Нещодавно виповнилося вісім років, як на посаду міського голови Черкас було обрано Анатолія Бондаренка. Проте найважчими для міста і місцевого самоврядування були останні два – роки війни. Як каже сам Анатолій Васильович, цей час навчив працювати чітко, як механізм, не піддаючись емоціям. Особливо відшліфували злагоджену роботу команди перші місяці повномасштабного вторгнення, коли було незрозуміло, де спочатку будуть ворожі танки: на черкаській дамбі чи з канівського напрямку. З одного боку місто неприродньо спорожніло, а з іншого – позбулося популістичного шуму, який сьогодні повернувся і супроводжує прийняття будь-яких важливих для громади рішень. Про злободенні проблеми тилового міста говоримо з Анатолієм Бондаренком у його службовому кабінеті, який зовсім не змінився з початку війни. Проте змінився сам Бондаренко. Тепер його рідко побачиш в офіційному костюмі з краваткою, а майже в кожному реченні – про відповідальність перед тими загиблими Героями, на похорони яких він, як міський голова, ходить практично щодня. Можливо, тому в його очах більше твердості, а в словах – різкості.
– Сильний снігопад, що засипав Черкаси 26 – 27 листопада, показав наочно, що місто не може віддати «Всі кошти на ЗСУ», бо є поточні потреби й виклики. Ви задоволені роботою комунальників по ліквідації наслідків негоди, які побачили недоліки, що ще треба покращити?
– Загалом місто впоралося непогано. Звісно, є певні провали, із суб’єктивних та об’єктивних причин, тож висновки будемо робити, як і завжди. І тут також постає питання коштів. Бо мушу ще раз наголосити для всіх, що бюджетні кошти – це не якась умовна безкінечна величина, це конкретні надходження із конкретних джерел: податки та збори, штрафи, продаж землі та майна, тощо. І вони обмежені. Тож, якщо ми закриваємо потреби військових, що не були закладені у бюджет, то ми ці гроші звідкись забираємо. І, зазвичай, це одразу позначається на житті міста. Менше, більше, але позначається. Особливо, коли мова йде про кошти, що додатково спрямовуються на комунальні підприємства. Чомусь це зразу викликає негатив у деяких активістів. Але наведу приклад: на сесії було прийнято рішення забрати в «ЧЕЛУАШу» майже 3 мільйони гривень. А ці кошти в підприємства були заплановані на той випадок, коли місто потребуватиме залучення додаткової техніки для розчистки доріг. Ніхто ж не думав, що цей момент настане отак швидко. Але в результаті «ЧЕЛУАШ» не зміг донайняти техніку і розчищав дороги власними силами. Тож, якщо люди виходять із гаслами «Всі гроші на ЗСУ», вони мають розуміти, що це означає для міста. Тобто, що дороги будуть розчищатись повільніше, що можуть виникнути інші проблеми в комунальному господарстві, на вирішення яких не буде ресурсів. А то виходить, що одні й ті самі люди вимагають передати всі гроші на ЗСУ й миттєво розчистити сніг, і в обох ситуаціях виливають тонни негативу на міську владу та комунальників. За таких підходів доведеться обирати. Я б пропонував акумулювати кошти для ЗСУ помісячно, щоб ми бачили: ось ми тут зекономили – ці кошти можемо віддати. І звичайно ж, нам краще передавати кошти субвенціями на військові частини, бо краще за них ніхто не знає, що і в яких обсягах їм треба купити.
– У соцмережах місту закидали, що на дорогах мало комунальної техніки. До речі, вашу команду часто критикували, що комунальні підприємства купували техніку вже і під час війни, але, як виявилось, її забагато не буває. Чи достатньо в нас ресурсів, щоб долати таку негоду, бо, попри все, це не був аномально великий снігопад?
