blank

Резиденція Богдана Хмельницького у Чигирині

Старша слідча Головного управління Нацполіції в Черкаській області Ольга Сергеєва ніяк не може знайти керівника Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» Василя Полтавця. Капітан поліції розслідує кримінальну справу №12020250000000080, порушену за статтею 191, ч.3 (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні, або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб). А оскільки у справі фігурують посадові особи заповідника, то поліцейській потрібно опитати Полтавця і головного бухгалтера. Однак, на скільки стверджують джерела нашого видання, поки що правоохоронцям це не вдалося. Бо Полтавець або на лікарняному, або жорстко «дотримується» карантинних обмежень, а в поліції «поважають» таку дисциплінованість і, напевне, поважний вік Василя Івановича, що не надто і наполягають на зустрічі. Тож кримінальне провадження вже близько року теліпається «по далеких шухлядах» без руху і, напевне, без перспективи, адже Полтавець – не молодшає, а карантину в країні не видно кінця краю.

Між тим, начальство пана Полтавця також не цікавиться, чому до фінансово-господарської діяльності його як керівника заповідника виникають питання вже навіть у поліції. А між іншим, мало б запитати, адже у контракті, який Василь Іванович підписав із Міністерством культури чітко розписано, чим він має займатись. А має він відповідати серед іншого за «цільове використання коштів, не допускати їх незаконних розтрат, дотримуватись фінансових та бюджетних правових норм». Словом, у контракті та в інкримінованій статті Кримінального кодексу можна прочитати одні і ті ж формулювання. От тільки якщо правоохоронці підсуєтяться, то винуватцям порушення другого може загрожувати  «обмеження волі на строк від трьох до п’яти років або позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років», а не просто позбавлення премій та доплат за «напруженість та досягнення».

Втім, судячи з декларації пана Полтавця, як ми вже писали раніше, на його заробітній платі підозри правоохоронців не відбились жодним чином, бо вона стабільно складає біля 50 тисяч гривень на місяць.

Цікаво також, що в контракті Полтавця написано, що він має «здійснювати за контроль за збереженням майна, проводити реставраційні, консерваційні та протиаварійні заходи тих об’єктів, які належать заповіднику». А, знову ж таки, як ми писали вже не один раз, частина тих об’єктів благополучно розвалюються. Подивіться хоча б на Резиденцію Богдана Хмельницького у Чигирині, яка скоро від вітру хитатиметься, або на Музей млинарства у Стецівці, “по дах” зарослий бур’яном. Якби у Кримінальному Кодексі була стаття про «доведення до самогубства» історико-культурних пам’яток, то це був би саме той випадок. Хоча, переконані, і для нинішнього стану речей в законодавстві є чимало кримінальних статтей, просто їх ніхто не шукає і не пред’являє.

blank

А ось Музей млинарства (за межами с. Стецівка 8,5600 га) “по дах” заріс бур’яном, бо ним, як кажуть місцеві, більше 10 років ніхто не займається…

blank blank

Між тим, сказати, що Василь Іванович не має комерційної жилки, зовсім не можна. Бо він є керівником і співзасновником щонайменше трьох комерційних структур, хоч і старанно приховує той факт від правоохоронців, не вносячи необхідні дані у власні декларації. І в структурах тих справи йдуть нормально. Зокрема ТОВ “Чигиринінвест – Епос”, наприклад, орендує аж дві земельні ділянки, що межують з музеєм в Чигирині, і, як не дивно, мають один кадастровий номер. А ще ТОВка має у своїй власності будинок, що знаходиться через паркан від музею, який «по сумісництву» також очолює Василь Іванович, – по вулиці Замковій, 6. І в приміщеннях тих кипить життя: там продаються сувеніри. І у зв’язку з цим виникає ще кілька запитань: а де орендна плата (і береться, і дівається), а що з найманими працівниками, а з податками, а ТОВ “Чигиринінвест – Епос” отримує прибуток, а Полтавець його задекларував? Відповідь є поки що лише на останнє: ні. У декларації Василя Полтавця немає жодних записів про ТОВ “Чигиринінвест – Епос” і його фінансову діяльність.

Цікаво також, що на іншій земельній ділянці, що орендує  ТОВ “Чигиринінвест – Епос”, є ще одне приміщення – і воно взагалі не зареєстроване. Хто власник, за який кошт воно утримується і платить комуналку, – велика загадка, відповідь на яку не хочуть знати ані правоохоронці, ані начальство Василя Полтавця.

Бо, як кажуть у народній приказці: менше знаєш – краще спиш. І на той факт, що пан Полтавець одночасно і директор заповідника, і керівник  ТОВки із земельними ділянками, будиночками в історичному місці і якимись фінансовими движняками, – всі дружно закривають очі. Мабуть тому, що сором’язливі. А, може, через те, що Василь Іванович уміє, кому треба, в ті очі «правильно» заглянути. Але це вже наше припущення.

Варвара Горова