Раніше віряни 13 грудня відзначали День апостола Андрія Первозванного. За новим церковним календарем в Україні День Андрія святкуватимуть 30 листопада.

Історія свята

Андрій Первозванний був братом Симона Петра, також одного з дванадцяти апостолів. Він походив з міста Вифсаїда, що на березі Галілейського моря. Андрій був рибалкою і, за переказами, був одним із перших, хто послідував за Ісусом Христом.

Апостол вважається покровителем Русі – згідно з літописами, він проповідував на схилах Дніпра. Зокрема, “Повість минулих літ” свідчить, що святий Андрій напророкував появу “славетного міста” над Дніпром – тобто Києва.

Апостол Андрій першим увійшов у число 12 апостолів, звідси й найменування його “Первозванний”.

Він проповідував Євангеліє в Палестині, Малій Азії, Греції та інших країнах. У Греції в місті Патри апостол здійснив велику кількість чудес і охрестив майже усе місто. Однак місцевий правитель Егеат чинив супротив й зрештою наказав розіп’яти Андрія на хресті. Слуги Егеата прив’язали Андрія до хреста, а не прибили, аби зробити його муки тривалішими. Перебуваючи розіп’ятим, Андрій упродовж двох днів проповідував.

Мешканці Патри здійняли бунт й змусили Егеата віддати наказ зняти Андрія Первозванного з хреста. За переказами, його душа розлучилася з тілом та відлетіла до раю. Сталося це близько 62 року. Християни Патри похоронили тіло святого, а за часи правління імператора Костянтина Великого, мощі святого були перенесені в храм на честь святих апостолів у Константинополі.

Дохристиянська історія

Народне свято, котре пов’язують із старослов’янським днем Ядрея, котре існувало ще у ХІІ столітті. Його святкування тісно пов’язане із ритуалами і обрядами, котрі збереглись і перенеслись до сьогоднішнього дня Андрія.

Святкування на день Андрія, як і ворожіння, існують і до сьогодні. Збереглись парубочі збитки, дівочі ворожіння та народна гра “Калита”. Про кожен із цих пунктів ми розповімо детальніше:

Калита

Святкування зазвичай відбувалось саме у вечір/ніч. Влаштовувалися вечорниці і різні ігри. Головною з таких ігор була Калита. Великий корж з білого борошна, котрий всі дівчата пекли разом. Прикрашаючи вишнями  та родзинками – Калита. Запікали його до твердого стану. Щоб важко було вкусити. По середині робили отвір, у який проводилась мотузка, щоб Калиту можна було підвісити.

Кожен парубок намагався якнайвище підстрибнути, аби вхопити зубами Калиту, але якщо йому при цьому не вдавалось розсмішити “вартового”, то це виявлялось неможливим завданням, адже той смикав за нитку і Калита підстрибувала надто високо. Щоб до неї можна було дістати. Тож це змагання носило у першу чергу  жартівливий характер.

Парубоцькі збитки

Це свято вважається парубочим, тож яких би збитків хлопці не наробили у Андріїв день – їм усе пробачається. Тож в основному парубки робили жартівливу шкоду дівчатам – лякаючи їх, коли ті пізно повертались із вечорниць. А дівчата поспішали додому, адже у цю ніч неодмінно мали погадати.

Дівочі ворожіння

Без ворожіння на цей вечір не могла обійтися жодна українська дівчина. Дівчата у ці святкові дні ворожили на долю, судженого, кохання.

У одному із ворожінь дівчина знімала свій чобіт та кидала його подалі із заплющеними очима. Потім відкривала очі та дивилась – у яку сторону чобіт впав носком – з тієї сторони і прийде її наречений.

Також брали чобіт у дівчини, від стіни до порога переставляли і так промовляли: «молодець, удовець, буду дівувати». І що з цього примовиться, коли закінчиться шлях – така доля її і чекає.

Ще одне традиційне ворожіння – дівчат спеціально посилали по дрова. Дівчина навмання мала взяти в’язку колодок, а коли прийде додому порахувати їх. Якщо вийде парна кількість – той собі отримає пару в наступному році.

Дівчата, як тільки прокинуться, або ж ще опівночі, вибігають на вулицю, зупиняють першого зустрічного чоловіка та питають у нього ім’я. Вірять, що таке ім’я буде у майбутнього коханого. Таке гадання також поширене на ранок Нового Року.

В Україні існувало ще безліч найрізноманітніших ворожінь, лише частка з яких зберіглася до сьогодні.