На Черкащині у Державному історико-архітектурному заповіднику “Стара Умань” працює майстер, який власноруч відтворює давні кольчуги. Сергій Грачов досліджує технології, шукає автентичні матеріали та відновлює обладунки так, як це робили сотні років тому. Майстер розповів Суспільному, що для нього це не лише хобі, а спосіб оживити історію.
Уманчанин Сергій Грачов має хобі — відтворення стародавніх обладунків.
“Мені 40 років. З 2018 року я працюю у Державному історико-архітектурному заповіднику “Стара Умань”. Коли є вільна хвилинка, я займаюся своїм улюбленим хобі — плету кольчужні вироби. Дуже подобається це, — фентезійні образи. І коли була в мене лялька, я для неї робив такі вироби”.
Таким хобі Сергій займається понад 20 років:
“Пробував плести з 2002 року. Спершу пробував кольчугу з радянського скребла. З одного скребла виходить сім-вісім кілець. Просто проволокою загинав і кусав. Зараз я накусую з проволоки і плету спіральки, такі пружинки, виходить дуже багато кілець”.
За півтора року Сергій Грачов сплів кольчугу, яку називає “Міфріловою кольчугою Фродо”. Майстер розповів, що вона здатна захищати від ріжучих ударів, важить десять кілограмів і містить майже сто тисяч кілець:
“Відтворив кольчугу майже історичну, дуже важко було. Я плету з гроверних кілець ланцюжки, а потім вони між собою з’єднуються і виходить дуже м’яке, сильне полотно. За півтора року я зробив цю кольчугу. Вона дуже еластична, як з тканини, але може захистити від колючих і ріжучих ударів. Вона важить десять кілограмів.”
Аби створити цю кольчугу майстер витратив десять тисяч гривень на матеріал:
“Один гровер коштує десять копійок, а тут — майже 100 тисяч гроверів. Це тільки на матеріал, а якщо так, то вона вийде десь 40-50 тисяч, то звичайні люди не зможуть таке купити”.
Майстер додав, що попри вагу, кольчуга на тілі не відчувається:
“Якщо брати її в руки, то вона важка. Але кольчуга — це така сорочка, яка коли вдягається, вага рівномірно розподіляється по всьому тілі і вона не відчувається. Щоб одягнути лицаря, треба півтори-дві години витратити”, — пояснив майстер.
За день вдається сплести небагато, зазначив пан Сергій:
“За один день я можу сплести невеликий шматочок. Якщо брати до уваги гроверну кольчугу, то її дуже важко плести, тому що сталь дуже щільна, і треба одні кільця рознімати, інші знімати. І потім беру інструмент і загибаю. Тож перейшов на більш дрібний гровер і спробував”.
Серед інших його виробів — місюрка та койф:
“Захист голови називається місюрка. Місюрка походить арабського слова місра — єгипетська шапочка. Я використовую для мене більш зручний спосіб – це плетіння п’ятірочки. На одне кільце одягаю чотири кільця, потім вже з’єдную між собою. Ще плету койф — це захист голови і шиї, він якраз робився з плетіння чотири в одному, а я зробив за квадратно схемою. Ще інші вироби роблю”.
При створенні виробів чоловік фантазує та не робить викройок:
“Викройки в мене немає, це все — з голови. Це як сорочка – прямокутник спереду, прямокутник ззаду, прямокутники рукава, і потім це об’єдную. Схема плетіння в інтернеті є.”
Серед планів на майбутнє — відвідати виставку й робити вироби так, аби їх використовували люди:
“До виставки готуюсь в наступному році. Хочеться робити, щоб людям подобалися ті речі, які я роблю, щоб вони використовували і для фотосесій, і для власного задоволення”.
КОМЕНТАРІ