– Перший снігопад у Черкасах був надзвичайно потужний, адже трохи більше як за добу випала півторамісячна норма снігу. За таких умов фізично було неможливо все розчистити за кілька годин. І більшість містян із розумінням поставились до складних погодних умов. Не хочу зосереджувати увагу на тих винятках, коли заради хейту в соцмережах і штучного підвищення своєї інтернет-популярності деякі діячі ганялись за комунальною технікою, створюючи аварійні ситуації, і знімали, на їхню думку, компрометуючі відосики. Хочу подякувати свідомим черкасцям, що підставили плече місту й допомогли у розчистці. А особливо хочу звернути увагу на наших комунальників, які працювали практично без відпочинку, цілодобово, понад фізичні можливості. У нас навіть трапився випадок, коли водію снігоприбиральної машини стало погано прямо за кермом, авто занесло і було пошкоджено відвал. Чоловіка прямо з кабіни забрала «швидка», а на його місце сів директор комунального підприємства. Автомобіль поремонтували, водія пролікували, і він знову повернувся до роботи. Хіба це не героїзм? Треба ще наголосити, що в нас у комунальних підприємствах працюють чоловіки віком шістдесят плюс. В нас немає можливості бронювати молодих працівників, окрім ключових фахівців, що забезпечують роботу стратегічних підприємств «Черкасиводоканалу» і «Черкаситеплокомуненерго». В країні війна, і ми не нарікаємо. Зараз скрізь складно. Але люди поважного віку не можуть працювати цілодобово. В них просто забракне сили. На одній із нарад я поставив питання директорам комунальних підприємств, чому зупинки не можуть прибрати двірники. Зависла пауза, а тоді вони відповіли: вони не в силі, ви їх бачили? Та є і загальна кадрова проблема, коли у всіх виробничих галузях бракує кваліфікованих працівників. Це не проблема тільки Черкас, це загальнодержавна проблема. І вирішувати її треба станом на вчора, бо загальний вік всіх наших комунальників стрімко збільшується, працюють в основному люди передпенсійного віку та пенсіонери. Тому хотів би, щоб містяни при кожній нагоді дякували цим людям за самовіддану роботу. Загалом же на дорогах працювало більше 50 одиниць техніки. Вся вона комунальна. Однак на фоні тих проблем і викликів, які стоять перед країною і кожним із нас сьогодні під час війни, невже те, що сніг розчистили не за одну добу, а за три, – це найбільша проблема?
– З нашої розмови вже зрозуміло, що цього разу ресурси приватних компаній не залучали, однак наскільки це дорого? Чи дешевше поповнювати власний парк? Місто планує ще докупляти техніку і яку?
– При попередньому міському голові місто орієнтувалось якраз на приватних підрядників, і це було надзвичайно дорого, можна підняти цифри. Наша команда ще на виборах обіцяла, що ми розвиватимемо власні комунальні підприємства, адже тоді міські послуги будуть дешевші і якісніші. І ми весь час працювали над виконанням цього завдання і продовжуємо працювати. Скільки разів ви самі пересвідчувались у тому, що послуга приватника дорожча і менш якісна? Згадайте постійні скандали з перевізниками, і ось, останнє – з послугами ТЕЦ. Думаю, про управлінську компанію можна на кілька сторінок наговорити. Тому ми продовжимо курс на посилення і розбудову міських комунальних підприємств і служб, тоді ціну і якість послуги буде простіше контролювати, і проблеми усуватимуться оперативніше. Щодо техніки, то поки не ясно, яку нам доведеться купувати. Ключове слово у цій фразі – доведеться. Бо не таємниця, що з початку повномасштабної війни у міських комунальних підприємствах було вилучено на потреби армії велику кількість техніки. І цей процес триває, тобто ми і надалі підсилюватимемо Збройні сили України власною технікою. Звісно, замість вилученої купували і продовжимо купувати нову, хочеться, звісно, більш сучасну і багатофункціональну. Але все залежатиме від можливостей.
– А взагалі, Черкаси готові до зими і до можливих блекаутів?
