Міський голова Анатолій Бондаренко придумав, як здетри гроші із навколишніх сільських громад і без їхнього приєднання до міста. Як відомо, мер плекав рожеву мрію приєднати до Черкас великі ближні села, як-то Червона Слобода, однак селяни дали Бондаренкові гарбуза. Бо одразу відчули, що за бажанням Анатолія Васильовича стоїть інтерес до сільських бюджетів (не малих, як відомо) і головне – до землі, яку можна успішно “дерибанить”. (Непрямим підтвердженням саме такого інтересу Бондаренка є і те, що села без вільної землі, як-то Хутори і Свидівок, попри їхнє бажання стати частиною міста, він навіть не слухав).

Та наш мер виявився досить винахідливим, тож запропонував, щоб сільські ради виділяли кошти у бюджет Черкас за те, що жителі навколишніх сіл користуватимуться міськими школами, садочками та лікарнями.

Цю революційну ідею мер виголосив на ранковій нараді 30 липня, пише “Zmi.ck.ua”.

“Вони торгують у нас, відвідують наші садочки, ходять у міські школи, отримують медичну допомогу в наших лікарнях. Але нічого за це не платять. Я б хотів, щоб жителі з навколишніх сіл зрозуміли, що міський бюджет за це платить гроші, які платять жителі Черкас”, – пояснив Бондаренко.

Утім, напевне, міський голова не відає, що більшість із тих “нахлібників”, як він вважає, працюють у Черкасах, тож податки платять у міську громаду, і очевидно, що мають право на всі перераховані ним блага. Це сільські громади мають ображатись, що їхні жителі ніяк не поповнюють сільські бюджети, окрім, як сплачують за певні надані послуги. До того ж, частина закладів міста, де отримують послуги жителі області, мають статус обласних і співфінансування з обласного бюджету. І не таємниця, що містянам там отримати послуги простіше, ніж жителям тієї ж, рідної для Анатолія Васильовича, Лисянщини. А після підписання декларацій із сімейними лікарями і взагалі кошти будуть виділятись із держбюджету на заклади за кожного пацієнта окремо, не залежно від прописки. Що ж до шкіл і садочків, то віднедавна дітей у них будуть зачисляти лише за територіальною приналежністю, тож ніхто “лівий” там не проскочить. І на цьому фоні, до речі, деякі спеціалізовані лікарні, розміщені в Черкасах, не раз просили в міста хоч якоїсь допомоги, бо більшість пацієнтів у них – черкасці, однак тоді міська влада була непохитною: заклад обласний, то нехай з області і кошти виділяють.

Тому цілком, зрозуміло, що з мерської точки зору “неофіційні” городяни для Анатолія Бондаренка зовсім не цінні, бо, ключове, – просто не голосують на виборах до міської влади. А якщо “охмурять” їх, як потенційних своїх прихильників, не треба, то можна і зневажать та три шкури дерти.

Хтозна, може наступним кроком міського голови, у контексті повної “децентралізації”, стане вимога для “іногородніх” платити за проїзд міськими ямо-вулицями або ходіння діро-тротуарами. А що, можна навіть списати, що через цих “понаїхалих” у нас у місті повний комунальний бедлам…

Тетяна Воронцова