Як в Україні та світі святкують День Святого Миколая

19 грудня українці відзначають День Святого Миколая. Вранці у цей день під подушками українських дітлахів з’являться подарунки. За легендами, їх приносить Святий Миколай.

Хто ж він такий?

Святий Миколай, ймовірно, народився у III столітті нашої ери у східній частині сучасної Туреччини. Сім’я Миколая була однією з найзаможніших у місті. Ще з діда-прадіда його рідні прийняли християнство. Втім, сповідували його таємно від язичницької влади, яка переслідувала вірян.

Миколай був єдиною дитиною у сім’ї, тож жив у добробуті та турботі. Однак батьки Миколая померли дуже рано, і хлопчика став виховувати його рідний дядько – єпископ міста Мири Лікійські. Вже там Миколай вирішив присвятити своє життя служінню Богу та прийняв чернечий постриг. Після смерті дядька-єпископа Миколай став його наступником. Саме за місцем проживання Святого його і називають Миколаєм Чудотворцем Мирлікійським.

На початку IV століття імператори Діоклеціан та Максиміліан почали гоніння християн. Проте Миколай не відмовився від своєї віри, за що потрапив у в’язницю. Його звільнив у 313 році імператор Костянтин Великий, який поблажливо ставився до християн. Після цього Миколай повернувся до своєї пастви.

Помер Миколай 19 грудня (за Григоріанським календарем – 6 грудня) у період між 343-м і 352-м роками. Його поховали у Соборному храмі в місті Мири Лікійські. Після смерті його тіло стало мироточити – з нього виходила пахуча олія, яка виліковувала хворих та допомагала людям. Так тривало аж до кінця XI століття.

Саме в цей час на місто почали нападати мусульмани, які хотіли знищити мощі Святого Миколая, щоб християни не користувались їх цілющими властивостями. У 1087 році віряни таємно кораблем вивезли мощі святого Миколая у місто Барі, що на березі Адріатичного моря (сучасна Італія).

Саме тому зараз Святого Миколая вшановують двічі на рік: у день його смерті – 19 грудня (6 грудня) та у день його перепоховання – 22 травня.

Чому Миколай став Святим?

Миколая визнали святим невдовзі після смерті, коли його тіло почало мироточити. Окрім цього, врахували діяння Миколая за життя: його чуда, духовні здібності, допомогу іншим людям. Святий Миколай був щирим покровителем людей: допомагав бідним, хворим, засудженим. Він дотиком та молитвою зцілював тих, кого вважали невиліковними. Свої багатства Миколай завжди ділив із іншими людьми.

Санта Клаус, Дід Мороз і святий Миколай

Чи питали ви себе коли-небудь, звідки взагалі взявся той самий Дід Мороз чи Санта Клаус, і як вони пов’язані зі святим? Все дуже просто, першим був наш Миколайко!

В часи Реформації у Європі засуджували вшановування святих, особливо у протестантських країнах. Там його замінили Ісусом, від якого діти й отримували подаруночки. А отже і час святкування змістився до Різдва. Згодом традиція відновилася і дітлахи отримали аж 2 веселих свята, а Миколай поступово перетворився в червонощокого бороданя Санту, а точніше в Сінтер Клааса – нідерландського Діда Мороза. Разом з голландськими переселенцями він помандрував до США, де згодом перетворився на відомого всім Санта Клауса.

Щодо радянського Діда Мороза, то він просто став альтернативою Миколая для дітей. Адже будь-які релігійні святкування були в той час заборонені.

Чи тільки українці святкують?

У більшості країн світу День Святого Миколая відзначають 6 грудня. Сенс свята всюди однаковий – дітям вручають подарунки. А ось роблять це по-різному.

Так, у Нідерланди чудотворець Миколай пливе на човні з Іспанії. На узбережжі він сідає на свого коня Амеріго та їде до дітлахів. Це, звичайно, лише казки. Але діти у них вірять, тому з нетерпінням чекають візиту Миколая. Перед святом дітлахи чистять своє взуття та залишають його біля дверей чи камінів. Туди вони частенько кладуть цукор або сіно для Амеріго, а вранці знаходять у взутті подарунки від чудотворця.
Подарунки діти шукають у взутті.

Німецькі діти старанно розвішують у будинку шкарпетки, у яких вранці знаходять подарунки. Так само роблять діти й у Польщі – до них Миколай приходить у білому одязі єпископа, а в руках тримає золотий посох.

Албанці починають святкування ще 5 грудня: до півночі вони постять і запалюють свічки, а в 12 годині на стіл подають смажену свинину чи ягня. Святкова трапеза супроводжується привітаннями і побажаннями “Щоби Святий Миколай допомагав тобі!”

У французькій Лотарингії для Миколая організовують помпезне свято: центром міста Сан-Ніколя-де-Пор йде ціла процесія на чолі зі Святим. Подібна хода відбувається в італійському містечку Сассарі, покровителем якого є Миколай. Проте вітають там не лише дітей, а й наречених. Їм бажають вдалого шлюбу та вручають подарунки.

