Поему “Катерина” Тарас Шевченко створив 185 років тому. Протягом цих років її настанови і застереження не втратили своєї значимості. Так, до колекції музею “Кобзаря” потрапив надзвичайно цінний експонат. Це – вишитий рушник із відомими рядками поеми.

Рушник був створений та побутував на Львівщині приблизно у 1940-х рр., вишитий хрестиком на домотканому полотні. Вишивальниця створила власний збірний образ української дівчини. Можливо, це була вже готова схема, до якої було дібрано Кобзареві слова. Зображення досить щедре і барвисте: дівчина стоїть у повен зріст, вбрана в український одяг, біля неї – пень та чимало рослин із квітами та ягодами, цікавого ефекту “віддаленості” неба досягла майстриня, вишивши його півхрестиком.

На різних краях рушника вміщено два уривки із “Катерини”. Світло-рожева нитка, якою створено один з рядків, від часу значно пошкодилася, але слова, вишиті нею, не важко відтворити.

«Вміла мати брови дати,
Карі оченята, та не
вміла на сім світі
Щастя долі дати»
«Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі – чужі люде,
Роблять лихо з вами.»

“На жаль, нам не відомо, хто і за яких умов вишивав цього рушника. Можемо лише припустити, що це була не просто сентиментальна дівчина, а вже свідома Шевченкових настанов про те, що “…москалі – чужі люде, знущаються з вами”. – пишуть музейники.