– Як показує практика, на 100% готовими до всіх сценаріїв бути не можна. Ми готуємося ретельно, намагаємося все прорахувати. Встановили додаткову генерацію, забезпечили генераторами критичну інфраструктуру, щоб, наприклад, і під час відключень елекроенергії працювали медичні заклади, стратегічні підприємства. Та всього передбачити неможливо, бо війна іде із особливо цинічним і жорстоким ворогом, що прагне не завоювати, а знищити нас усіх. В нас є резервні мережі водо- і теплопостачання, але не у всьому місті. Тому, не дай Боже, якщо ракета вдарить у мережу, де є резервні труби, то ми відновимо постачання води чи тепла за години, а якщо туди, де їх немає, то процес затягнеться на дні. Однак ми готуємось і до таких сценаріїв, коли місто може залишитись без води чи без тепла. Одне можу гарантувати: за будь-яких випадків міська влада і комунальні служби будуть на місці і працюватимуть.
– Що буде з тарифами на тепло і гарячу воду, чи перекриває держава різницю в тарифах, і якщо ні, то чи не вдарить це по КП «Водоканал» та КП «Черкаситеплокомуненерго»?
– Нині тарифи не відповідають економічним затратам, до того ж планується підвищення вартості електроенергії, а це не може не вдарити по «Черкасиводоканалу» та «Черкаситеплокомуненерго». Наприклад, тільки водоканал має непогашену різницю в тарифах більше 30 мільйонів гривень. Тобто державна комісія НКРЕКП, яка має погоджувати тарифи до економічно обґрунтованих, не робить цього. Держава, яка взяла на себе відповідальність гасити різницю в тарифах для населення, щоб люди платили менше, а підприємства від цього не страждали, – не повертає водоканалу різницю. І ми маємо величезну бюджетну діру, яку маємо латати власними ресурсами. І просто бачу, як після того, як ми внесемо відповідні проекти рішень на сесію, підніметься чергова хвиля хейту. Але, як я вже казав раніше, гроші – це дуже конкретне поняття, а бюджетні гроші – тим більше.
– А як щодо роботи ТЕЦ, адже дуже багато містян скаржиться на якість послуг, наданих цим постачальником, і ви піднімали питання про передачу її в комунальну власність міста?
– Наразі ситуацію вдалося вирівняти, однак на послуги ТЕЦ скаржаться щороку. І ми знову повертаємося до питання, наскільки важливо, щоб комунальні послуги містянам надавали саме міські комунальні служби. Адже я навмисне перевірив, на послуги «Черкаситеплокомуненерго» в цьому опалювальному сезоні офіційно була зареєстрована лише одна скарга і та на повітряні подушки в батареях. Я особисто спілкувався із скаржницею, бо відвідав її квартиру. Звісно, проблему було оперативно усунуто. Але ж це справді показник якості. І тому питання передачі державних підприємств, таких як ТЕЦ, в комунальну власність, – залишається актуальним. Бо ж тут мова і про вчасне обслуговування мереж, і модернізацію самого підприємства, і програми енергоощадності. На «Черкаситеплокомуненерго» ми постійно працюємо над вдосконаленням, запровадженням нових технологій, залученням міжнародних фінансових, грантових програм. Черкаси, як ви знаєте, серед небагатьох міст України, що беруть участь у конкурсі енергоефективності USAID агентства США з міжнародного розвитку, за умовами якого міста отримають матеріали для заміни, модернізації тепломереж та системи теплопостачання. Це означає, що ми матимемо змогу зменшити втрати тепла та зменшити обсяги ремонтних робіт, особливо влітку. До речі, завдяки щоденній роботі «Черкаситеплокомуненерго» ми маємо одну з найбільш модернізованих мереж в Україні, і днями ми ділилися досвідом із іншими комунальниками країни у сфері модернізації системи теплопостачання та експлуатації когенераційних установок.
– І до слова, депутати Черкаської міськради неодноразово голосували за передачу очисних споруд у комунальну власність міста, то на якому етапі це питання?
