Несподівана зміна голови Черкаської облдержадміністрації якраз напередодні старту президентської виборчої кампанії заінтригувала черкащан, адже, як відомо, на переправі коней не змінюють. Утім, Петро Порошенко вирішив інакше, і навіть особисто приїхав представити нового очільника Черкащини – Олександра Вельбівця, що до цього часу був головою Черкаської обласної ради. Звісно, порівняно із своїм попередником Юрієм Ткаченком, Олександр Іванович демонструє більш рішучий і жорсткий стиль управління, інколи навіть буває досить різким, якщо, на його думку, чиновницька машина десь пробуксовує. Чого чекати від нового голови ОДА та яка він людина, спробували дізнатися журналісти нашого видання.
– Олександре Івановичу, Ви були обрані головою облради чотири роки тому і могли ще займати цю посаду аж до місцевих виборів 2020 року… Наскільки несподіваним для Вас було призначення головою облдержадміністрації і чому Ви погодились, адже нова посада вимагає більшої зосередженості і відповідальності?
– Справді, на посаді голови обласної ради було б більш комфортно працювати, однак є ціла низка обставин, які спонукали мене прийняти саме таке рішення. По-перше, у мене завжди був не простий шлях, який був пов’язаний із викликами, із якимись політичними процесами. Я завжди дивився на це по-філософськи: якщо мені це уготовано, значить я повинен це пройти, і ховатись від викликів – це, як мінімум, сперечатись із Богом. Мене сама посада голови ОДА ніколи не цікавила, хоч я чистий управлінець, не маю бізнесу і свій кар’єрний ріст і розвиток бачу у сфері управління. По-друге, я завжди розглядаю пропозиції з точки зору того, чи впораюсь я із завданнями і чи можу принести користь. По- третє, ніколи не шукав для себе простих і комфортних шляхів, завжди маю власну думку, і не боюсь її озвучувати, навіть якщо вона йде врозріз із думкою більшості. Напевне, у сесійній залі ви це спостерігали не раз. Вперше сама пропозиція була близько року тому, але не була конкретною. Просто мене запитали, чи міг би я попрацювати на подібній посаді. Несподівано кілька місяців тому мене запросили в Адміністрацію президента на співбесіду, а згодом і на розмову до глави держави. Із тих запитань, які мені ставили, я зрозумів, що мою кандидатуру розглядають на посаду такого рівня, з’ясовуючи, наскільки я розумію ситуацію в області, в кадровій і управлінській сферах. Однак не було жодної конкретики, просто перевіряли готовність. Я особливо не задавав запитань, а коли заповнив необхідні документи, то остаточно зрозумів, що мене можуть призначити головою облдержадміністрації, але коли це буде, і чи буде взагалі, так і не знав. Відмовлятись не знайшов причин. А проаналізувавши, від кого ця пропозиція, хоч і завуальовано, надійшла вперше, зрозумів, що в мені є зацікавленість як в управлінці. До того ж, ситуація в обласній раді також не така проста, як здається на перший погляд. У разі зміни президента в радах також будуть зміни, це вже відчувається, тому не скористатись нагодою спробувати себе на новій посаді було б помилкою. До того ж, як виявилось у перші тижні роботи, я був готовий до тих вимог і викликів, які стоять перед головою облдержадміністрації, і жодних несподіванок в роботі не мав. Хоча, звісно, певний період адаптації мені, як людині, знадобився.
– Призначення на подібну посаду – це, звичайно ж, визнання Вашого досвіду і роботи. А взагалі, Ви вважаєте призначення на таку відповідальну посаду своїм досягненням?
– Хотів би свято в це вірити, що саме оцінка моїх ділових і управлінських якостей, моє вміння виконувати завдання на тих посадах, які я обіймав раніше, стали першоосновою мого призначення.
«Я теж чув, що мене називають «людиною Косюка»
– Президент приїхав особисто Вас представити. Таке не буває із кожним призначенням відповідних посадовців. Це мало б засвідчити якусь особливу довіру до Вас чи особливу увагу до Черкащини?
