Майстриня родом із Тального на Черкащині Надія Павлова уже кілька років створює модні речі зі старого одягу. Як говорить сама жінка, вона дає нове життя старим речам. Таким чином вона популяризує ідеї апсайклінгу (це не просто переробка старих речей, а виготовлення із них нових) та свідомого споживання. Розповідає видання “Вісті Черкащини“.

– Ця концепція мені дуже близька, тому що зараз текстильна індустрія одна із найспустошливіших для планети. Для збереження екології нам потрібно переосмислювати споживання речей. Також апсайклінг мені подобається тим, що тут є, так би мовити, основа, до якої ти додаєш якісь елементи. Це схоже до ліплення скульптур і це мене приваблює, – каже майстриня.


Серед її творчого доробку є речі у будь-яких кольорах, із найрізноманітнішими принтами, малюнками та вишивкою. На перший погляд, навіть важко сказати, що всі вони створені з одягу, який вже нікому не потрібен. Часто Надія перешиває власні старі жакети, футболки чи джинси, також використовує речі друзів.

Взагалі жінка довгий час працювала у далекій від моди сфері – була фармацевтом. Та якось друг подарував їй швейну машинку. У Надії завжди був потяг до творчості. Сама вона пояснює це генами, адже її батько був художником, а бабуся швеєю. З того часу вона почала експериментувати із пошиттям та перешиванням речей.

– Я стовідсотковий самоучка. Все, що я роблю – роблю інтуїтивно. Чесно зізнаюсь, що не вмію навіть професійно робити лекала, але те, що я створюю, – це ніби пориви моєї душі.

Жінка створює унікальні образи: спідниці зі старих сорочок та штанів, плаття із піжам та шкірянок тощо. Те, які етапи проходять уже зношені речі, перед тим як стати чимось модним, Надія публікує у соціальних мережах, таким чином розвиваючи свою концепцію. Першу свою роботу вона теж пам’ятає – це були перешиті зі спортивної футболки жакет та сарафан.

– Це дуже епохальна для мене річ. Тоді я переїхала у Чернівці. Це було напередодні мого дня народження і я вже мала намір знайти себе у творчості. В Києві я залишила роботу фармацевтом і була в пошуку. Одного дня мені просто захотілось щось зробити і я дістала із шафи футбольну теніску та піджак, які потім і перешила, – говорить Надія.

Також жінка розповідає, що нині її коханий захищає Україну від окупантів на фронті і щоб підтримати його, у неї виникла ідея зробити серію патріотичних сорочок «Вірші Симоненка».

blank

– Взагалі я люблю творчість Василя Симоненка, зокрема його любовну лірику. І от моя туга за коханим спонукала мене до такого її вираження, – каже Павлова.

На першій такій сорочці майстриня зобразила карту України у червоних кольорах. Її вона створила 15 квітня 2022 року, як символ того, що в цей день повітряна тривога лунала по всій території України, окрім окупованого Криму. Також Надія додала до цієї композиції твір Симоненка «Де зараз ви, кати мого народу?». Нині у неї є не одна подібна сорочка, виручені кошти із продажу яких вона перераховує на потреби Збройних Сил України.