– Як і щодо ТЕЦ, це питання до Фонду державного майна. Не в компетенції Черкаської міської ради приймати подібні рішення. Точніше, Черкаська міська рада може приймати будь-які рішення щодо очисних споруд, але всі вони будуть виключно політичними та декларативними, бо остаточно має визначатись держава: віддавати стратегічно важливі для життєдіяльності громад підприємства місцевому самоврядуванню чи нехай і надалі державним майном користуються приватні структури. А поки щоразу, як тільки якась політична сила в міській раді втрачає рейтинг, – одразу постає питання про передачу очисних місту. Такі собі комунальні ігри.
– Нещодавно вся країна згадувала борців за свободу і незалежність України, що брали участь у двох революціях: Помаранчевій та Революції Гідності. Ви також були активним учасником тих подій, тож про справжню боротьбу з режимом знаєте не з книжок, адже тоді активісти, що насмілились вийти на майдани, ризикували своєю свободою і навіть життям. Сьогодні ви – представник місцевого самоврядування, і вже перед вікнами вашого кабінету влаштовують протести під красивими гаслами «Всі гроші на ЗСУ». На вашу думку, є різниця між тими революціями, і сьогоднішніми невдоволеннями?
– Різниця в тому, що ми свого часу виступали протии того злочинного режиму, а сьогодні мітингарів чомусь цікавить виключно Черкаська міська рада. Не таємниця ж, що організатори акцій навіть журналістам на камери говорять, що інші ради їх не цікавлять. А я нагадаю, що підтримка ЗСУ – це обов’язок усіх. Не може Черкаська міська рада закрити всі потреби всіх Збройних Сил країни, навіть якби віддала всі гроші до копійки, включно із зарплатами вчителів та лікарів. І зрозуміло, що на фронті завжди будуть незакриті потреби. Також варто додати, що інколи звертаються командири середньої ланки, просять щось, а коли зв’язуєшся із керівництвом частини, – то виявляється, що все це є, а потреби зовсім інші. До того ж, ще раз повторю: ми можемо спрямовувати кошти лише на ті запити, які погодила військова адміністрація, до того ж, міська рада не може придбати товари подвійного призначення або військові. Бо це не прописано в законодавстві. Саме тому ми створили при міській раді Раду командирів, щоб вони самі визначались, скільки коштів потрібно і на що. Повернусь до того, що вже говорив – нам краще спрямовувати кошти субвенціями напряму на військові частини. Але, звісно, є речі, які міська рада може купити швидше. Проте це мають сказати самі військові, з ними перш за все ми будемо радитись, а не з тими збанкрутілими політиками, які водять ці хороводи. Я неодноразово закликав усіх патріотичних черкасців, які також підтримали ці інспіровані певними політиками збурення, – приходити в міську раду, на засідання бюджетної комісії і ділитись власними ідеями, як і на чому можна зекономити. Маємо діяти разом, спільно і злагоджено. Без сварок, а з конструктивними дискусіями. Ми розуміємо, що багато хто хоче використати збурення громади для підготовки до виборів, але, як вже заявлено на найвищому рівні, жодних виборів до кінця війни не може бути. Тож, переконаний, за якийсь час весь цей награний ентузіазм деяких організаторів спаде. Проте Черкаська міська рада виділяла, виділяє і буде виділяти всі кошти, які можливо, на підтримку наших Збройних Сил до нашої повної Перемоги. І той показник – більше 1 мільярда 200 мільйонів гривень з початку повномасштабного вторгнення – говорить сам за себе. На рівні держави ми входимо у лідери, поряд із Києвом та Дніпром, які мають в рази більші бюджети. І от було б цікаво, щоб ті ж активісти соціальних мереж поцікавились на рівні Черкаської області, хто і скільки передав грошей на ЗСУ. Думаю, питання Черкас тут би відпало саме по собі.
– Президент нещодавно заявив про спецоперацію ворога під умовною назвою «Майдан-3». Він мав на увазі, що ворог може скористатись нинішніми суспільними збуреннями. Взагалі, на вашу думку, наскільки ризикованим у всіх відношеннях є проведення мітингів під час війни?
