Бурхлива реальність тилового міста під час війни – вщерть заповнена нервовими робочими буднями та тривожним потоком новин, тож шукати в усьому позитивні аспекти дедалі складніше, але – гай-гай – як треба! То ж ми вирішили нагадати поважному черкаському загалу, що у лютому газета “Нова молодь Черкащини” та сайт “Дзвін” відзначають не менш видатні ювілеї – 65 та 35 років. Тож порівняно із свіжою порослю новинних порталів та інтернет-ресурсів, ми, як не крути, одні з “найсивочоліших”. Аксакали пера і клавіатури, так би мовити. І саме досвід та довжелезна журналістська історія допомагають нам з гумором та оптимізмом дивитись уперед, попри всі підводні камені та течії черкаського інформаційного моря. Бо для будь-якого видання найголовніше – триматись за власні традиції і писати правду. У своєму неповторному стилі.

Тож трошки нагадаємо про себе.

“Молодіжка”

blank

3 лютого далекого 1960 року вийшов перший номер комсомольської “Молодіжки”, якій потім судилося стати однією із найреволюційніших газет області, і в переломні моменти історії нашої країни залишатись чи не єдиним правдивим виданням краю. Свого часу в газеті працював витязь української поезії Василь Симоненко, і його правдолюбство та безкомпромісність до брехні і несправедливості колектив намагається зберігати до нинішнього часу. За довгі 65 років газета переживала часи злетів, коли тираж досягав 82 тисяч примірників, і непевні часи утисків та нападок, коли влада намагалась заборонити “Молодіжку”, відібрати назву видання і коли довелось виходити з дописом у “шапці” “НОВА молодь Черкащини”. Утім, все це лише зміцнило колектив і додало йому віри в те, що наше слово потрібне, своєчасне і обнадійливе. У буремні дев’яності, в часи помаранчевих майданів та Революції Гідності газета стояла на барикадах разом із черкащанами, виборюючи право українців жити в незалежній, демократичній, європейській державі. На початку повномасштабної війни газеті довелось непросто, із щотижневика ми перетворились на “щодвотижневик”, бо стали виходити раз на два тижні, зблід колір (звична зелена шапка повернеться з Перемогою, бо зараз головне – зміст, а не прикрашена форма). Проте намагаємось і надалі триматись Симоненківських, правдоборчих традицій, залишившись, по суті, одним з трьох обласних друкованих видань, які, попри фінансові негаразди та зневіру людей, продовжують доходити до читачів, що віддано продовжують нас передплачувати.

“Дзвін”

blank

В середині лютого 1990 року, на порозі незалежності, в Монастирищі вийшов перший номер газети “Дзвін”. Вона стала справжнім бойовим листком боротьби за українську  незалежну державу, який доводилось друкувати аж у Прибалтиці. Згодом “Дзвін” переріс у обласне друковане видання, а в 2010-х роках в інтернет-видання, що залишається так само принциповим і наступальним. Колектив, що виріс із творчого середовища “Молодіжки”, – продовжує традиції правдивого, гострого і принципового слова. Адже вже напередодні Революції Гідності (2012 рік) два видання об’єднались в одну медіагрупу і продовжили нести варту на сторожі свободи слова та правди. Нині багато інтернет-видань намагаються бути “супероб’єктивними”, не висловлюючи жодної журналістської думки чи оцінки, проте ми завжди нагадуємо, що саме в цьому і є суть журналістики – мати власний погляд і не боятись відстоювати власне бачення. “Дзвін” – одне з небагатьох видань, яке зберегло своє власне обличчя, яке намагається аналізувати причинно-наслідкові зв’язки в суспільно-політичному житті області. За це на нас не раз спускали “шакалячі експреси” у соцмережах, де ми так само активно присутні, бо багатьом не подобається, коли речі чесно і публічно називають своїми іменами. Та нам не звикати, в нас, так би мовити, за кілька десятиліть виробився імунітет на огульні нападки, як на грип. За свою історію з часів “Молодіжки” ми пережили і цькування, і судові переслідування, проте це лише ствердило наше переконання: в правді наша сила. Бо все минає, лише правда – вічна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія “Дзвону”: від самвидавчого “метелика” до популярного інтернет-видання