На Черкащині 67 шкіл — малокомплектні. Тобто такі, де навчаються 40 і менше учнів. У 2024 році на них чекають зміни, оскільки державі їх фінансувати задорого. Про це Суспільному розповів начальник Черкаського управління освіти Валерій Данилевський.

У 2024 році 5 березня Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №245. В ній йдеться про те, що з 1 вересня 2025 субвенції закладам освіти, де менше ніж 45, а з 2026 — 60 учнів припиняться. Тож за рік утримання таких шкіл повністю ляже на плечі засновників — тобто на територіальні громади. Вони ж своєю чергою мають визначитися, що робити далі: самотужки фінансувати школи, або ж їх реорганізувати. Нині ті школи, де навчаються менше ніж 45 школярів, називають “малокомплектними”.

Мета реформи — кращі знання для успішнішого майбутнього, розповіла начальниця управління державної служби якості освіти Черкащини Оксана Компанієць:

“Результати ЗНО, або НМТ, ми бачимо, що, на жаль, діти у сільській місцевості, з сільських шкіл показують гірші результати, ніж у міських школах і тут логічно виникає питання: а що з цим робити?”.

З одного боку маленький клас — це більше уваги до кожного школяра. З іншого — неможливість розвинути соціальні навички важливі для дорослого життя, пояснила вона.

“Діти не мають можливості застосовувати групові методи дослідження. Їм складно сформувати ті ж самі соціально-емоційні навички, які допомагають якісному навчанню. Діти не можуть формувати навички, які стосуються стійкості, які стосуються довіри, які стосуються взаємодії. З іншого боку, такі малокомплектні школи мають проблеми з кадровим забезпеченням — це теж є факт, бо в маленьких закладах освіти вчителю-предметнику важко набрати години. Виходить, що вчитель змушений викладати кілька дисциплін”. – розповіла Компанієць.

Найбільше малокомплектних шкіл області в Золотоніському районі — близько 30%, проінформував Валерій Данилевський. Найменше — у Черкаському, їх там сім.

“В Україні у 2022 році відбулось дослідження PISA, воно стверджує, що учень міської школи в середньому на три-п’ять років випереджає рівень розвитку учня сільської школи”, — додав посадовець.

Інша проблема, з його слів, — фінансова.

“Сьогодні утримання одної малокомплектної школи, є такі школи в Монастирищенському районі, там 121 тисяча гривень на одну дитину в рік. Кожна малокомплектна школа це 80-100 тисяч на одну дитину в рік. Це дуже великі видатки й держава не може їх утримувати”.

Тож, коли реформа вступить у дію, громади муситимуть фінансувати школи самостійно. Втім, це значно перевищує бюджет громади, додав Валерій Данилевський:

“Ішли таким шляхом, що створювали філії опорної школи. А деякі школи, де п’ять дітей, вони з часом ліквідовуються, або призупиняють свою діяльність”.

Утім наповнити школу могли б діти-переселенці:

“Дуже багато людей на початку війни виїхало за кордон. Ми бачимо, що за два роки їхні батьки там оселилися, вони мають роботу, житло і важко розраховувати, що батьки повернуться в Україну і діти ці також навряд чи повернуться. Частина приїхала із тимчасово окупованих територій, але вони не перекривають той відтік дітей, який відбувся з початку війни”.

Тому нині лишається сподіватися на підвищення народжуваності в Україні.