілювати тут свої ідеї

Громадська організація «PreciousLab»

Черкаси, вул. Надпільна (колишня Ільїна) 55, офіс 310

Телефони майстерні: (063) 323 51 43; (096) 304 86 74

Сторінка у Facebook