Як черкащани революції робили: шлях до Євромайдану

У попередньому матеріалі про відзначення Дня Гідності та Свободи ми вже зазначали, що нині за гарними і пафосними словами забуваються і затираються з пам’яті (викидаються з історії) люди, справжні патріоти і герої, які стояли та боролися на революційних барикадах під час помаранчевих подій та в період Революції гідності.

Відповідно, ми нагадали про перший революційний призов на Черкащині, який створювався у 2004 році на основі обласного та районних штабів Віктора Ющенка. Подали ми і перелік осіб, які входили у ту «помаранчеву» команду на Черкащині, які і стали кістяком революційних подій на майданах міст та сіл нашої області. Нагадали про ті часи у фотографіях, де можна упізнати обличчя людей, які відстоювали Свободу і Гідність, ризикуючи особистою свободою і навіть життям.

Сьогодні хочемо нагадати про події та наших земляків, які постали проти режиму януковича-тулуба у 2010-2013 роках. Саме в цей час формувалися опозиційні команди, які яскраво проявили себе уже на Євромайдані та під час Революції Гідності.

Відразу після перемоги Януковича на президентських виборах у 2010 році та «окупації» Черкащини донецькою бригадою Тулуба, в області почала формуватися опозиційна команда до цієї антиукраїнської, антинародної влади. У 2011 році, чи не найпершою в Україні, була створена об’єднана опозиція Черкащини, в яку ввійшли 34 політичні та громадські організації області. Координатором ради об’єднаної опозиції було обрано Леоніда Даценка.

Найяскравішими лідерами-опозиціонерами були: Анатолій Бондаренко, Микола Булатецький, Леонід Зелененко, Юрій Ботнар, Віталій Ілляшенко, Наталія Старікова, Любов Майборода, Володимир Мамалига, Юрій Громовський, Михайло Вакуленко, Юрій Сушко, Володимир Матюша, Петро Кривдик, Пилип Шепельський, Назар Обідзінський, Віталій Вахній, Василь Миколенко та ще кілька десятків людей з Черкас та районів області.

Центральний майдан Черкас завирував акціями протесту та боротьби із «донецькими тулубівськими окупантами». Майже щотижня тут збиралися сотні громадян, які не боялися відкрито протистояти тій антинародній владі, що знищувала місцевий бізнес, розправлялася з неугодними головами сіл, директорами шкіл, громадськими активістами. Кульмінацією цього протистояння став «мовний майдан» у Черкасах в липні 2012 року, який був зачищений у брутальний силовий спосіб «беркутом» та місцевою міліцією. Кількох активістів було кинуто за грати. З особливим звірством «беркути» схопили Миколу та Максима Булатецьких і Ярослава Нищика. Під час однієї з акцій міліція затримала на кілька днів в ІТП Ігоря Сичова та Сергія Марченка…

Новим витком протистояння та боротьби стали вибори до парламенту восени 2012 року. На семи виборчих округах в нашій області розгорнулася запекла боротьба між представниками партії регіонів та висуванцями від об’єднаної опозиції «Батьківщина» і «Свободи». Вибори перетворилися у «бої без правил», де партія влади використовувала підкуп виборців, залякування та шантаж опонентів, фальшування на дільницях. Кандидати від опозиції могли тоді бути фізично знищеними. А балотувалися на той час від національно-демократичних сил сім кандидатів: Анатолій Бондаренко, Микола Булатецький, Максим Поляков, Олександр Сингаєвський, Сергій Рудик, Володимир Гресь та Леонід Даценко. На двох округах 194-му та 197-му, де явну перемогу здобули висуванці від об’єднаної опозиції Микола Булатецький та Леонід Даценко, вибори було визнано проблемними і результати анульовано.

Народні виступи проти режиму «януковичів-тулубів» тривали весь 2013 рік. А у листопаді в Україні завирував Євромайдан. Черкащани продовжили боротьбу за Гідність і Свободу у містах та селах області…