– Це, мабуть, демонстрація своєрідного квотуму довіри, чіткий посил до громадськості, політикуму, релігійних організацій. Присутність Президента надавала ваги і самому заходу, процесу призначення посадовців такого рівня, і мені, як новопризначеному керівнику. Сигнал для Черкащини, що це – його людина, на яку він покладає певні надії і виконання певних завдань. До речі, і саме призначення – представлення відтягувалось в часі через закордонні відрядження Петра Порошенка. Сподіваюсь, такий рівень довіри я виправдаю.
– Мабуть, для Вас не є таємницею, що у черкаському політикумі, деяких ЗМІ «гуляє» думка, що Ви – «людина Косюка», і що саме це вплинуло на Ваше призначення. Яке Ваше ставлення до подібних розмов і чи не шкодить це Вашій роботі?
– Так, я спостерігав за подібними обговореннями. Не буду лукавить, що на рівні Президента ініціатива зміни голови Черкаської обласної держадміністрації, безвідносно до моєї кандидатури, справді йшла від Юрія Косюка. Він впливова людина, уродженець Черкащини, і його турбувала ситуація в області. Однак ті розмови, що це призначення має на меті забезпечити швидкий і стрімкий розвиток бізнесу Косюка в області – абсолютна нісенітниця. З Юрієм Анатолієвичем я зустрічався вже після розмови з Президентом, більше того, сам ініціював цю зустріч, щоб зрозуміти, чи не має він насправді тих бізнесових засторог, про які так активно говорили. Юрій Косюк зазначив, що Черкаська область не є для нього стратегічною в плані розвитку бізнесу. В нього є інші плани на наступні два роки. Однак ситуація в області його як представника великого бізнесу не влаштовує. І, як він наголосив, не лише його, а широке коло підприємців, громадськість. І всі очікують, що новий очільник області матиме більш рішучий стиль керівництва, змінить підходи до роботи. І тому моя кандидатура підійшла, бо, як я вже говорив, я не обтяжений власним бізнесом, не є виразником чиїхось бізнесових інтересів, для мене посада голови ОДА – можливість самореалізуватися, застосувати свій управлінський потенціал, без жодних додаткових «стимулів»
«Сміла досі на півдорозі до вирішення проблем з опаленням»
– Які перші доручення Ви отримали від глави держави, окрім врегулювання ситуації із початком опалювального сезону у Смілі, де, як ми розуміємо, проблеми не розв’язані до кінця?
– У Смілі ми поки що знаходимось на півдорозі, бо вирішення проблем там лежить у сфері діяльності місцевої влади. Але в місті управлінська криза, і багатьох років. Однак нам вдалося зрушити ситуацію з місця, нам вдалося переконати міську раду зробити перший крок – прийняти рішення про реструктуризацію боргу за тепло, щоб це дало можливість укласти договір із «Нафтогазом». Бо робити якісь наступні кроки без цього – було неможливо. Так, це рішення в якійсь мірі дискримінаційне, складне і неприємне для людей, однак тільки так можна було розблокувати систему відносин між «Нафтогазом» і комунальним теплопостачальним підприємством міста. Безумовно, певні обтяження на міський бюджет будуть, але ж місто ніхто сам на сам із цим викликом не залишить: готовий підставити плече і уряд, і обласна влада, яка вже спрямувала у місто величезний фінансовий ресурс. Втім, при правильному підході і реструктуризації боргу хоча б на п’ять років з помісячною розбивкою, мова йде про підйомні для бюджету суми, які не вплинуть негативно на розвиток міста. Але хотів би наголосити, що місто останні роки занепадало не лише через борги за тепло: жодної ініціативи до обласної ради щодо реалізації якихось ініціатив, жодного листа про бажання взяти участь у державних програмах, що діють в межах області. Я це вам кажу, як колишній голова обласної ради. Це свідчить про те, що смілянська влада зациклилась на дрібних примітивних чварах всередині свого кола. Там постійно когось звільняють, когось поновлюють, йде запекла боротьба за крісла. І це продовжується і зараз. А в облдержадміністрації немає повноважень втрутитись і припинити цю колотнечу. Нам залишається лише шукати такі механізми співпараці, щоб проблему таки вдалось вирішити. Сподіваюсь, наші зусилля не будуть марними, і договір із «Нафтогазом» буде укладено.
