Третій рік поспіль у Лисянці збираються на доброчинний турнір пам’яті з мініфутболу. Кубок “Мирона” заснували на честь загиблого військовослужбовця Сергія Миронюка. Футбол — це було улюблене заняття загиблого, тож вирішили влаштувати турнір пам’яті, розповів Суспільному вчитель фізкультури Юрій Шевчук.
Турнір з мініфутболу розпочали із гімну України, а також хвилиною мовчання вшанували усіх загиблих у російсько-українській війні. До кубку “Мирона” долучилися шість команд.
І хоч особисто Сергія Миронюка не знав та до турніру долучається з командою третій рік поспіль, розповів Андрій Легкодух.
“Чув, що він був футболіст у Лисянці, марив футболом, дуже поважна людина в Лисянці. Знали за турнір ще із зими, тобто були готові, тільки розпочався — подали заявку на команду, сьогодні плануємо кубок забрати додому. Думаю, у нас все вийде, перша гра 9:0 — непоганий результат”.
Команда ветеранів війни обговорила тактику гри перед виходом на поле, розповів її капітан Сергій Трушевський. Долучилися до турніру вперше. Із Сергієм Миронюком виросли на одній вулиці.
“Козак був. Ветерани здзвонилися, в кучу збилися і погнали. Набрали восьмеро людей. У нас будуть гравці трохи змінюватися, бо не в усіх хлопців із здоров’ям все добре, тому будуть заміни. Це найкраща реабілітація для ветеранів. Приймають участь в соціальному житті, спортивному”.
Їх із Сергієм поєднав спорт ще з дитинства, тому зараз, хоч і не грає на полі, але підтримати учасників та родину свого друга приходить щороку, розповів Володимир Грабовий.
“Спорт нас здружив і все життя я його знав дуже добре. Він був справедливий, відважний відданий тій справі, якою займався”.
За грою команд спостерігала уся родина Героя України. Футбол — це улюблене заняття його сина з дитинства, розповів батько загиблого військовослужбовця Сергій Миронюк.
“Сірьожа гарно грав у футбол. Ми збиралися в лісі, у нас там є місце, ми завжди там у футбол гуляли. Турнір цей напевно буде і надалі подовжуватися, бо пам’ять про цих хлопців має бути у нас у віках”.
Таку ініціативу, додав підтримав відразу і щороку приємно дивитися, що кількість учасників збільшується, а пам’ять про його сина живе поміж людей.
“Це важливо тим, що не тільки про мого сина існує, а це гуртує нас, як націю. Три роки вже буде, як Сірьожі немає, а цей біль не гасне. Я хочу, щоб пам’ятали наших героїв, щоб не забули. А турнір підтверджує, що дійсно люди пам’ятають, приходять, збираються”.
Сергій Миронюк загинув у 2023 році на Донеччині. Для своїх трьох дітей він назавжди залишиться прикладом, тому такі заходи не пропускають, розповіла його дружина Анна Миронюк.
“Це дуже сильна, вольова людина, яка завжди була за справедливість із самого початку. У 2022 році він пішов до лав ЗСУ, воював у Третій штурмовій бригаді. І коли він йшов, всі були проти, і мама, і я, але він сказав: якщо не я, то хто? Він був командиром взводу, пройшов багато напрямків. Завжди за ним йшли люди і він завжди показував своїм прикладом, що потрібно йти тільки вперед, нічого не боячись. Він загинув під Бахмутом”.
І навіть після смерті він продовжує об’єднувати людей, розповів товариш загиблого Володимир Грабовий.
“На турнір ми всі збираємось, бачимось, згадуємо, вшановуємо його пам’ять”.
Свого учня пам’ятає як людину з великим почуттям справедливості. А спорт був невід’ємною частиною його життя, тому й виникла ідея започаткувати такий турнір, розповів його організатор Юрій Шевчук.
“Грав у все: і волейбол, і баскетбол, і теніс. Але особливо він був професіонал з футболу. Через те ми проводимо турнір із футболу. Він грав і на обласному рівні, і на українському, і на районному. Він був душею команди, навіть коли у нього були переломи руки, він все одно йшов грати. Це наш Мирон, через те його всі люблять і такі народжуються один на мільйон. Запросив я шість команд: команда села Хижинці, із села Почапинці, із села Чаплинка, Лисянки, команда із сусіднього ОТГ – село Бужанка і команда ветеранів. У нього було дуже багато друзів, це прекрасна людина була”.
Зі слів Юрія Шевчука, захід доброчинний. Усі зібрані кошти передадуть побратимам Сергія. Адже вони у пам’ять про нього назвали свій взвод — взвод “Мирон”. Тому учасникам турніру вручать не лише кубки, а й м’ячі підписані побратимами Сергія Миронюка.
КОМЕНТАРІ