У час війни, коли на Черкащину падають рашистські ракети, Черкаська райрада виживає Канівську міську раду із її ж приміщення. Виявляється, «віджимання» майна – це найбільш нагальна проблема, на вирішення якої кидаються додаткові людські і фінансові ресурси, строчаться позови і подаються у різні суди, пишуться заяви до правоохоронців про “самоуправство”, наймаються адвокати. Так, райрада прихопила «під шумок» майновий комплекс у центрі Канева, а саме – будівлю, де споконвіку розташовувалась міська рада, гаражі та навіть комунальне підприємство. І хоч все це по закону має належати виконавчому комітету Канівської міської ради, в чому навіть впевнений Черкаський господарський суд, який виніс відповідне рішення, – районна рада вчепилась в нього зубами. І поки оскаржує рішення одного суду у вищій інстанції (апеляційний суд в Києві), паралельно намагається шляхом іншого позову виселити Канівську міську раду із приміщення, не дочекавшись вироку апеляції. Навіть у мирні часи ситуація, коли недореформований орган без фактичних повноважень і без відповідальності, намагається пограбувати цілком конкретну громаду, а отже її жителів, – виглядає дико. А у час воєнного стану, коли громади долають наслідки рашиських ударів, – такі дії сприймаються як мародерство.

Як “Дзвін” писав раніше, після адміністративної реформи на Черкащині залишилось лише 4 райони, які мають обмежені повноваження і суттєво урізаний бюджет. По факту, новостворені районні ради зависли у повітрі лише через те, що у Конституції записана така адміністративна одиниця як район і викреслити її звідти – непроста справа. Тож законодавці придумали для райрад хоч якесь завдання: як правонаступники передати на баланс громад майно, що було у власності ліквідованих районів. Це вони мали зробити до 1 січня 2021 року. Тобто усі школи, заклади культури, адміністративні будівлі, комунальні підприємства та установи, разом із їхніми автомобілями та комп’ютерами, лампочками та швабрами, працівниками і користувачами мали мирно перейти у відання тих громад, на території яких вони розташовані. Бо ж це і логічно, адже всі ті споруди і заклади були колективною власністю жителів району, тож такою мали б і залишатись надалі.

І практично в усіх районах вчинили згідно із буквою закону. Випендритись вирішив лише Черкаський, притримавши найперспективніше, на його думку, майно у своїй власності. А це, звісно ж, приміщення. І бажано такі, які в центрі містечок, щоб можна було заробляти на їхній оренді. Правда, такого добра виявилось не дуже багато. І найперспективнішим у плані заробітку у Черкаській районній раді, схоже, визначили будівлю Канівської міської ради, де до ліквідації знаходились Канівська райдержадміністрація та райрада, і яка перебувала на балансі райради. Канівська міськрада завжди займала тут перший поверх і останні півстоліття суто формально платила за оренду один карбованець, а після введення гривні – одну гривню на рік.

Після ліквідації Канівського району Канівська міська рада написала купу листів щодо передачі на баланс громади цього адміністративного приміщення. Однак Черкаська райрада поскидала на громаду лише те майно і установи, про які потрібно піклуватись, забезпечувати фінансами, організовувати процес надання послуг для населення конкретної території. При чому деякі приміщення та установи канівська громада і не хотіла б брати, бо вони збиткові і потребують величезних коштів лише на утримання, а на ремонти – ще більші. Однак не дозволила собі перебирати і вчинила по-державницькому, взявши у своє відання усе. Наприклад, той же аварійний районний будинок культури, хоч у місті подібних закладів вже є аж два.

А от у Черкаській районній раді подібною принциповістю і чесністю вирішили «не страждати» і по адміністративній будівлі в Каневі – вперлись. Мовляв, не віддамо, і тепер платіть нам за оренду суму, яка обраховується, виходячи з експертної комерційної вартості. А це, щоб ви розуміли, сотні тисяч гривень! І така позиція більше схожа на рейдерство, адже недореформована структурка із куцими повноваженнями намагається шантажувати багаточисельну громаду через її ж приміщення! Приміщення – яке громада сама будувала, утримувала і обслуговувала, відколи в ньому заклали перший камінь у фундамент, коли про розумак із Черкаської районної ради ніхто ще і не чув, а декого з них ще й фізично на світі не було!

Тож ясно, що конфлікт перемістився у судово-правоохоронну площину, де Черкаська районна рада задіяла всі можливі і неможливі засоби нападу. Бо тепер вона намагаються не просто розвести, кинути громаду на серйозні гроші, а сподівається і зовсім викинути на вулицю обраний громадою представницький орган, користуючись моментом, коли держава ще думає, куди їй притулити те п’яте колесо до воза у вигляді районних рад.

Шкода, що взяти коментарі у керівників Черкаської районної ради не вдається, бо дуже хотілося б почути, чому у райради така позиція і вона воює з громадами через майно?

Тетяна Воронцова