Мешканці Рижанівки Водяницької громади постійно в русі: щедрують, волонтерять, проводять цікаві заходи, займаються спортом. За підтримки спонсорів, місцевого керівництва та сільських активістів у селі відкрили громадський хаб і спортзал. Відтоді життя тут набуло нових барв, стало більш насиченим. Пише видання “Вісті Черкащини“.

«У 2021 році при бібліотеці ми створили «Spilno Hub» для дозвілля, де проводимо різні заходи. Весною в нашому просторі майже 3 місяці переселенка з Тростянця, волонтерка Наталія Руденко давала безкоштовні уроки англійської мови для дітей. Заняття (окремими групами) тривали з 13.00 до 18.00 години. Їх відвідували практично всі школярі місцевої 11-річки і навіть окремі вихованці садочків. Потім пані Наталя повернулась у Тростянець», – розповідає бібліотекарка Ольга Козюра, автор проєкту.
У громадському просторі також здійснюється показ мультфільмів.

Крім хабу, в одному з приміщень старого садочку активісти облаштували спортзал. Ініціатором цієї ідеї виступила сім’я Анни та Андрія Каюків, які мріяли залучити діток і молодь до спорту. Проєкт писали Анна Каюк, Ірина Крамаренко. Місцеві чоловіки, юнаки виконали ремонтні роботи. Згодом для спортзалу купили мати та зробили опалення. Нині сюди практично щодня з’їжджається молодь (по 3 команди) з усієї громади грати у волейбол. Інше захоплення рижанівців – більярд, що збирає біля себе затятих гравців та вболівальників.

При будинку культури місцеві жінки організовано і, головне, із задоволенням довгий час займалися фітнесом. Нині через брак опалення та електроенергії заняття тимчасово призупинені. До війни у клубі також діяв вокальний гурток.

Як і багато українців, що шанують традиції, актив села нещодавно досить плідно «щедрував» задля ЗСУ, зібравши 12 тисяч гривень. «У минулому році ми колядували, щоб придбати реквізит для будинку культури: віночки, намисто, киї. Нині ж щедрували на потреби наших воїнів. Поруч із працівниками культурного сектору цьогоріч брали участь у народному дійстві також дружини і діти військових», – розповідає пані Ольга.

Порадившись зі старостою, щедрівники вирішили, що зібрані кошти підуть по першій оголошеній потребі – на авто, тепловізор, дрон чи інше.

Навесні при шкільній їдальні місцеві берегині пекли пиріжки та хліб для військових, тепер в школі виготовляють окопні свічки, в’яжуть шкарпетки та збирають гуманітарку, продукти для фронту.

Як бачимо, українське село, попри війну й усі труднощі, прагне жити активним життям, а не животіти. Тут, як і в місті, у людей є бажання займатися спортом, вивчати мови, культивувати мистецтво та допомагати рідному війську. І все це, за найменшої можливості, тут розвивають та втілюють.