– До слова, за цей час, доки тривало «теплове» протистояння в Смілі, там знову відсторонили від посади міського голову і поновили за рішенням суду «старого» секретаря…
– Сподіваюсь, що посадові особи Сміли, хто б це не був, виконають рішення ради, бо це документ, обов’язковий до виконання для посадовців. А коли зараз смілянам прийдуть платіжки, де замість 7 тисяч 400 гривень за кубометр буде комерційна ціна з урахуванням коефіцієнту розбалансування в газовій мережі – 28 тисяч за кубометр, то у жителів міста із місцевою владою буде інша розмова. Бо чекати, доки хтось знайде вкрадені гроші і поверне їх – це правильно, але від того тепліше в оселях не стане. Треба шукати практичну можливість опалювати будинки, приймаючи навіть такі невигідні рішення. Листопад уже буде для смілян невигідним у плані у чотири рази дорожчих платіжок. Сподіваюсь, у грудні буде інакше, якщо договір із «Нафтогазом» буде підписано найближчими днями.
«Маю довести, що стиль Вельбівця більш раціональний для області, ніж лояльний стиль Ткаченка»
– Перед виборами ми спостерігаємо багато подібних загострень. До президентських виборів залишилося менше 4 місяців, і ця передвиборча істерія накладеться на Вашу роботу, яких викликів і яких ризиків Ви очікуєте та чи готові до них?
– Якраз і є складність мого призначення на посаду саме в такий період, бо виклики будуть. Тож окрім завершення календарного і бюджетного року для області, соціально-економічних завдань, додатково накладається ще й цей тягар. Нагадаю, що у нас вибори вже йдуть – у 27 Об’єднаних територіальних громадах 23 грудня будуть обиратись голови і депутати. Це найбільша кількість новостворених ОТГ в Україні, до того ж, у 9 областях через введення воєнного стану вибори до громад не будуть відбуватися. Тепер, по суті, основна увага до результатів цих виборів буде прикута саме до Черкащини. Це буде певний передпрезидентський полігон для політичних сил, спроби аналізувати ситуацію, виборців, вимірювати рейтинги. Ми в облдержадміністрації зобов’язані зі свого боку організувати вибори, і відповідаємо за те, щоб вони пройшли без порушень, збоїв і надзвичайних ситуацій. Щоб на дільницях не вимикали світло, не було інших провокацій, маємо бути готовими оперативно реагувати. Щодо президентської кампанії – то процес політичної турбулентності вже йде, хоч офіційно вона стартує 31 грудня. Вже працюють виборчі штаби, агітатори. Найголовніше – забезпечити рівне право кожного бути обраним і взяти участь у виборах.
– Президент Порошенко буде балотуватися на другий термін. Яка Ваша задача на цей період. Раніше, до призначення, говорили, що Ви можете очолити виборчий штаб Петра Олексійовича, своєю роботою додати йому балів, нині Ваша посада виключає таку можливість, як буде тепер?
