Письменниця та співачка родом з Черкас Ірена Карпа в ефірі Радіо Культура розповіла, що в складні часи, такі, як зараз, не дають впадати у відчай конкретні люди: волонтери, військові, вона спирається на плани та приїзди до Києва, на творчість та енергію інших людей, на факти та рутинні речі.

Як люди шукають собі натхнення, на що вони спираються, на чому вони стоять? Як це відбувається у вашому випадку і як ви взагалі даєте собі раду з такими складними періодами? 

Період дійсно складний, плюс ще ми вступаємо в зиму. Це нормально для людської душі шукати такого завмирання. Осіння меланхолія, потім зимова сплячка, війна дійсно значно довша, ніж ми собі всі думали навіть в якихось найгірших прогнозах… Я книжку пишу і мені треба було зазначити період, який після війни. І от він в мене спочатку 2023 був, потім 2024, потім я припинила ставити цю дату. Це нормально, що був період мобілізації здорової злості, це нормально, що будуть періоди – не хочеться казати депресії, бо депресія, якщо хтось знає людей з клінічною депресією, то розуміємо, що людина лежить в ліжку, не може просто встати з нього і повністю всі її соціальні контакти, все це йде кудись збоку. Це навіть не про зневіру. Є втома тотальна, звичайно, є втома людей на фронті, в яких нема ротації, бо ти не розумієш, коли ти побачиш своїх близьких, близькі не знають, яким повернешся ти. Те, що хлопці кажуть, що ти або мертвий, або покалічений можеш тільки піти… Інші, які ухиляються, перепливають Тису – хтось на це все дивиться і каже, що я втомився донатити…

Я спираюся на дуже конкретних людей. Я спираюся на свою подругу, яка волонтерить з Німеччини. Вона може тільки робити для цивільних закупи, але ми якось так придумуємо, щоби допомагати і військовим. Спираюся на свого друга військового, який дуже “рівний” постійно. Я чую, що він втомлений, чую, що він захворіває, що він кашляє, передаю меду чи якихось льодяників. Є таке в нього відношення, що це робота. Він професійний військовий. Він ніколи не жаліється на керівництво, на тих, хто поряд. Для мене це такий орієнтир. Є волонтерка, яка в Польщі живе. Вона насправді класна дуже письменниця. Вони всі виснажені, але продовжують це робити. Весь час якось українці живуть, що оце от-от закінчиться, але ще трошки якусь я там зроблю дію… На творчість спираюся, на енергію інших людей. Коли в Києві, мені це дуже важливо – це мій 19-й приїзд з початку повномасштабної і скоро буде 20-й. Спираюся на якісь плани. Оце ми вирішили сміливо робити 21 грудня концерт в Атласі. Я дуже хочу побачити своїх людей, для мене це величезна підтримка. Люди, які в юності, в дитинстві слухали цю музику, хтось зараз її відкрив. Вчора ввечері відбулася презентація “SKOVORODANCE”. Ми викопуємо якісь свої традиції, ми на них спираємося, Сковороду переосмислюємо. Я спираюсь на якісь факти, наприклад, що в Києві відкривають нові книгарні, що мені зробили смачний чай з обліпихи, який я не можу знайти у Франції, що я якось провела класну зйомку – на дуже звичайні рутинні речі, але які тобі роблять добре, що ти вдома, що ти під пледом, наприклад.