Шкарпетки і черевички

Звідки взялась ця традиція? Чому Миколай у деяких країнах ставить подарунки саме туди?

Одна з легенд говорить, що колись святий вирішив допомогти трьом сестрам, що злидарювали. Напередодні Різдва він кинув їм в димохід три мішечки з монетами. А сестри саме розвісили на каміні випрані панчішки, куди й потрапили подарунки.

За іншою версією, три мішечки з грішми потрапили у старі черевики, що сушились біля печі. Саме тому дітлахи деяких країн сталять перед дверима чи вікном начищений капчик. Інколи у нього ще ставлять записку про те, що бажають отримати.

Цікаво, що іспанці знаходять подарунки взагалі на балконі (мабуть іспанський Миколай боїться розбудити сімейство), а німці – на підвіконні.

“Злий” Миколай

Виявляється, раніше добродушні “дідусі” та їх помічники були досить суворими і жорстоко карали дітей за непослух. Наприклад, німецький Миколай ходив разом з помічником Рупрехтом, який у спеціальний журнал записував вчинки дітлахів, а найбільш неслухняних кидав у мішок і забирав до темного лісу. Французький Пер Ноель (Дід Мороз) ходив із суворим Пером Фуеттаром, який шмагав батогом усіх непослухів, як і російський Дід Мороз, до речі. А український Миколай використовував для цього різку.

Та, на щастя, згодом все змінилось, “дідусі” стали добрішими. Адже, окрім поганих вчинків, дітлахи роблять і багато добра, про що також не можна забувати.

Помічники Миколая

Взагалі, помічники Миколая – тема дуже розповсюджена! У деяких країнах західної Європи вважають, що зі святим ходить ослик, та не простий (хоч і земний). Він, начебто, походить з особливого роду, чий пра пра пра… прадід привіз Ісуса до Єрусалиму. Саме тому місцеві діти залишають кілька морквин для тваринки, якщо та часом зголодніє.

В Австрії своєрідними “помічниками” Миколая є лихі чортенята Крампуси. Вони ходять вулицями міст, лякають перехожих, створюють безлад та шум, аж поки не з’являється святий. Чортенята ходять з Миколаєм також у Словаччині та Хорватії, носячи різки для непослухів. Чехи вірять, що зі святим ходять янголя і чортеня, у кожного з них в руках книга, де записані добрі та злі діла кожної дитини. Декотрі українці також вірять, що помічниками святого є янголята і чортенята, які постійно намагаються вкрасти торбу з подарунками. А нідерландського Миколая, окрім білого коня Амеріго, супроводжує також слуга-мавр Чорний Піт, одягнений як середньовічний паж.

Транспорт

Як ми вже згадували, в Нідерланди і сусідні країни Миколай припливає на кораблі, а далі сідає на ослика чи коня.

На віслюку пересуваються англійський, німецький і ще кілька європейський Миколаїв. Норвежці й досі не можуть дійти згоди: одні кажуть, що святий їздить на козі, інші – що він літає на санях, запряжених восьма оленями. Другий варіант також припав до душі американцям. А український Миколай позбувся будь-якого транспорту і тепер просто спускається з неба до кожного маляти.

А як святкують українці?

В Україні свято Миколая почали відзначати ще за Київської Русі, коли наші предки прийняли християнство. У давнину день Святого Миколая був не лише дитячим святом, його відзначали дорослі: вони цілий день гуляли та веселились, варили пиво та катались на конях.

На Харківщині Миколая святкували три дні поспіль. Господині готували кутю та узвар, чекали гостей. Вони вірили: чим більше їжі стоятиме на столі, тим щедріший буде врожай.

На Київщині господарі у день Святого Миколая дбали про худобу: її кропили святою водою, щоб захистити від хвороб та лиха.

Подільські господарі особливо шанували першого гостя, який заходив до хати – “полазника”. Якщо завітала добра людина, то наступний рік у родині мав бути щасливим. Якщо перший на подвір’я заходив хазяїн, то йшов не в хату, а в хлів. Лише після того, як погодує худобу, мав право зайти в дім.

Шанували це свято й майбутні наречені. Вони, подібно італійським дівчатам, перебирали придане та наводили лад у скринях. Адже знали, що засватати їх можуть вже зовсім скоро – перед Різдвом.

Зараз, звичайно, такі традиції забули, однак на прихід Миколая чекають з нетерпінням. Дітлахи швидше лягають спати, щоб вранці знайти подарунки. Українські діти знаходять подарунки під подушкою.

У церкві чудотворця вшановують піснями. Тим, у кого вдома є образи Святого, радять покласти до них фрукти, овочі, колосочки жита чи пшениці. Але найбільш дієвий спосіб згадати Миколая – звичайна молитва.