– Моє завдання як представника Президента на цьому єтапі продемонструвати відкритість і прозорість своїх планів роботи. Ми маємо сконцентруватись на виконанні соціально-економічних програм і напрацюванні стратегії розвитку області на подальші роки. Наприклад, днями відбулося представлення стратегії розвитку дорожнього господарства області. Такого раніше не робилось, до речі. Я презентував своє бачення ремонту доріг області, ми маємо затвердити документ, де буде розписано, які дороги і коли плануємо ремонтувати і скільки грошей на це можемо потратити, навіть в умовах обмеженого фінансового ресурсу. Тоді кожен бажаючий зможе переглянути цей документ і звірити, наскільки влада його дотримується. Раніше ремонт доріг в області відбувався в ручному режимі, бо ніхто до останнього не знав, які ділянки будуть ремонтувати, скільки на це виділено коштів. Я, будучи депутатом і головою обласної ради, з цим категорично не погоджувався, вимагаючи прозорості. Також маємо забезпечити відкритість і прозорість процедур закупівель, бо останнім часом підприємці скаржаться, що цього не відбувається, і навіть деякі правоохоронні структури втручаються в процеси, «контролюючи» обрання переможців. Я з цього приводу на нараді з силовиками мав серйозну розмову, бо бюджетний ресурс має працювати на користь людей і на авторитет влади в цілому, а не чиюсь особисту кишеню, хто б це не був, і які б погони він не носив. Ми маємо припинити такі явища. Якщо мені буде потрібна допомога президента з його повноваженнями, я обов’зково по неї звернусь. Бо я політично нестиму відповідальність за роботу влади, і за результати владної команди на виборах. Я готовий до цього. Саме тому я маю забезпечити максимальну рівність, виключити надмірний «персональний» супровід усіх процесів в області, в тому числі і силовиків, не виключаючи протидії проявам корупції і адмінресурсу. Бо не має права ніхто нікого підлякувать. Це зараз є, і про це всі говорять. І я не можу на це не реагувати, бо як мінімум політичну відповідальність саме я за це нестиму. Напевне, у суспільстві має відбутись усвідомлення, чим стиль Олександра Вельбівця більш раціональний для області, ніж такий лояльний стиль Юрія Ткаченка. Я маю повернути довіру і авторитет влади. Це моє, якщо можна так сказати, «виборче» завдання на цей короткий час.
– А Ви особисто знаєте, за кого голосуватимете, бо, як свідчать останні опитування, велика частина суспільства такий вибір досі не зробила?
– Для мене вибори Президента сьогодні лежать не в площині вибору особистості, яка займе найвищу посаду, а питання вибору між Україною і Росією. Не таємниця, що лідерів двоє – чинний Президент і ще один відомий кандидат, однак, як на мене, останній просто приховує свою близькість до Росії. І у разі обрання цього кандидата країна може круто змінити зовнішньо-політичний курс, і таке потрясіння країна навряд чи переживе. Не хотілось би побачити гнів в очах АТОвців через такий поворот, розпач в очах матерів, що втратили на війні своїх синів. Через потрясіння останніх чотирьох років між Україною і Росією на суспільному рівні утворилась величезна прірва, на століття несприйняття. Останні дії Росії тільки ще раз засвідчують, що там прекрасно розуміють, що нинішня президентська кампанія в Україні – останній шанс для них утримати нас у своїй зоні впливу і контролю. У разі перемоги проросійського кандидата нічого українського в Україні не залишиться – ні духу, ні мови, ні бізнесу. І приклади інших пострадянських республік красномовні. Для мене вибір очевидний, і це, до речі, один із факторів, чому я не зупинився, коли мені запропонували цей пост саме в цей час.
«На Черкащині ситуація контрольована, хоча дороги – це наше слабке місце»
– Ви вже працюєте кілька тижнів. Які у Вас перші враження від ситуації в області, в нас справді «все так погано», як часто можна почитати у ЗМІ?
