До останнього не хотіли кидати дім на Донеччині, аж поки від вибухів не стали здригатися вікна. Боялися за дітей – їх у родині дев’ятеро, розповіла Суспільному мати Юлія Попкова. Виїхати їм допомогли військові, а прихисток знайшли на Черкащині.

Шестеро дорослих, дев’ятеро дітей та кілька котів — це все одна родина, яка гуртом рятувалась від обстрілів.

“Почали стріляти, а поруч з нами є завод. Коли туди вдарило, затряслися і вікна, і двері, і дім. Ми відразу ж зібралися їхати”, — пригадала переселенка Лариса Біла.

Переселенка Ангеліна на своїх малюнках зображує дім та спокій. За її словами, малює те, чого не було дома на Донеччині: “Я розумію, хочеться додому. Але тут хоча б спокійно”.

Виїхати місяць тому із Донеччини допомогли волонтери та військові, розповів батько дітей пан Дмитро: “Ми не розуміли цю невідомість — куди, що, для чого, чому так? Залишали все! Постійні вибухи у нас були і вони ставали все частіше”.

Їхній новий дім — колишній дитячий садок у селі на Черкащині:

“Садочок з 2021 року пустує у зв’язку з тим, що не було діток і на даний час згодився як прихисток для внутрішньо переміщених людей”, — розповів староста села Микола Скирда.

Ніна Миколаївна – місцева жителька, яка була серед перших, хто зустрів родину: “Я зустріла цих діток, вони такі були схвильовані і так переживали, що страшне. Я їх завела у садочок, показала, де вони будуть жити”.

Такий прихисток дав можливість спати спокійно, розповіла багатодітна мама Юлія Попкова. Та туга за домом є: “Хочеться додому, дуже сильно хочеться. Розумієш, що там обстрілюють, але ж там все рідне”.

Нині бажання у всієї родини єдине — перемога і мир.