У Тальному на Черкащині перейменували майже три десятки вулиць та провулків. Одна з вулиць тепер називатиметься на честь українського актора та телеведучого Петра Весклярова, відомого як Дід Панас, розповідає Суспільне.

За словами голови громади Василя Сідька, перейменування вулиць відбувається в межах декомунізації. У Тальному нові назви отримали майже три десятки вулиць. Вирішили в громаді ушанувати свого земляка — Петра Весклярова, розповів голова громади Василь Сідько. Його ім’ям назвали колишню вулицю Крилова.

“Вулицю назвали на честь Петра Весклярова. Актора знали як доброго казкаря. Петро Юхимович Вескляров (справжнє ім’я Пінхас Хаїмов Весклєр) народився в єврейській родині в Тальному”, — розповів Василь Сідько.

Добрий вечір вам малятка, любі хлопчики й дівчатка

За словами черкаського краєзнавця, керівника літературно-драматургічної частини Черкаського академічного обласного музично-драматичного театру Бориса Юхна, Петро Вескляров був актором черкаського театру наприкінці 1920 — на початку 1930-х років, ведучим телевізійної передачі.

“Без його «Добрий вечір вам малятка, любі хлопчики й дівчатка» гідне закінчення дня не уявлялося. Були ще тьотя Катя і Катруся, тьотя Надя з Буратіно – вона вела «На добраніч, діти» російською, – були просто мультики без нікого, однак «Київ-1, Хрещатик 26» чомусь уявлялося батькам виключно як «Дід Панас». Очевидно з тієї причини, що сам він був старійшиною казкового цеху. Сиві вуса, сивий чуб, вишиванка та теплий і глибокий домашній голос, що загортав тебе неначе в ковдру”, — розповів Борис Юхно.

Актор народився 10 червня (28 травня за старим стилем) 1911 року в Тальному. В інтерв’ю 1983 року Петро Вескляров розповів про свій черкаський період життя, розповів Борис Юхно.

“Місто його дитинства – Тальне. Батько був муляром. Одним з тих, хто першим вступив до організованої на зорі Радянської влади комуни «Вулик і Бджола». Актор згадував перший будинок, зведений руками членів комуни, – на його будівництво батько брав і його, привчаючи до роботи. А після трудового дня збиралися в хаті-читальні або клубі – на репетиції драмгуртка. Цілу ніч могли готуватися до чергової прем’єри. У 1929 році в Тальне приїхав Черкаський робітничо-селянський театр. Його режисер Олексій Громов побував на їхніх спектаклях. 18-річний юнак отримав запрошення до професійного театру”, — пояснив краєзнавець, покликаючись на інтерв’ю актора.

Як Пінхас Хаїмович став Петром Юхимовичем

З 1932 по 1940 роки Петро Весклєр працював у цьому театрі, розповіла директорка Тальнівського музею історії Світлана Проценко.

“1936 року він став провідним актором цього театру. Тут Пінхас Хаїмович і став Петром Юхимовичем. Разом із театром неодноразово бував на гастролях у рідному місті. Потім працював на посадах начальника та художнього керівника клубу залізничної станції Гребінка”, — розповіла директорка музею.

За словами Бориса Юхна, Петро Вескляров працював у різних театрах:

“Не раз він приїздив у Тальне, де його появу на сцені аж надто емоційно вітали земляки. Після війни продовжив кар’єру у Волинському облмуздрамтеатрі, згодом його запросили до столичного театру імені Івана Франка. У Луцьку, сцені театру якого було віддано 15 років, актор Вескляров одружився із секретаркою установи Галиною. Народився у них син Богдан, чиє дитинство минуло за лаштунками, тому малий знав майже всі ролі напам’ять і інакше як артистом себе не мислив”.

Менш успішно складалася суміжна робота в кіно, в якому Вескляров зіграв понад 50 епізодичних ролей, розповів краєзнавець.

“Були б головні ролі, та відколи актор став Дідом Панасом на УТ, режисери лиш журливо розводили руками. Мовляв – тип ідеальний, але ж упізнають, і буде «несерйозно». А Дідом Панасом наш земляк став спочатку на радіо, де ще 1958-го довелося підмінити старенького казкаря. Між іншим, прототип Панаса начебто теж тальнівський: був там такий собі однойменний дореволюційний дідок, який своїми теревенями міг й дідька заколисати. Це, так би мовити, маловідома офіційна версія. За іншою, в імені «Панас» Петро Вескляров увічнив своє справжнє — Пінхас. Пінхас Хаїмович, ким був від народження до певного віку”, — прокоментував краєзнавець.

За словами Бориса Юхна, коли оселях з’явилися перші телевізори, Петро Вескляров став ведучим телепередачі, чим займався до 1988 року.

Помер Петро Вескляров 5 січня 1994 року в лікарні, додому, в однокімнатну квартиру, Діда Панаса не повезли.

В актора були рідний син Богдан та названа донька Алла – дитина молодшого брата, який загинув під Сталінградом (старшого брата вбили під час революційних подій 1917-го року, батьків розстріляли нацистські карателі у 1942 році), розповів Борис Юхно.

“Богдан загинув від рук злочинця на вулиці вечірнього Львова, донька емігрувала до США. Вона й зберегла дивом вцілілий запис однієї з передач Діда Панаса – із казочкою про перегони Зайця і Їжачка. Це єдине відео, де культового Діда можна бачити живим цілих… 22 секунди. Цей запис передали братам Капрановим, видавці його розтиражували спочатку на касетах, а нині ролик є на YouTube. Задовго до 100-річчя Діда Панаса задумали брати створити його музейчик, та нічого не вийшло, не зрозуміли столичні посадовці таких «реверансів» перед пам’яттю якогось телеартиста, ще й не народного офіційно”, — розповів Борис Юхно.

Пам’ять про актора

Втім, пам’ять про актора увічнили. 9 листопада 2018 року відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки, присвяченої заслуженому артисту України Петру Весклярову, які встановили на фасаді Тальнівської школи №2.

“На ній – фото Діда Панаса і напис: «На цьому місці стояв будинок, у якому народився в 1911 році заслужений артист України Петро Вескляров і проживав тут до 1930 року. Вів на телебаченні майже сорок років вечірню казку як «Дід Панас». Вдячні тальнівчани. Текст не бездоганний, та й суттєва помилка у фактажі має місце – мало не 15 років роботи на телебаченні вдячні земляки Діду Панасу додали, – та не суть. Головне – вшанували. Давно заслужено, але аж тепер нарешті. У Черкасах про причетність Петра Весклярова до мистецької історії міста нічого не нагадує”, — прокоментував Борис Юхно.