У минулому в Чигринських степах на Черкащині вирували піщані бурі, змінюючи пейзаж до невпізнаваності. Вітер та ґрунтова активність переміщували сотні тонн піску вздовж річки Тясмин. Якщо тут і чіплялося за життя якесь деревце, то вік його був недовгим, адже деревину використовували на паливо для гуралень чи поташу для цукрових заводів. Також польські конфедерати методично випалювали ліси на Чигиринщині, борючись з гайдамаками. Розповіли цікаву історію в Централбному лісовому офісі.
Як наслідок – тотальний наступ пісків, що призвів до зникнення річки Тясмин протяжністю майже 60 кілометрів. Серед пісків опинились 6 сіл, мешканці ще двох були змушені переселитись. Та й хто б жив у таких умовах, коли ґрунтові води залягають на глибині до 30 м, а піском заноситься до 50 га поля!
Ситуація була складна і вирішити її швидко не вдалося б. Тож на долю лісівників випала непроста задача: заліснити рухому Тясминську гряду, зупинити піщані дюни, виростити в цих надзвичайно складних умовах ліс і врятувати поля, річки, домівки людей. Завдання було настільки складне, що здавалося приреченим на невдачу, але лісівники Чигиринщини з ним успішно впорались.
Зараз на місцях піщаної навали зростає 65-річний густий сосновий ліс. Ці насадження називають Притясминська гряда або ж “зелений щит”. Лісові насадження гряди завширшки 2-3 кілометри простягаються майже на 50 кілометрів – від Чигирина до самих Черкас.
Уявіть масштаб – 10,9 тис. га культур сосни звичайної лісівники створили на незадернілих пісках.
Це лише одна з історій, коли лісівники стали рятівниками від стихії і створили для громадян умови для життя, зберегли природу і відновили її.
КОМЕНТАРІ