– Наша команда завжди боролась за демократію і проти будь-якого узурпування влади, в 2004-му, в 2014-му. Однак сьогодні війна. І тут часто демократичні механізми не спрацьовують. В даному разі елементарне питання безпеки. Адже це масовий захід, хто нестиме відповідальність за безпеку присутніх. А повітряні тривоги, а провокації? Організаторів ці питання не хвилюють? Міська рада звертались з цього приводу до правоохоронних органів, бо організатори мітингів за старою схемою надавали нам листи із повідомленням. Однак під час воєнного стану подібні речі погоджує виключно військова адміністрація, надавши відповідний дозвіл. Так ми досі і не знаємо, чи були у них такі дозволи на усі ті мітинги чи не було. Слава Богу, що поки що все обійшлося. Однак хочу звернути увагу, як ворог уважно відслідковує події в середині нашої країни, наскільки він обізнаний в процесах, що відбуваються навіть у наших невеликих Черкасах. Згадайте той рейтинг міст по допомозі ЗСУ, який обсмоктали всі російські канали. А ялинка? Ви подивіться, хто пише найрізкіші коментарі у соцмережах, сповнені ненависті і злості: закриті профілі або жителі росії. Невже у нас не вистачає мудрості і сили духу не давати їм додаткові приводи для розхитування ситуації зсередини? Знаєте, я зараз перечитую книги про Петлюру, то просто страх бере, наскільки ситуація схожа сьогодні. Тоді також внутрішні чвари, сварки між самими українцями, політичні ігриша призвели до повного знищення Української держави. А тоді настали репресії, масові розстріли, Голодомор. Невже хтось з українців, черкасців хотів би повторення цього сценарію? Жодні політичні дивіденти не врятують, якщо ми не переможемо у цій війні. Сподіваюсь, це всім зрозуміло.
– До речі, ви згадали про безпеку… А що в Черкасах з укриттями?
– Ми можемо говорити про облаштування найпростіших укриттів. Їх у нас близько 300. Це, зазвичай, підвали будівель, які ми поглиблюємо, ремонтуємо. Але будемо чесними, такі укриття рятують від непрямих попадань. І звісно, і таких укриттів треба значно більше. Місто посилено працює над вирішенням цієї проблеми, адже на будівництво нових повноцінних бомбосховищ у достатній кількості і в доступності для всіх містян потрібні величезні кошти.
– На останній сесії Черкаської міськради депутати врахували всі погоджені із Черкаською ОВА запити військових частин і пообіцяли розглянути у Бюджеті-2024 всі наступні, які будуть погоджені і направлені до міськради. Однак активісти руху «Всі гроші на ЗСУ» наполягають, що треба й надалі проводити мітинги, бо інакше рада не виділятиме коштів на потреби військових.
– Кошти виділяються не на мітингах, а прораховуються на засіданнях бюджетної комісії разом із структурними підрозділами Черкаської міської ради і затверджуються депутатами на сесії. Тут гасло спортсменів «Вище, сильніше, швидше» не діє, бо маємо обмежену кількість бюджетних коштів. Щодо точної недоімки бюджету можу сказати трохи пізніше, однак вона велика, і нам довелося скоротити витрати на всі міські програми на 26%. Чіткий аналіз об’єктів, які потрібно буде консервувати, і робіт, які будуть заморожені в 2024 році, також буде зрозумілий після остаточного підведення підсумків виконання бюджету за 2023 рік. Зараз працюємо над проектом бюджету на 2024 рік, і це важка робота, бо вже зрозуміло, що у міста значно скоротяться доходи. Я не лише про «військове» ПДФО, яке забрали заднім числом, через що з рахунків міської ради спишеться 120 мільйонів гривень. До речі, я з самого початку був за те, щоб воно спрямовувалось до державного бюджету. Скоротяться доходи від інших податків і зборів, тож весь той бізнес, який в нашому місті працює, – треба берегти. Саме тому ми будемо вносити на розгляд сесії Бюджет-2024 без бюджету розвитку. Бо на розвиток, по факту, коштів у нас і не залишиться. Вже в процесі орієнтуватимемось, що в нас буде. Втім, ми активно працюємо над залученням додаткових коштів. Зокрема, над залученням 2 мільйонів євро для будівництва нового сучасного шелтера для внутрішньо-переміщених осіб. Один, як ви знаєте, ми облаштували на базі старого дитячого садочка. А це коштом іноземних партнерів хочемо збудувати новий. І додам, що всі потреби наших військових, всі погоджені із військовою адміністрацією запити будемо задовольняти і надалі.
