Домівка Ольги Собкович щороку перетворюється на творчу майстерню: там майстриня в’яже дідухи – снопи, які, з її слів, символізують добробут родини. Ними займається п’ять років, а з часу повномасштабної війни замовлень стало ще більше, розповіла вона Суспільному.

Засушені квіти лаванди, льону, пшениця та ячмінь – те, з чого пані Ольга робить дідухи.

У помічниках майстрині — чоловік.

“Доєднуюся, допомагаю. Моє завдання – посіяти й виростити все”, – розповів Віталій Собкович.

У будинку – те, заради чого тривали всі приготування: “Пшениця, жито, льон, кермек, овес. А в деяких ще і лаванда. Це я так осучаснила наші дідухи – додала лаванду”, – розповіла майстриня.

Роботу продовжує й попри відключення електроенергії, додала майстриня.

Спочатку робила янголяток, а потім перейшла на дідухи, розповіла майстриня: “Мені хотілося жито посіяти. Почала сіяти і десь потрібно було його використовувати. Янголяток солом’яних робила. А потім попросили зробити дідуха. Я цей виклик прийняла: що не вмію, тому навчусь. Кожен колосочок треба почистити від листочків, потім скласти їх разом. Взагалі колоски жита та пшениці – це такі сильні відчуття”, – пояснила пані Ольга.

Виготовляє вироби із власноруч створених колосків вже п’ять років.

“Коли перший зробиш, то потім уже хочеться щось удосконалити. Починаєш робити другий. А потім, як залежна, починаєш робити все краще і краще”.

Дідухи майстрині прикрашають галереї, музеї та домівки.

Із початку повномасштабної війни хвилювалася, чи до творчості людям зараз, поділилася пані Ольга: “Як почалася війна, я не могла взагалі нічого робити. Зовсім-зовсім. Поки волонтери уманські мене не попросили зробити в їхній штаб ляльку. Почала робити маленькі брошечки. Військові їх прикріплюють і носять в кишеньках. І це змотивувало. Мистецтво – це теж як засіб боротьби. Коли дорослі чоловіки з тими лялечками, це прямо дуже”.

Ольга Собкович має ідеї нових дідухів. У її майстерні зібрані десятки виробів, народний посуд та вирощений просто неба декор.