Черкаська міська рада визначилася, як у місті буде відзначатися 30-ий ювілей Незалежності нашої держави.

«У цей день на набережній відбудеться 30 найкращих фестивалів області. Пройдуть вони під одним загальним брендом – Фестиваль фестивалів ManyFest, – про це йдеться на офіційному сайті міськради. –  Аби уникнути великих скупчень людей, кожен захід матиме свою локацію, а всі разом вони простягнуться на сім кілометрів узбережжя Дніпра. Уся набережна міста заграє розмаїттям культурних, спортивних, музичних й мистецьких фестивальних родзинок, демонструючи багатий інфраструктурний та туристичний потенціал нашого міста. Черкасці та гості міста познайомляться із найкращими представниками культурної індустрії Черкащини: від перегонів на саморобних тачках «Крутий спуск» до екстремального забігу, від гутірок до концертів та мистецьких пленерів. Святкові концерти радуватимуть публіку одразу у декількох місцях…»

Організатори відзначають, що це буде не просто про свято – це про єднання, про незалежність, про всіх черкасців та всю Україну.

При цьому, кажуть, що проведення 30 фестивалів в один день – це буде черговим національним рекордом наших славних Черкас. Ну, а рекорди – це, звичайно ж, круто!

Отож, у День Незалежності наші земляки можуть відірватися по повній!

Ніхто не заперечує, що свято треба відзначати фестивалями, концертами та феєрверками. Та все ж таки цей день для української спільноти має бути особливим, як і для кожної цивілізованої нації відзначення дня народження їхніх держав. Там теж лунають салюти, проходять концерти і паради, а пересічні громадяни збираються за святковими столами. Але все ж на першому місці стоїть гордість за свою державу та пошанування її символів та героїв.

І сьогодні ми маємо в першу чергу пошанувати тих, хто виборював нашу державність протягом останніх століть, не забуваючи наших земляків, які вийшли на барикади боротьби за незалежність на зламі 1980-90 років. Так склалося, що протягом багатьох років і влада, і громадськість чомусь сором’язливо замовчують та майже не згадують тих патріотів, які повстали проти імперської радянської системи у лавах Народного Руху, інших громадських об’єднань більш як тридцять років тому. От на день Перемоги ми, в першу чергу, складаємо шану ветеранам Другої світової, на день учителя – вітаємо педагогічних працівників, на день медика – відзначаємо лікарів, медсестер… І чомусь на головне свято нашої держави часто забуваємо про тих, хто цю державу виборював…

До честі Черкаської міської влади, зокрема членів виконкому та міського голови Анатолія Бондаренка, нещодавно було прийнято рішення про вшанування черкасців, які активно боролися за незалежність України у XX столітті на зламі 1980-90 років. На основі закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у XX столітті», виконавчий комітет міськради затвердив список із 85 осіб, які набули статусу борців за незалежність України. До речі, наша міська влада стала однією з перших в Україні, де офіційно визнано подвижників за волю нашої держави.

Тепер найголовніше у ювілейні серпневі дні гідно публічно пошанувати цих людей – і мертвих, і живих. І це потрібно не стільки їм – скільки нинішньому молодому поколінню, яке має не тільки фестивалити, але й розуміти, яку високу ціну заплатили українці і триста, і тридцять літ тому, виборюючи нашу свободу та незалежність… І як нині наші героїчні вояки продовжують велику справу своїх попередників, захищаючи українську державність на сході України від нашестя московської орди.

Ми маємо подолати нав’язаний міф, що українцям, чи як зневажливо називають нас вороги – «хохлам», незалежність у 1991 році просто впала з неба. Або ще безглуздішу брехню, що та незалежність була подарована нам Москвою і великим демократом Єльциним.