– Далеко не все так погано. Є моменти, які могли б бути кращими, це теж об’єктивно. Але чимало таких справ, які були зроблені без особливого пафосу, салютів, перерізання стрічок і накачуванням інформаційного простору переможними релізами, проте були надзвичайно потрібними і корисними. Наприклад, якщо взяти медицину, відкриття Перинатального центру. Його почали будувати ще в часи Сергія Тулуба, однак основні роботи по будівництву і наповненню обладнанням були здійснені за керівництва Юрія Ткаченка. Соціальне значення цього об’єкту неоціненне. Бо сьогодні, з огляду на екологію та стан здоров’я нашої молоді, виношування діток, починаючи з п’ятисот грам, стає актуальним. Близько 4000 пологів відбулося в Перинатальному центрі, і всі дітки живуть, а породіллям створені нормальні умови, забезпечено високий рівень фахівців та обладнання. Так само Кардіоцентр. За останній період туди завдяки обласній владі було закуплено обладнання, яке дозволяє, до прикладу, зменшити рівень смертності при інсультах та інфарктах із 30% до 3%. Це завдяки ангіографам, які купувалися всім миром, бо обласний бюджет, Фонд регіонального розвитку і всі райони на них скидалися, адже вони дороговортісні. До речі, зараз ми вже придбали такий ангіограф за 23 мільйони гривень в Уманську центральну районну лікарню, зараз проходить навчання і перепідготовка фахівців, а в приміщеннях, де має бути встановлене це обладнання, проводяться ремонти, ще маємо докупити на 3 – 4 мільйони гривень додаткових матеріалів, але думаю, з 2019 року все це запрацює. Так само кабінети здоров’я матері, яких у нас працює п’ять, розміщених територіально в районах, і які дозволяють виявляти той же рак молочної залози на ранніх стадіях, що знижує ризики смертності та інвалідності. Змінилась школа: запроваджено «Нову українську школу», закуплено багато нового обладнання за кошти обласного бюджету. Про все це треба говорити, бо це працює для людей, і це в умовах дуже обмеженого фінансового ресурсу, в умовах війни. А от щодо доріг, то десь на організаційному рівні ситуація була провалена, відбувалось затягування тендерів, за що нашу область неодноразово критикували і за недовикористання коштів Дорожнього фонду, коли всі регіони вже половину використали, а ми – нуль.
– Черкащина взагалі останні кілька років очолювала антирейтинги по зруйнованості доріг.
– Були і об’єктивні моменти, бо коли на дороги державного значення в області виділено 620 мільйонів гривень, а з них 477 мільйонів – це ресурс, який був направлений на спецпроект Кабінету міністрів – ремонт дороги і шляхопроводу в Уманському районі, який ми днями відкривали. Можете порахувати, скільки залишилося на решту доріг. А вони ж усі потребують якщо не капітального, то поточного ремонту.
«Якісна питна вода і боротьба із сміттям – проблеми нашого майбутнього»
– А які ще проблеми області, окрім доріг, Ви вважаєте найбільш гострими, і які з них треба вирішувати в першу чергу?
– Це забезпеченість якісною питною водою, адже ця проблема за кілька років стане не лише черкаською, а і загальноукраїнською. Ми бачимо, як стрімко міліють річки, росте рівень їх забрудненості, замулення, цвітіння, як катастрофічно знижується рівень грунтових вод, у більшості криниць в черкаських селах рівень води впав уполовину, а подекуди взагалі до нульової позначки. Пригадайте, як виглядає Дніпро влітку. Причина – і глобальне потепління, і екологія, на яку ми не звертаємо увагу. Тому будівництво водогонів зараз стає пріоритетним для районів, вони звертаються із пропозиціями взяти участь у державних програмах. Також проблема сміття, бо сьогодні в області полігони для вивезення відходів – це місця, де це сміття лише складується, часто без дотримання екологічних норм, а його потрібно утилізувати, переробляти. Бо воно впливає і на ту ж питну воду, і на забрудненість повітря. І дуже часто самі люди безвідповідально ставляться до сміття: аби з дому, а то вже проблема сільського чи міського голови, уряду, Президента… Ми часто навіть не замислюємося, що за кілька років ця проблема стане настільки катастрофічною, що ми навіть масштабів її не усвідомлюємо. А ресурсу на вирішення цих проблем майже немає. У цьому році екологічний фонд обласного бюджету складав усього 18 мільйонів гривень, у 2019 році буде складати 19 мільйонів. Для порівняння, у 2016 році – було 32 мільйони, однак зараз цей вид податку перерозподілили не на користь обласного бюджету. А екологічні проекти – надзвичайно дороговартісні, вони обраховуються в десятках мільйонів гривень, і їх треба реалізовуватись постійно і на всій території області, а не точково, як ми робимо зараз, тому це не змінює загальної картини. Я вже не говорю про проблеми соціального характеру, де виклики йдуть на крок швидше, ніж ми даєм відповідь на них.
