Політична боротьба в Україні нагадує такі собі бої без правил. У опонентів завжди готова бочка з брудом, а то й з лайном… Отож, черпай з неї побільше і обливай супротивників наліво й направо. А тут до послуг і соціальні мережі із сотнями прикуплених ботів, і ліві, примітивні, як зливні бачки, сайти, та й газетку в стилі «нас рать» (до речі, на виборчих перегонах у 2012 році така виходила) можна випустить тисячними тиражами… А там, як то кажуть, – «Крий Маруся – Бога немає!»
Згадую один епізод із свого політичного життя-буття. У 2014 році на парламентських виборах, коли я балотувався по 197-му Канівсько-Золотоніському округу, проти мене мої опоненти (а головним моїм супротивником був Владислав Голуб, який йшов під прапорами Блоку Петра Порошенка) видали газетку «Голос Майдану». І чого там тільки не понаписували: і що Даценко, побувши народним депутатом кілька місяців, накрав десятки мільйонів гривень, і купив кілька квартир у Києві, і отримав десяток земельних ділянок у столичному регіоні, і відпочиває на Мальдівах… Коротше, більшого олігарха і запроданця в Україні не було і немає. І газетку цю роздали в кожну оселю на окрузі за день до виборів…
Щоб спростувати ці брехливі опуси, наша команда подала на творців того «Голосу…» до суду. А там суддя, не моргнувши оком, видав вердикт, що оскільки нардеп є публічною особою, то за європейськими лекалами, його можна критикувати, як мовиться, і в хвіст, і в гриву… До речі, уже з іронією я запропонував тому вершителю доль, раз все написане правда, видати ще одне судове рішення, вказавши хоча б одну квартиру і земельну ділянку, яку б можна було мені забрати…
Цікаво, що сьогодні рівень політичної, якщо це можна назвати, дискусії опустився взагалі нижче плінтуса. Коли раніше потрібно було хоч якось, притягнувши хоча б за вуха, навести аргументацію щодо опонентів, то нині і цього не треба. Багато хто користується тим, що в Україні триває війна із рашистською ордою, то можна особливо не заморочуватися і не церемонитися, а клеїти на політичних супротивників ярлики на кшталт «агент путіна», «рука москви», «сєпар», «ухилянт»… І пішло-поїхало…
Ось нещодавно у соцмережі з’явився опус якогось «таваріща Андрєя Свєтлова», що він знайшов ворога народу, полусєпара, антиукраїнського елемента Антона Яценка. Мова, як ви і здогадалися, йшла про народного депутата України від Уманського 200-го округу. Ну, що тут скажеш, пан Яценко, як і більшість наших політиків, не святий, і грішків за свій політичний вік назбирав чимало. І мені доводилося часто критикувати Антона Володимировича і за перехід у партію Регіонів, і за тендерні викрутаси, і за надмірні бюджетні апетити… Часто наші перепалки переходили у надто гарячі прямі конфлікти. Але так, щоб махнути шаблюкою із кущів – «полусєпар», «антиукраїнський елемент», – це вже явний перебір…
А найцікавіше, що цей крикливий допис «таваріща Свєтлова» поширила у себе на «фейсбучній» сторінці міська голова Умані Ірина Плетньова. Та сама пані Плетньова, яка останні років п’ятнадцять ходила у вірних помічницях нардепа Яценка і яку фактично він і протягнув на останніх місцевих виборах у мери цього славного містечка. Щоправда, кілька років тому уманська мерша знайшла собі нових господарів і тепер нищівно критикує свого вчорашнього боса. І не просто критикує, а організовує багатолюдні акції «Умань без Яценка». Ще вчора перебувати з нардепом у злочинній партії Януковича пані Плетньовій було комфортно, а сьогодні він полусєпар і антиукраїнський елемент. Ну, що тут скажеш: «Крий Ірина – Бога немає!»
