ПрАТ «Миронівська птахофабрика» – найбільше підприємство на Канівщині та й загалом одне з найпотужніших в області, яке значною мірою наповнює бюджети місцевих громад. У підрозділах підприємства трудяться понад 3000 людей. Птахофабрика упродовж 17 років постачає на ринки України та світу безпечну і якісну продукцію – м’ясо курятини, у тому числі й відомого бренду «Наша ряба».
Тут важлива кожна ланка, кожен підрозділ і кожен окремий робітник. Від того, наскільки злагоджено вони працюють, залежить успіх усього підприємства. У цьому складному організмі енергетику по праву можна назвати «кровоносною системою» птахофабрики. За «здоров’ям» цієї системи наглядають кількадесят електриків. Серед них і герої сьогоднішньої публікації – електромонтер оперативно-виїзної бригади Вадим Очеретяний та електрик цеху 5 розряду Іван Кузьмич.
Вадим Очеретяний: «Відповідальність у роботі електромонтера – на першому місці»
Вадим Очеретяний родом із Звенигородського району. Йому 38 років. Вадим навчався у Звенигородському професійно-технічному училищі, де здобув фах електромонтера. Після одруження чоловік перебрався на батьківщину дружини – до Канева. Тут, шукаючи роботу, завітав до відділу кадрів «Миронівської птахофабрики».
– То було 8 лютого 2008 року, а пам’ятаю, наче вчора. З відділу кадрів мене направили до головного енергетика, а від нього – до оперативно-виїзної бригади, на посаду електромонтера. На цій посаді я працюю вже 15 років, – розповідає Вадим. – У профтехучилищі я отримав переважно теоретичні знання, практики у нас було мало. Усі важливі практичні навички здобував, працюючи в бригаді. Колеги допомагали, підказували, навчали. Особливих труднощів у роботі не виникало.
Колектив у нас, мабуть, найкращий на підприємстві. Працюємо злагоджено, дружно, на кожного зі своїх колег я можу покластися, як у професійній діяльності, так і в чисто людських стосунках, – говорить Вадим.
У ремонтно-оперативній бригаді працюють 16 спеціалістів. Робота у них позмінна, доба через три, в одній зміні працюють 4 електромонтери. Їхнє завдання – обслуговувати, а за потреби ремонтувати електромережі підприємства – повітряні електричні лінії, трансформатори та інше обладнання, аби виробничі бригади були цілодобово забезпечені електроенергією.
Відповідальність в електромонтерів, за словами Вадима Очеретяного, доволі висока. Приміром, якщо у пташнику раптово зникне електроенергія – не працюватиме жодна система, у тому числі вентиляційна. Це може призвести до проблем із поголів’ям курей. Тож будь-який збій у роботі енергосистеми бригада має усунути за лічені хвилини. Саме тому Вадим та його колеги вважають свій підрозділ одним з основних, без якого робота інших підрозділів птахофабрики неможлива.
– Електричні мережі – це як кровоносна система в організмі людини, – говорить Вадим. – Якщо вона виходить з ладу, організм може загинути.
За 15 років роботи на підприємстві Вадим здобув цінний досвід, яким тепер ділиться з новими електриками, бо на початку його кар’єри більш досвідчені працівники допомагали йому.
– Мені подобається моя робота, – говорить Вадим. – У 2014-2015 роках, майже півтора року, я служив в АТО, а потім знову повернувся на підприємство, бо тут стабільність та впевненість. Нині маю зручний графік, стабільний високий заробіток, можливість добиратися на роботу транспортом підприємства. Також нас забезпечують безкоштовними обідами, маємо усі соціальні гарантії. І все це не десь за кордоном, а вдома, в Україні. Я щодня бачу дружину і сина, можу забезпечувати матеріальний достаток родини. І хоча ми вже сприймаємо умови роботи як буденність, насправді це дуже важливі, цінні речі, особливо в наш складний воєнний час, – говорить Вадим Очеретяний.
Іван Кузьмич: «Жодного разу не пошкодував, що прийшов працювати на птахофабрику»
Іван Кузьмич за 31 рік свого життя встиг попрацювати на декількох підприємствах в Україні і навіть на самого себе. Але із червня 2022 року він – на «Миронівській птахофабриці».