– Ми бачимо регулярні повідомлення, що міська рада закуповує вантажівки, обладнання, техніку для військових. Можете розповісти, скільки і чого за кошти бюджету було передано на фронт з початку повномасштабного вторгнення?
– Не все можна озвучити, багато інформації для службового використання. Купуємо багато чого. Наприклад, це можна говорити, одних тільки вантажівок ми придбали і передали на фронт близько 30. А передавали й іншу техніку. Поки що можу сказати одне: нехай все це допомагає бити ворога і наближати нашу перемогу.
– Ви і особисто багато допомагаєте, бачимо ваші дописи в соцмережах про чергові-чергові автівки. Скільки ви їх купили і кому передали?
– Так склалось, що в нашій родині тільки я державний службовець. Всі інші працюють у бізнесі. Тож мали змогу родиною спільно з друзями придбати і передати на фронт 17 автомобілів. Три з них коштують більше як по півмільйона гривень. Більше, ніж премія міського голови за рік, якщо згадати чергову порцію негативу в мій бік. Додам, що я написав заяву про відмову від премії, яка складає 42 тисячі гривень. В минулому році я також писав таку заяву. У будь-якому разі, ми в родині прийняли рішення ще на початку війни, що всі можливі кошти нашої сім’ї передаватимемо на допомогу воїнам. Ми це продовжимо робити і надалі.
– Якщо говорити про завдання, які перед місцевим самоврядуванням ставить уряд, то які зараз першочергові?
– Тримати міцний тил. Готувати місто до зими. Дбати про лікування і реабілітацію військових. Черкаси ці завдання виконують. У нас чисте, охайне місто, комунальні служби працюють практично без збоїв. А це важливо не лише для містян, а і для військових, які тимчасово тут можуть знаходитись. Ми працюємо над підвищенням якості медичних послуг, забезпечуємо лікарні новим сучасним обладнанням, і це також підтримка фронту. Думаю, зрозуміло, чому. Ми забезпечили повноцінне навчання дітям, розвиток молоді, підтримку культури та спорту в тій мірі, наскільки це можливо під час війни. І це також важливо. До слова, на свята у школах та садочках будемо організовувати за рахунок спонсорів новорічно-різдвяні ялинки, бо не можна позбавляти дітей дитинства.
– Можете підсумувати, з яким позитивом, і з яким негативом місто і ви особисто як міський голова завершуєте 2023 рік?
– Черкаси – надійний і міцний тил та надійна підтримка фронту. Це головний позитив. Негатив, коли дехто намагається розхитувати ситуацію в середині. Я нагадаю, що наступ ворга у перші місяці війни втримали наші героїчні Збройні Сили і місцеве самоврядування, яке миттєво згуртувалось. Головна сила нашої держави – це люди, громади. І доки ми єдині – ми перемагаємо, а будь-який розбрат веде до поразки. Про це треба пам’ятати усім і завжди.
– Останнім питанням у мене було «Які амбітні чи не дуже плани маєте на наступний рік», однак з огляду на сказане вище, воно не дуже актуальне…
– Ми не можемо зараз під час війни будувати далекоглядних планів, ми повинні швидко діяти відповідно до викликів і ситуації. Переконаний, що Черкаси в цьому сенсі можуть бути прикладом.
Тетяна Воронцова
КОМЕНТАРІ