«Масштабних кадрових перетасовок не планую»
– Якщо говорити про команду, з якою Ви будете долати всі ці виклики, то вона вже сформована? Наскільки ми зрозуміли із підсумкової прес-конференції Вашого попередника, частина заступників не збирались залишатись працювати далі. Чи є вже заміна для них? І чи плануєте Ви масштабні кадрові ротації в ОДА, районних адміністраціях?
– Кандидатури вже подані на розгляд Адміністрації Президента, потім мають бути проведені спецперевірки, а тоді погодження в Кабінеті міністрів. Тому мені доведеться зціпити зуби, і поки що працювати самому. Прізвища їх я не хотів би називати, бо, якщо раптом когось так і не буде призначено, це може стати предметом якихось негарних обговорень. Щодо кадрових змін загалом, то десь-то область і потребувала б подібних змін, але вони не такі мають бути глобальні, як говорилося після мого призначення. Але, знову ж таки, час мене стримує. Я зараз намагаюся дати всім відповідний напрямок роботи, поставити вимоги, чого б я від них хотів. Звісно, якщо хтось буде уперто ігнорувати мої побажання чи саботуватиме якісь рішення, тоді буду діяти жорстко і без сентиментів, хоч до звільнень вдаюсь і вкрай рідко. У ході роботи це стане зрозуміло.
«Найважчий період у житті – розслідування інспірованої Партією регіонів кримінальної справи за спровокований хабар»
– Ваші політичні опоненти часто закидають Вам, що на посаді голови Лисянської селищної ради Ви стали фігурантом кримінальної справи. Чи можете розказати про те, чим Ви займались із 2010 року, коли були «мером» Лисянки, до призначення головою Лисянської РДА у 2014-му?
– Проти мене це сьогодні використовують ті люди, які знають правду і, більше того, були моїми соратниками. Кримінальна справа була справді порушена, були прийняті відповідні судові рішення. Я не буду зараз демонструвати ці документи, бо це буде виглядати, як виправдання. У той час до влади прийшла Партія Регіонів, а я – представник помаранчевого табору, брав активну участь в революції 2004 року. Мені поставили жорстку вимогу заганяти всіх до партії Януковича, щоб дати потрібний для влади результат на виборах, а я відмовився у грубій формі. Потім відбулася провокація дачі хабара. Було порушено кримінальну справу, як результат – три роки судових розглядів. Це був довгий і дуже виснажливий процес, бо жодних доказів, відеозаписів не було, а мова йшла про суто політичну розправу. Напевно, це був найважчий період у моєму житті – я перебував під пильним оком правоохоронних органів, і це прискорило смерть мого батька, який сприйняв мої проблеми дуже близько до серця. Важко було і морально, і фінансово, жили, по суті, за рахунок дружини, хоча я теж намагався внести якийсь внесок в сімейний бюджет – підробляв фізичною працею. Мене тоді родина надзвичайно підтримала. І саме в цей час я звернувся до Бога.
«Якщо буде Божа воля – Україна матиме Єдину помісну церкву»
– Ви кілька разів відкрито і твердо заявляли, що є прихожанином церкви, в якій Вас охрестили, тобто в УПЦ Московського Патріархату. Нині Президент ініціює процеси об’єднання і створення Автокефальної Соборної Української Православної Церкви. Яка Ваша позиція щодо надання Томосу, як вірянина і як посадовця?