Та «таваріщ Свєтлов» пішов іще далі. Не моргнуши оком, він кидає звинувачення і на адресу інших народних депутатів. Так, називає «полусєпарами» та «антиукраїнськими елементами» на всеукраїнському рівні Дмитра Разумкова, лідера партії «Розумна політика» (до речі, колишнього голову Верховної Ради), а на обласному – Віталія Войцехівського. Звичайно ж, не називаючи жодного аргумента на підтвердження своїх надуманих звинувачень. Це все нагадує добре відомий анекдот:
– Мойша, люди говорять, що ваша дочка повія…
– Так у мене немає дочки. Тільки син…
– А ти тепер спробуй пояснити це всім…
А далі естафету лайнометання підхопив радник голови Черкаської ОВА, депутат міської ради Руслан Батир. На своїй сторінці в соцмережі він теж затаврував, як «сєпара» і «гниду» нардепа Антона Яценка. Щоправда, пан Батир на відміну від «таваріща Свєтлова» хоч якось намагався пояснити свою позицію. Мовляв, той самий «Яценко давав вказівки міському керівництву не перераховувати гроші на ЗСУ, звинуватив військовослужбовця в тому, що він і «такі як він» (як я, також) вбивали мирне населення Донбасу. Це той самий політик який демонстративно сидів при виконанні гімну України в сесійній залі Уманської міської ради. Це той політик, який не голосував за введення військово стану, зате голосував за зрадницькі закони 16 січня…» Звичайно, на всі ці звинувачення має реагувати сам Антон Яценко. Але те, що всі ці галасливі і досить запізнілі тиради радника голови ОВА не мають а ні найменшого стосунку до поняття «сепаратизм», то це, даруйте, доконаний факт… Та й, де був цей натхненний борець за правду, коли ті події, про які він згадує, відбувалися кілька років тому? Чому промовчав тоді? Зате, як гарно стає в позу сьогодні і як потужно та круто декламує – «сєпари»!
Та пан Батир не зупинився, його понесло ще далі… І він, ні сіло не впало, теж повторює домашню заготовку своїх ляльководів, проголошуючи «сєпаром» того ж таки народного депутата Войцехівського. Звичайно ж, жодного підтвердження сепаратизму нардепа пан Батир не наводить, бо їх немає в природі. Але завдання своїх господарів, схоже, полковник успішно виконав…
Проте замовникам атаки на народних обранців цього виявилося замало. Із глибин соцмереж лайнометалки вийшли на вулиці міст Черкащини, де з’явилися провокаційні ганебні бігборди. На них зображений герой-рятівник України, полковник Руслан Батир, який колошматить знищує російську нечисть в образах ницих страшних вовків. Ну, а в персонажах тих москальських підлих тварюк можна вловити обриси, так-так, вище означених народних депутатів. Принаймні, сам же пан Батир розкриває секрет бігбордівської мазанини, вказуючи на своїй сторінці у соцмережі: «По меншій мірі, хтось прямо написав про Яценка і Войцехівського. До речі дякую – Войцехівського я не одразу впізнав. Яценка – одразу…»
Ну, а далі за класикою, – до лайнометання підключилися ботівські активісти у соцмережі із своїми ложками і черпаками…
Та відреагували на цю дешеву авантюрну бігбордівську провокацію і справжні військові ЗСУ, які воюють сьогодні із московською ордою та добре знають «сєпара» Войцехівського та «справжнього полковника» Батира. Не хочеться наводити цитати цих вояків про героїчних шлях нашого полковника, та означень на його адресу, про те, що він про фронт має досить умовне уявлення… Та все ж кілька фрагментів із дописів воїнів варто навести. Так, військовий під ніком Ваня Клімко пише: «Ми на фронті, щоб в тилу був спокій. Деякі псевдовійськові, які різко списані та мають поганий стан здоров’я, готуються не до перемоги, а до виборів. Руслан Батир поширив по Черкасам бігборди із дивним написом, типу він бореться з нардепами. Я не знаю Яценка, але знаю Войцехівського. Конкретно в чому він проросійський? В тому, що постійно і предметно допомагає армії, чи в тому, що з командою не вилазить з фронту із допомогою, чи в тому, що вказує деяким кєровнікам, шо вони знахабніли? Не позорся, полковник. Оті витрачені на борди кошти краще дай нам на фронт! Не будь маріонеткою в чужих руках. Честь маю…»
До речі, дехто в образі одного з вовкулаків розгледів і обриси нашого президента. Кажуть, що це викликало шкандаль і у високих київських кабінетах. Одним словом, наші замовники та виконавці затіяної «войнушки» із народними депутатами можуть догратися…
Цікаво, що сам полковник Батир прекрасно знає про патріотичну активну позицію того ж нардепа Войцехівського, адже особисто брав участь у благодійних акціях, які проходили під патронатом Віталія Олександровича, і на яких збиралися чималі кошти на підтримку наших військових. Знає він і про часті волонтерські поїздки пана Войцехівського у військові частини, куди передається потрібне воїнам обладнання. Безумовно, що і в курсі потужної діяльності народного депутата щодо допомоги нашим переселенцям…
І як тут не погодитися із словами військового: «Не позорся, полковник. Оті витрачені на борди кошти краще дай нам на фронт! Не будь маріонеткою в чужих руках…»
Хочеться наголосити, що всі ці дріб’язкові «войнушки» і наїзди на опонентів відбуваються на тлі гучних закликів практично всіх політиків та громадських активістів і в столиці, і на місцях про необхідність єдності та взаємопідтримки у нинішні важкі часи протистояння із головним нашим ворогом – путінською кровожерливою ордою…
Леонід Даценко, народний депутат України VII скликання
КОМЕНТАРІ