У селі Криві Коліна на Тальнівщині підноситься своїми банями в небо величний храм Воскресіння Христового, побудований місцевим жителем Володимиром Мовчаном. Хор – невід’ємна частина Православної Церкви України, і його роль у формуванні естетичного рівня народу дуже важлива. Про це пише видання “Вісті Черкащини“.

–До складу хору, який співає в нашій церкві, уходять люди різного віку й професії, – розповідає настоятель храму Воскресіння Христового протоієрей Володимир Білик. – Вони – аматори, які вміють співати й мають талант від Бога: Галина Півторак (регент), Лідія Чайковська, Любов Панузик, Василь Довжук.

Музика й духовна пісня – це найсильніша зброя в Божих руках для відродження серця людини. Церковний спів – це атмосфера неба. Музика – одна із найвеличніших та найкращих дарів Творця. Вона служить для того, щоб людські думки линули до чистого й святого.

–Наш хор – учасник усіх церковних богослужінь у Храмі Божому, – продовжує отець Володимир. – Кожну службу хористи співають згідно з уставом, мелодійно й урочисто. Співи духовних пісень – один із найбільш ефективних засобів до того, щоб закарбувати духовну істину в людському серці. Парафіяни це відчувають, бо спів, що підноситься до склепіння, торкає найменшу струнку їхньої душі, єднає їх з Богом, який невидимо перебуває, тут, у храмі, поміж людей.

Галина Півторак додає, що хористи служать недільні й святкові літургії, Чин панахиди, Чин похорону за покійними жителями сіл Криві Коліна, Чеснополя, Добрянки, Корсунки, Павлівки Першої. Отець Володимир пояснює, що читання священних текстів і духовний спів – це, по суті, розмова людини з Богом-Отцем. Лідія Чайковська й Галина Півторак читають священну книгу Псалтир за померлими православними християнками.

–Найважче відправляти Чин похорону за полеглими воїнами ЗСУ, – каже Галина Дмитрівна, – тяжко і фізично, і морально. Кожен Чин похорону, кожен подзвін церковних дзвонів у храмі – це традиційна данина світлій пам’яті Лицарів – земляків, які віддали свої життя за Україну, за мирне небо над нею.

Отець Володимир розповідає, що хористи Кривоколінського храму з великим душевним піднесенням і радістю славлять Різдво Христове. Співають багато колядок і в церкві, і на вулицях села, і в оселях, даруючи радість свята кожній людській душі.

–Спів нашого церковного хору чули мешканці всієї Тальнівської громади й Києва під час Хресного ходу на Володимирській гірці, – розповідає Галина Півторак. – Співаємо різдвяні, постові, великодні, подячні, прохальні пісні, хвалебні Богу та Пречистій Його Матері. Виконуємо піснеспіви за Україну, за перемогу над ворогом, за визволення нашої матінки-землі.

Отець Володимир розповідає, що колектив хоч і невеликий, але дружний, виспіваний. Хористи завжди підтримують один одного добрим словом, порадою й жартом. Найстарша за віком – Чайковська Лідія Вікторівна. Колись опанувала професію кондитера й працювала за фахом. І зараз випікає всякі ласощі. Люба Панузик – метка кухарка, готує поминальні й святкові обіди. Галина Півторак працювала вчителькою початкових класів, нині пенсіонерка, Голова ветеранської організації. Добрим словом проводжає жителів села в потойбічне життя, до вічного місця спочинку. Василь Довжук – директор сільського Будинку культури. Любить музику й спів, постійно допомагає учням і вчителям готувати й проводити різноманітні заходи.

–Усі хористи проживають у селі, порають городи й худобу, але не пропускають богослужінь, тому що об’єднують їх віра в Бога, любов до ближнього й церковного співу, – підсумовує розмову з журналістами газети «Новий Дзвін» настоятель храму Воскресіння Христового протоієрей Володимир Білик. – Нехай Господь посилає кривоколінським співакам здоров’я й наснаги, хай і надалі вони трудяться на ниві Христовій.