– Я ніколи не намагався зробити надто публічним своє воцерковлення і ставлення до віри. Це внутрішній світ кожного, і ним хизуватися, виставляти його на загальний огляд, як мінімум, неправильно, і це суперечить канонам церкви. Публічності це набуло, коли на цьому хтось намагався зачепити мене, надати цьому якогось політичного змісту в час, коли у патріотичних процесах мобілізації суспільства на протистояння російському агресору церква Київського Патріархату стала відігравати величезну роль. Однак насправді це не давало жодних приводів думати, що я не проукраїнський чи схвалюю позицію Росії щодо України, бо я чітко розділяю віру і політику. Щодо процесів об’єднання, то скажу так: сам намір Президента об’єднати українське суспільство у найбільш складний для країни час, коли такої єдності немає, абсолютно підтримую, бо це правильний посил керівника держави. Об’єднати суспільство саме на духовній основі – це вдвічі заслуговує на повагу. На скільки готові самі віряни і священнослужителі на цей діалог, на компроміс, побачимо. Я, до речі, на цей процес також дивлюсь, як звичайний вірянин: якщо це богоугодна справа, на це є Його воля, то це станеться, і на основі канонічного права. А якщо і не станеться, то звертаюсь до Бога, щоб не відбулось ніяких протистоянь, провокацій чи розколу, бо це може зруйнувати нашу державу.
– Справді, побоювання, що країна-агресор використає ці релігійні процеси для дестабілізації суспільства, звучали і на державному рівні. Останні агресивні дії Росії змусили ввести в країні воєнний стан. І хоч Черкащина не увійшла до переліку областей із цим особливим режимом, в очевидь, це внесло корективи і в роботу Черкаської ОДА і Вас як керівника. Чи на житті нашої області це відіб’ється, на економіці, на інвестиціях?
– Жодних загроз для Черкащини немає. Введення воєнного стану є дуже правильним, бо це чітка демонстрація Російській Федерації того, що Україна готова швидко і злагоджено реагувать на будь-які провокації і навіть воєнні виклики. В області ми провели відповідне коригування планів взаємодії, планів дій у надзвичайних ситуацій. Область живе в штатному режимі, жодних хвилювань в суспільстві немає. Можливо, режим воєнного стану у 10 областях переорієнтує частину бізнесу та інвесторів на нашу область, однак не думаю, що значно. Бо у нас війна йде 4 роки, і до цього вже, певною мірою, звикли інвестори.
«Хотів би, щоб Україна перемогла, а ми почали радіти простим речам: маленьким особистим успіхам, дітям, онукам»
– Ви лисянин, однак робота зобов’язує Вас бути у Черкасах вже не один рік. Як Ви облаштувалися в обласному центрі, де живете, на чому їздите, чи придбали власний автомобіль, окрім того «Москвича» Вашого батька, який Ви бережете, як пам’ять, і який завжди декларуєте?
– У Черкасах я винаймаю двокімнатну квартиру. Я не дуже вибагливий у особистому житті. Та й часу в мене особливо немає, вдома я практично лише ночую. Родина до цього вже давно звикла, і не «бунтує». У вихідні намагався їздити до матері в Лисянку, і їй допомогти по господарству, та й там є квартира, за нею також треба наглядать. З приводу автомобіля – в мене немає куди ним їздить. Власний автомобіль, сподіваюсь, куплю, але лише тоді, коли він мені справді стане необхідним. Зараз маю інший пріоритет: моя донька Ольга такого віку, коли дівчата виходять заміж. Перший крок у цьому напрямку зроблено, наскільки я знаю, її обранець зробив їй таку пропозицію, тому, сподіваюсь, що наступний рік стане для мене ще й роком приємних клопотів, таких, яких завжди очікують батьки. Тому власний фінансовий ресурс сконцентровую на підготовці посагу.
– Вас, до речі, критикували за те, що Ви, будучи головою обласної ради, ініціювали придбання автомобіля для Управління будинку рад, щоб на ньому їздити.
– Насправді ініціатива була обласної державної адміністрації, а не ради, він мав обслуговувати голову облдержадміністрації. Тому не без іронії скажу, що тепер на ньому справді буду їздити я, але як голова ОДА. І нехай скептики говорять, що я спеціально перейшов на посаду голови ОДА, щоб поїздити на новому автомобілі, який вже придбаний і навіть зареєстрований. До речі, я був проти придбання цього авто, бо вважав, що той мільйон гривень треба спрямувати на, наприклад, ремонт системи опалення Будинку рад. Але слава Богу, і це питання на сьогодні вже вирішене, віднайшли інші ресурси і поміняли 60% системи. Що ж до «Москвича», то він в ідеальному стані, але їжджу на ньому лише на город, привожу картоплю, коли треба по господарству в Лисянці допомогти. Мій батько його заробив важкою працею, ми його берегли. Зараз батька вже немає, але «Москвич» мені нагадує багато історій, різних родинних вилазок. Його продавать – він не вартий великих грошей, але для нашої родини – він величезна цінність.