А долаються ці брехливі міфи просто – коли ми показуємо реальних, наших місцевих патріотів, активістів, які у період кінця 1980 – початку 90-х виборювали українську державність і вели за собою десятки тисяч громадян на майдани за омріяну віками незалежність. Ми маємо наочно показати багатовікову тяглість боротьби нашої нації за незалежну державу: від Київської Руси-України і далі через королівство Данила Галицького – козацьку державу Богдана Хмельницького – Шевченківський державотворчий духовний світ – Українську Народну Республіку  – Холодноярську вольницю – Українську Повстанську Армію – рух шестидесятників та дисидентів – і нарешті боротьбу за незалежність 1980-90-х років…

Тому цілком погоджуюся із думкою заступниці міського голови Анастасії Чубіної, яка наголосила: «Україна за незалежність боролась кілька останніх століть, десятки поколінь активних громадян жертвували задля цієї боротьби спокоєм, добробутом і життям, тому ми просто зобов’язані знати усіх їх поіменно. Це надзвичайно копітка робота для істориків та краєзнавців, але Черкаси одним із перших міст країни зробило крок у цьому напрямку».

Як це реалізувати на практиці у цей ювілейний рік 30-ї річниці Незалежності?

Так Громадська гуманітарна рада при міському голові розробила цілий пакет пропозицій щодо відзначення цієї непересічної дати. Вони стосуються не тільки самого Дня Незалежності, але й ставлять питання ширше – утвердження патріотичного українського духу, створення загальної атмосфери гордості за нашу державу, вшанування усіх героїв, які виборювали нашу державність.

От, наприклад, міська влада реалізує нині гарний проект щодо достойного відзначення спортсменів, які є гордістю Черкас. Їх портрети красуються по всьому місту на білбордах та сітілайтах. Тому було б логічно розмістити на таких площинах тих достойників, наших земляків, які виборювали українську державність. Черкасці мають знати своїх героїв: і Богдана Хмельницького, і Тараса Шевченка, і братів Чучупак, і Вячеслава Чорновола, і Василя Симоненка, і Василя Захарченка, і Анатолія Лупиноса, і Данила Нарбута, і Руслана Зайченка… Щоб не було дивних ситуацій, коли роками не можна було перейменувати вулицю Енгельса на ім’я потужного українського державника Чорновола. Чи коли мешканці міста посміювалися із прізвищ наших українських героїв Чучупак…

Було б вкрай необхідно видати книгу під робочою назвою «Як і хто виборювали незалежність у Черкасах та області». Принаймні, випустити масовим тиражем брошуру про наших борців за незалежність. А для створення загальної міської патріотичної атмосфери роздавати агітку – «Говорити мовою окупанта – моральний злочин»… І щоб заохотити місцеві ЗМІ активно долучитися до національно-патріотичних тем – встановити міську премію імені незабутнього Василя Симоненка за публікації саме такого потужного патріотичного спрямування…

Серед пропозицій Громадської гуманітарної ради, які передані міській владі, є й такі:

– створити єдиний державний  реєстр борців за незалежність України у ХХ столітті на Черкащині та в місті Черкаси;

– взяти на державний облік і догляд могили бійців повстанських, партизанських загонів, які діяли на території Черкащини у 1917-1930 роках, метою діяльності яких були боротьба за здобуття, захист або відновлення незалежності України, включаючи загони Холодноярської республіки, Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української Гельсінської спілки (групи);

– розглянути питання щодо увічнення пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті шляхом установлення (поновлення) пам’ятних знаків (пам’ятників, меморіальних знаків); найменування (перейменування) на їх честь об’єктів місцевої інфраструктури (площ, вулиць, провулків), навчальних закладів;

– забезпечити благоустрій мікрорайонів нашого міста, упорядкування об’єктів культурної спадщини, пам’ятників, пам’ятних знаків та місць поховань видатних діячів українського державотворення, борців за свободу і незалежність України у ХХ столітті.

І цей перелік можна продовжувати… Звичайно ж, у багатьох політичних, громадських організацій та владних структур є свої плани та пропозиції щодо відзначення 30-ого ювілею нашої Незалежності. Головне, на моє переконання, щоб усі ці ініціативи були спрямовані на зміцнення національної єдності, розбудову держави, популяризацію національних традицій та державних символів України, утвердження її позитивного іміджу у світі. Адже запорукою українських перемог завжди була і залишається до сьогодні наша національна єдність. Саме цього найбільше бояться наші опоненти і вороги…

Леонід Даценко, народний депутат VII скликання, координатор Гуманітарної ради при міському голові Черкас