Народився Іван у шахтарському місті Павлоград на Дніпропетровщині. Навчався у Тернівському професійному гірничому ліцеї на електрослюсаря підземного. Після училища пішов працювати на шахту за спеціальністю. У 2014 році Івана мобілізували до Збройних Сил України.
У 2015 році чоловік повернувся зі служби, одружився і переїхав на Київщину, у село Пії. А вже через рік, у 2016-у знову вдягнув військовий стрій і став до лав ЗСУ. До 2020 року боронив державу від ворога у східних областях. Після звільнення із армії трудився на Львівщині. У 2021 році повернувся до Піїв на Київщину й став працювати електриком, виконувати приватні замовлення. З початком повномасштабної війни замовлень в Івана не стало, чоловік почав активно шукати роботу, аби прогодувати родину, в якій на той час було вже троє дітей.
– Найменший мій син народився перед початком вторгнення – 7 лютого 2022 року, – розповідає Іван. – Коли замовлень не стало, я почав шукати роботу і розіслав близько 150 резюме в різні організації та на підприємства, але жодної відповіді не отримав. Тоді дружина нагадала, що на Канівщині працює птахофабрика, й, можливо, там потрібні робочі руки. І я поїхав до Канева.
Іван розповідає, що заповнюючи анкету на працевлаштування, був готовий на будь-яку роботу. Якраз у цей час на птахофабриці з’явилася вакансія. Івана взяли на роботу електриком цеху 5 розряду.
Завдання електриків цеху – забезпечити безперебійну подачу електроенергії для роботи обладнання. Це було надзвичайно важливим, коли восени 2022 року почалися відключення електроенергії, спричинені руйнуванням енергетичних потужностей України внаслідок обстрілів з боку росії. Енергетикам птахофабрики доводилося готувати підприємство до відключень, встановлювати генератори для аварійного живлення, аби не допустити зупинки виробництва.
– У колектив я влився з першого дня. Порозумілись одразу. Моя спеціальність – електрослюсар підземний, спеціаліст з електрообладнання у шахті і це дещо відрізняється від специфіки птахофабрики, тож спочатку в мене було безліч запитань. Колеги, особливо ті, хто працює на підприємстві багато років, залюбки ділилися досвідом, пояснювали всі деталі й тонкощі. Я виконував і монтажні, і ремонтні, і оперативно-ремонтні роботи. Команда мені дуже допомогла. Я працюю тут понад рік і не шкодую, що влаштувався на птахофабрику, – говорить Іван.
Чоловік розповідає, що працювати самому на себе лише на перший погляд краще, ніж на підприємстві: «Щоб прогодувати родину самотужки, доводиться працювати більше, практично без вихідних. Завжди існує ризик залишитися без замовлень і без заробітку. На підприємстві навпаки – тобі потрібно думати лише про те, щоб якомога якісніше виконати свою роботу. Про все інше дбає роботодавець – і про зарплатню, і про підвезення до роботи й додому, і про обіди, і про вихідні, і про відпустку. Коли працюєш на підприємстві, почуваєш себе впевненим, не переживаєш, що завтра не буде роботи».
– Я задоволений тим, що можу забезпечити родину, бачити, як ростуть діти, виховувати їх, проводити із близькими більше часу, – підсумовує Іван Кузьмич. – Тепер я наближаю перемогу не на фронті, а на своєму робочому місці та вірю, що ми скоро її здобудемо.
Олена Федоренко, старша бізнес-партнерка з персоналу:
«Кваліфіковані спеціалісти інженерно-технічного напряму дуже цінні для нас, адже їхня роль, функція – одна з ключових у забезпеченні ефективної та стабільної роботи підприємства. Крім того, співробітники технічних служб вже традиційно є лідарами інновацій, нових рішень щодо роботи обладнання, налагодження процесів тощо. Знання та вміння таких спеціалістів як Вадим та Іван, загалом команд енергетиків, що працюють на «Миронівській птахофабриці» – це база високої якості, професійності, а отже й внесок у розвиток підприємства та підвищення його конкурентоспроможності».
Підготувала Марія Гламаздіна
(газета «Дніпрова Зірка» від 7 вересня 2023 року)
КОМЕНТАРІ