– Ви перевезли до Черкас і дружину?
– Так, дружину Юлію в Лисянці скоротили на посаді у Пенсійному фонді вже коли мене обрали головою обласної ради. Тоді, до речі, чимало писали про те. Вона одразу ж і переїхала, але ще рік отримувала допомогу і не влаштовувалась на нову роботу. А потім їй запропонували рівноцінну посаду в обласному Пенсійному фонді, і вона пішла на конкурс і виграла. Працює там вже два роки. Донька працює в Києві в приватній компанії.
– А як щодо вільного часу? Раніше Ви говорили журналістам, що намагаєтесь щоранку займатись спортом, а зараз на це вистачає часу? Родині і друзям вдається викроїти хвилинку?
– Не зраджую цій звичці. Кожен ранок пробігаю на тренажері п’ять з половиною кілометрів, займаюсь з гантелями. Навіть якщо доводиться до 11 години вечора працювать. Встаю о 4 ранку, бо інакше не встигаю нічого. Не бігаю лише в неділю, але в цей день ходжу в церкву. Родина до моєї зайнятості давно звикла, тому ми не скаржимось, тим більше, що я завжди живу в такому темпі.
– Якісь особливі новорічно-різдвяні традиції в родині маєте?
– Як свято я Новий рік не дуже сприймаю останні 10 років. Тим більше, що це – період різдвяного посту. За традицією, зустрічаю Новий рік в сімейному колі – подивилися вітання Президента, сіли за святковий стіл. Для мене на столі – тільки пісна їжа. Привітали один одного, можливо – презентували якісь невеликі подарунки, і лягаю спати – майже як у звичайний вечір. А ось Різдво для мене – це дійсно велике свято. Потім ідемо в гості до батьків, вітати хрещеників. Це справді свято для нас, коли можна розговітись і фізично, і, якщо можна так сказати, духовно.
– Який подарунок очікуєте на Новий рік?
– В мене більше голова болить, що подарувати своїм дівчатам. Хоча цього року я вже приготував для них подарунки. Якось так випадково сталося, я почув їхні побажання.
– Які книжки любите читати, коли в останнє були в театрі?
– З театром якось не склалося, бо в Черкасах був там лише двічі, і то не за основною функцією, а брав участь в нарадах. Був в Дніпропетровську, коли навчався в Академії при Президенті, і в Києві. Книжки зараз мало читаю, бо не маю часу, але люблю української тематики, історичної, детективної. Найбільше зачепила книга «Останні орли» Михайла Старицького, бо там багато описів Лисянщини, там події відбуваються в рідних мені місцях, а це зачіпає.
«Сподіваюсь свій шлях пройти із гідністю і закінчити із честю»
– Що б Ви побажали собі і всім черкащанам у Новому році?
– Собі побажав би, щоб мені вистачило фізичних сил, емоційної наснаги, мудрості, Божої підтримки, щоб я цей шлях пройшов із гідністю і закінчив із честю. Не залежно від того, коли я перестану бути головою ОДА, до Нового року, в березні чи через рік чи п’ять років. А своїй родині і всім черкащанам – здоров’я, бо від цього залежить якість життя і наснага до нього. Хочу, щоб в наступному році настав вже наш український переможний мир. А ще, щоб ми вміли радіти маленьким власним успіхам і простим родинним речам: дітям, онукам. Хочу, щоб донька вийшла заміж і народила нам онуків. Щоб ми всі в україні стали жити спокійно і заможно. Бо саме такі прості буденні радості складаються в загальноукраїнську успішність і силу.
КОМЕНТАРІ